Тарас СТЕЦЬКІВ: «Політика, що проводиться владою, суперечить програмним основам НДП»

Одне з самих болючих питань, що мучить українську політику майже з часів перебудови, — питання доцільності і ціни компромісів. Чи варто «йти у владу», щоб звідти впливати на ситуацію?

— В Україні розпочався новий політичний сезон — як ви оцінюєте стан політбомонду?

— По-перше, він у певній розгубленості. Стан розгубленості НДП і Руху пояснюється наслідками «спікеріади». Значна частина депутатів, які пішли у фракцію НДП, розраховували на відповідні дивіденди: розподіл постів у ВР, можливість через виконавчу владу вирішувати якісь питання. Тому програш був для нас сильним ударом.

Ліві, маючи сильну перевагу, показують свою нездатність розпоряджатися владою. Комуністи кричали: «перемога, перемога, перший замспікера Ткаченко прийшов з лівого табору!» Але скільки-небудь серйозних дивідендів вони не отримали. Найбільш мобілізовано виступила тільки «Громада», тому що в них чітка лінія — восени нагнітати ситуацію по уряду, по Президенту.

Що стосується загальної ситуації. Мені здається, що ми напередодні. Тобто ніхто не форсує подій, тому що всі ждуть якогось «щастя», коли всім треба буде щось сказати або ринутися в бій.

— За тими даними, якими я володію, в самій НДП в питанні Президента ситуація така: одна група виступає під гаслом «навіки разом», друга група говорить: якщо буде зроблено те-то й так-то, ось тоді ми підтримаємо його. І третя, яка говорить: хай хто завгодно, тільки не Кучма, і цих — меншість. Якщо ця інформація відповідає дійсності, то які прогнози можна зробити щодо НДП як політичної сили?

— Звичайно, окремі течії в НДП є. І без сумніву, що ключове питання — це відношення НДП до влади взагалі і Президента як вершини цієї влади. Ситуація в партії буде залежати від того, чи зможе номенклатурне крило НДП примусити партію слідувати в форватері позиції Президента. Якщо це станеться, з партії або вийде якась частина людей, або вона розколеться. Інший варіант — партія знайде в себе сили дистанціюватися від діючої влади і вести, як мінімум, переговори з Президентом по принципу: а за що тебе підтримувати? А мій прогноз... Якби інтерв’ю відбулося ще тиждень тому, то я б однозначно погодився з твердженням, що третя частина партії перебуває в абсолютній меншості і, в принципі, не має шансів повернути ситуацію. Стан на сьогоднішній день в партії і навколо неї — сили сторін я вважав би приблизно рівними. Але події в Русі показали, що у президентської адміністрації є достатньо важелів, щоб впливати на внутрішню ситуацію в усіх партіях, може, за винятком «Громади».

— До якої групи в НДП належить пан Стецьків?

— Без сумніву, я належу до тієї групи, яка впродовж останнього року відстоювала ідею усамостійнення НДП як партії. І якщо б так сталося, то ми б одразу побачили, що політика, яка проводиться владою, в великій кількості пунктів суперечить програмним засадам партії. Але найбільше вона суперечить взагалі інтересам України як такої. Не можна закривати очі на такі речі, як масове порушення Конституції указами, частина з яких має, звичайно, економічну доцільність, але частина з яких просто грабує підприємництво. Не можна закривати очі на відверте посилення поліцейщини в державі і на те, що в корекції бюджету на 1998 рік фінансування всієї силової частини влади зберігається майже на незмінному рівні. Тепер не дивуюся, коли деякі діячі нашої партії говорять, що реальна мова зараз іде про збереження демократії як базисного устрою в державі, тому що коли влада починає послуговуватися тільки поліцейськими методами — це ж дуже серйозно. Силовики будуть вимагати відповідної сатисфакції після виборів. Грубо кажучи, енергія й воля влади буде спрямована не на реформи, а на те, щоб задовольнити інтереси тих, хто привів до влади.

Як я маю ставитися до того, що реформа нафтогазового комплексу має одну-єдину причину — продати за смішну й мізерну суму стратегічну на сьогодні для України галузь — газотранспортну й нафтотранспорту системи іноземному капіталу. За що? Звичайно, що за його сприяння. Чи взяти геніальний аукціон, який заплановано на 22 вересня (ВР вже його відмінила. — Ред.). На ньому пропонується продати по 25% кожного заводу невідомо ким визначеним приватним компаніям за компенсаційні сертифікати. Тобто задарма державна власність передається цим компаніям, які потім перепродують ці заводи, спекулюватимуть ними, а навар осяде зрозуміло де. А що залишається від держави? А від держави залишається генерал-губернаторство. Виникає запитання — ми через рік будемо брати участь у виборах Президента України чи генерал-губернатора України?

Дії, про які я сказав, відображають доктрину, яка, на мою думку, стала ведучою в діяльності, як мінімум, президентського оточення. Опора не на внутрішні сили, опора не на національний капітал, не на якусь внутрішню українську ідею, за якою повинні піти люди, а виключно на зовнішній фактор, тобто на Росію, США, на МВФ. Для мене це є ключове. Підтримувати можна лише людину, яка дбає про інтереси цієї держави.

— Коли ви говорите про бюджет, виходить, Юлія Тимошенко відстоює правильні позиції. Коли про компрадорську буржуазію — ви говорите словами, якими намагаються довести свою правоту комуністи. Що заважає різним силам об’єднатися, аби усунути головну небезпеку в державі, яка розташована сьогодні на верхівці владної піраміди?

— Теперішня президентська влада справді не має серйозної опозиції. На сьогоднішній момент ті люди, якими оточений Президент, почувають себе настільки вольготно і настільки безконтрольно, що вони просто йому напевне розказали, що проблем ніяких не буде і тільки треба закрутити де треба гайки і все буде о’кей. Для того, щоб реалізувалася ідея створення в Україні сильного політичного центру, НДП повинна вирішити, чи вона лягає мертво під Президента чи НДП стає самостійною політичною силою, повинні відбутися деякі процеси в «Громаді»: коли ми говоримо й слухаємо те, що говорить Юлія Тимошенко, — це одне, але там є люди, які сповідують зовсім іншу філософію; і повинні відбутися свої процеси в Русі: там поки що є люди, які так само пов’язують своє майбутнє з Президентом, і є значна частина, яка бачить інший вектор розвитку.

— Але поки що сила цього Президента в слабкості його супротивників...

— Абсолютно. Я думаю, що це стратегічна установка виграшу на президентських виборах. Настільки ослабити все, що є навколо себе, щоб конкурентів, бажано, не було взагалі. Я, наприклад, достатньо високо оцінюю шанси такого придушення опозиції за допомогою адміністративного апарату влади, щоб вдалося виграти вибори. Треба не забувати, що в Україні незалежність бізнесу — це відносне поняття. Будь-яка влада за тиждень може поламати найкрупніший бізнес в Україні. В нашій країні таке поняття як громадянське суспільство, незалежна преса і взагалі демократія як така — це настільки відносна річ, що навіть пряма поліцейщина і навіть пряма незаконна діяльність апарату влади може залишитись без «отпора». Якщо таким способом буде відстоюватися влада, то така влада Україні не потрібна. Тоді ми впадаємо в ситуацію і компрадорства, і «колумбійства» і чорт знає чого, коли в державі нічого не треба — тільки потрапити в апарат виконавчої влади і життя забезпечене.

— Ви говорили про оточення Президента, яке щось навіює йому. За деякими відомостями, триває дуже наполеглива робота з Кучмою з приводу того, що НДП покрила, по суті, адміністративно, економічно, пропагандистськи всю Україну, і зовсім не обов’язково, що організаційні структури НДП працюватимуть на Л.Кучму. Президента підштовхують до зміни уряду. Вам що-небудь відомо про це?

— Після обрання Ткаченка і після достатньо різких заяв цілого ряду діячів НДП в АП виник сумнів. Я більш ніж переконаний, що будуть робитися спроби розбалансувати фракцію НДП всередині, тому що очевидно: цей сумнів переріс у впевненість, що не все так просто в НДП і що питання лояльності НДП — далеко не вирішене питання. І саме тому в першу чергу буде блокуватися і знижуватися сила тих, хто має в НДП свою самостійну позицію. Що стосується Пустовойтенка, то я вважаю, що він є просто порядною людиною, і, будучи разом з Президентом дуже довго, він в силу навіть моральних принципів, не піде ніколи всупереч Президенту.

— Тобто він може піти на президентські вибори тільки у разі, якщо саме він буде призначений наступником?

— Згоден. Або якщо його просто брутально здадуть. У нашій державі здають дуже часто і дуже ефективно. Нас же здали на «спікеріаді», чому, наприклад, не можна здати уряд — в ім’я спасіння конкретної влади?

— Багато хто говорить, що Президент уже розуміє, що для нього вигідно списати Пустовойтенка разом з усіма гріхами, що пов’язані з його урядом. Якщо це станеться, чи можемо ми говорити про те, що Пустовойтенко, попри свою людську відданість Президентові, зможе стати самостійною політичною фігурою?

— Навряд чи. Будуть дуже великі торги або в кінці цього року, або на початку наступного — між комуністами і Президентом. Президент піде на торги з комуністами, як свого часу пішов Кравчук. І вони ж Масола йому всунули? Всунули. І я думаю, що таке саме питання може виникнути, і у комуністів для цього будуть припасені фігури. І вони зіграють свою відому більшовицьку, єзуїтську тактику: підуть на домовленість із Кучмою, заставлять його повірити: ставиш нашу людину і все буде о’кей. Але Кучмі просто треба згадати 1994 рік і те, що сталося з Кравчуком.

— Скільки таких мислячих в лавах НДП, чи ви єдиний дисидент?

—У керівництві партії — 50 на 50, в самій партії ситуація набагато гірша — значна частина обласних структур партії робилася апаратним способом. В чому проблема партії? Наявність прем’єра погнала в партію значну частину відкритих кон’юнктурників. І вони починають бунтувати в першу чергу не тому, що партія неполітична організація, а тому що в них питання не вирішуються. Ця кон’юнктура по любій команді з Банкової може з’їсти будь-кого.

№178 18.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»