США: забрати у бідних — віддати багатим

Мабуть, найближчими роками президент Буш готовий зруйнувати бюджет Америки. Коли Буш прийшов до влади, у країні існували перспективи для бюджетного профіциту на доступне для огляду майбутнє. Сьогодні через комбінацію безвідповідально здійснених республіканцями знижень податків, зниження темпів економічного зростання, пузиря на фондовому ринку, що луснув, а також величезного збільшення витрат на оборону, на фінансовому горизонті постає величезний дефіцит.

Однак найгірше ще попереду, бо адміністрація Буша і очолюваний республіканцями Конгрес готуються поглибити фінансову плутанину. Ті збитки, яких вони завдадуть, судячи з усього, послаблять США і додадуть нестабільності світовій економіці. Традиційно американська Республіканська партія виступала за збалансовані бюджети. Ця позиція змінилася з приходом до влади адміністрації Рейгана, коли консервативні республіканці виступили за зниження податків навіть ціною великого бюджетного дефіциту. Президент Рейган повідомив американський народ, що той може платити нижчі податки і одночасно насолоджуватися як збільшенням витрат на оборону, так і тим, що улюблені ним програми соціальної допомоги продовжуватимуться. У результаті (і в цьому немає нічого дивного) виникла серія величезних бюджетних дефіцитів, на усунення яких знадобилося багато років.

Обидва наступнi за Рейганом президенти — Джордж Буш-старший і Білл Клінтон — були змушені підняти податки для того, щоб розібратися з тією плутаниною, яку було створено в епоху Рейгана. Цей підйом податків, мабуть, зробив свій внесок в поразку президента Буша, коли його змінив Білл Клінтон у 1992 році. Проте Клінтон набрався сміливості і прийняв рішення завершити процес відновлення бюджетного балансу, зокрема, для того, щоб захистити довготривале фінансування програми соціального забезпечення при виході на пенсію. Коли Клінтон залишив свій пост 2000 року, ситуація з бюджетом була найкращою за попередні десятиріччя.

Потім до влади прийшов президент Джордж Буш-молодший і поставив ту ж платівку, що й Рейган: подальше зниження податків, збільшення військових витрат і продовження, а то й розширення популярних програм державних витрат. Результат був передбачуваним. У січні 2001 року планувалося, що сукупний бюджет США на 2002—2011 рр. буде виконаний з профіцитом в 5—6 трильйонів доларів. Однак до середини 2002 року цей прогнозований профіцит зник.

З погляду цієї зміненої економічної ситуації, а також тіні війни в Іраку, що насувається, можна було б очікувати, що адміністрація Буша та очолюваний республіканцями Конгрес мають бути обережними в проповідуванні нових скорочень податків. Але ні, своїм вищим пріоритетом вони поставили провести ще більше скорочення податків, що буде, здебільшого, вигідно багатим. Водночас адміністрація Буша закликає значно збільшити військові витрати. А оскільки в листопаді 2004 року мають відбутися президентські вибори, які вже зараз у полі зору, можете бути певні, що не буде здійснено жодних значних урізань витрат за невійськовими програмами.

Таким чином, величезний бюджетний дефіцит, очевидно, зберігатиметься. Якщо на фінансування державних програм виділятиметься така ж частина національного доходу, то сукупний бюджет на наступні 10 років виконуватиметься з сумарним дефіцитом в 1,5 трильйона доларів США. Але ця цифра може виявитися дуже оптимістичною, оскільки, мабуть, при її визначенні не враховано ще один чинник, який є витратами на ймовірну війну з Іраком, а також другий тур зниження витрат і ризик вищих відсоткових ставок у подальші роки.

Чому ж республіканці виявляють таку безтурботність щодо цієї плутанини? Частина республіканців більше піклується про зниження податків для багатих, ніж про щось iнше. Інша частина вважає, що дефіцит сприятиме зниженню основних внутрішніх державних витрат, що призведе до скорочення розмірів державного апарату, що є їхнiм головним бажанням. З цього погляду проблема полягає в тому, що більшість платників податків люблять програми внутрішніх державних витрат і, мабуть, з великим небажанням нададуть підтримку будь-якому урізанню основних витрат.

Більш інтригуючим питанням є те, чому американські виборці голосують за таку політику. Адже вони повинні знати, що внаслідок її проведення у них з’являться неприємності. Одна з відповідей полягає в тому, що багато виборців не бачать величезних проблем з бюджетом, якi виникають. А ще кращою відповіддю буде та, що більшість американців насправді й не голосує за цю політику. Тільки 40% виборців 2002 року прийшли до виборчих урн, і з них близько половини проголосувало за республіканців, що становило близько 20% усіх виборців.

Звичайно, не слід думати, що перспективи настільки похмурі. Можливо, вдасться уникнути війни з Іраком. Можливо, від передбачуваного зниження податків можна буде відмовитися взагалі або звести його нанівець. Але я передбачаю величезний бюджетний дефіцит у подальші роки, а також зростаюче відчуття чогось неправильного як у США, так і за кордоном щодо ситуації з макроекономікою Америки. Іноземні інвестори зможуть урізати своє фінансування американського бюджету і поточного дефіциту на вигідних для Америки умовах. Долар може слабшати, а страх інфляції може значно посилитися. Все це зробить тих, хто визначає політику США, менш упевненими і гнучкими в їхнiй реакцiї на ці економічні потрясіння.

Бідні люди, як у самих США, так і за кордоном, постраждають найбільше, коли президент Буш і Конгрес скажуть американському народу і всьому світу, що через величезний бюджетний дефіцит у них немає грошей для того, щоб займатися проблемами бідності, хвороб та освіти. Якщо тільки прості американці не прокинуться і не усвідомлять ці фінансові загрози, то багаті можуть отримати інший багатомільярдний доларовий подарунок, у той час як країна і весь світ у майбутні роки потерпатимуть від жорстоких наслідків такої політики.

Проект Синдикат для «Дня»

ДЖЕФФРI Д. САКС, професор економіки, директор Інституту Землі Колумбійського університету