ВIД ПОЧЕСНОГО КАРАУЛУ ДО КАРАУЛУ

Отже, по-перше, чому так довго, по-друге, чому саме тепер? Безумовно, дуже впливові політичні сили були задіяні у «справі Лазаренка» й дуже багатьом життєво необхідно було від нього відмежуватися. Нагадаємо, що днями заступник Генерального прокурора Олексій Баганець повідомив про передачу в суд кримінальних справ про вбивство екс-глави НБУ Вадима Гетьмана та народного депутата Євгена Щербаня. Обидві справи об’єднано в одне виробництво i в обох фігурує прізвище Лазаренка. Заслуговує на увагу й той факт, що вчора перед голосуванням проекту постанови, запропонованого лідером СДПУ(о) Віктором Медведчуком і комуністом Георгієм Крючковим, спікер парламенту Іван Плющ виніс на розгляд і діаметрально протилежний проект депутатів Чобота і Шишкіна — про «неприйнятність» позбавлення Павла Лазаренка депутатських повноважень. До речі, в чому саме полягала «неприйнятність», Іван Плющ не вважав за потрібне «зачитувати». Можливо, це випадковий збіг, але позбавлення колишнього прем’єра депутатських обов’язків сталося саме в той день, коли в США експерти перевіряли достовірність плівок майора Мельниченка. От щодо цього вже напевно немає повної ясності. Дивно, що й американські експерти добралися до цих плівок тільки перед самими виборами в нашу Верховну Раду... Як відомо, суд Північного Округу штату Каліфорнія зобов’язав Миколу Мельниченка передати міністерству юстиції США всі наявні в нього записи. Кажуть, в отриманні доступу до плівок Мельниченка зацікавлені й адвокати Павла Лазаренка, які сподіваються, що з оприлюдненням мельниченківської фонотеки, у справі їхнього підзахисного з’явиться новий поворот.

Хоч би що там було, можна стверджувати, що вчора кінець депутатської кар’єри Лазаренка було наперед визначено. Навіть фракції «Батьківщина» та «Реформи—Конгрес» із цілком зрозумілих причин перед виборами проголосували «за», тобто проти Павла Івановича.

До речі, сьогодні у Верховному Суді України має поновитися слухання у справі про відмову Центральної виборчої комісії зареєструвати Миколу Мельниченка 15-м номером у передвиборному списку Соцпартії. Центрвиборчком, нагадаємо, наполягає на тому, що Мельниченко подав у ЦВК недостовірні відомості про місце й час свого проживання в Україні, оскільки насправді закордонний паспорт отримав обманним шляхом, тобто перебуває за межами Батьківщини не на законних підставах. Позивачі, у свою чергу, звинувачують Центрвиборчком у порушенні цілої низки положень Конституції, закону про вибори, Конвенцій ООН про статус біженців і про захист прав людини та інших законодавчих актів.

Цікаво, що днями тема «депутатів-вигнанців» була доповнена ще одним показовим штрихом: з другого заходу окружний виборчком у Закарпатті зареєстрував кандидатом у депутати в одномандатному виборчому окрузі №75 — колишнього главу «Градобанку» й нинішнього парламентарія Віктора Жердицького. Нині він перебуває в слідчому ізоляторі Ганновера (Німеччина) за обвинуваченням у використанні в корисливих цілях 4 млн. дойчмарок, що призначалися для компенсації українським остарбайтерам. Спочатку, окружком відмовився реєструвати В.Жердицького кандидатом у депутати, мотивуючи своє рішення тривалою відсутністю претендента в країні, а також тим, що в комісію подавалися не оригінали, а копії необхідних документів. Однак копії було вчасно замінено на оригінали, а відсутність Жердицького в Україні окружком, зрештою, вважає такою, що відповідає, як того й вимагає виборче законодавство, «чинним міжнародним договорам». До речі, очікується, що вердикт щодо українського законотворця німецька Феміда винесе до кінця березня нинішнього року — саме до дня виборів. А якщо Жердицького суд визнає винним? Знову, як у випадку з Лазаренком, позбавляти повноважень? Зачароване коло?

До речі, представники судової гілки влади в нинішній виборчій кампанії грають набагато помітнішу роль, ніж у попередній. Причому не тільки як вершителі доль окремих претендентів і цілих партій і блоків, а й як безпосередні учасники передвиборної боротьби. (Спокусився навіть глава Верховного суду Віталій Бойко, який пішов за депутатським мандатом під другим номером у блоці «Єдність».) Тим часом, судячи з кількості кандидатів-«двійників», блоків- «клонів» і інших продуктів виборчих технологій, тих, хто прагне оскаржити «підступи» конкурентів або рішення виборчкомів у судовому порядку (механізм чітко виписано в новому законі про вибори, що є, за словами глави ЦВК Михайла Рябця, однією з найбільших переваг даного документа), в найближчі декілька місяців буде більше ніж досить. Чи зможе третя влада, що грає, так би мовити, не в повному складі, своєчасно надати потребуючим кваліфіковану допомогу? До табличок «Суд закрито: всі пішли на вибори», справа, звісно, не дійде, однак ситуація, коли в судах бракуватиме робочих рук для обробки великої кількості «кандидатських» позовів, вбачається нам не такою вже й фантастичною. Уявляєте, ображений у своїх найкращих почуттях кандидат прибіжить до судді й виявить, що той сам пішов у кандидати!.. Якщо ж суддя-«суб’єкт виборчого процесу» не візьме відпустку й продовжить судити своїх «товаришів по нещастю», то тут вже можна буде говорити про моральний бік справи. Друге зачароване коло. Чи ще один прояв специфіки вітчизняної політики?

Повертаючись до подій, що відбувалися вчора у приміщенні під куполом, слід зазначити, що в один з останніх своїх «голосувальних» четвергів, народні обранці зробили ще цілий ряд «різких рухів»: 282-ма голосами «за» включили до порядку денного проект постанови «Про ініціювання питання про усунення Президента України Леоніда Кучми з посади в порядку імпічменту та створення спеціальної слідчої комісії», а також проекти постанов про створення тимчасової слідчої комісії ВР для розслідування обставин порушення конституційних прав людини на таємницю телефонних розмов, про створення тимчасової слідчої комісії для проведення розслідування обставин ДТП за участi глави президентської адміністрації Володимира Литвина, про рекомендацію Генпрокуратурі клопотатися перед мін’юстом США про дозвіл допитати М.Мельниченка на території Америки, про звільнення з посади глави Сумської обласної держадміністрації Володимира Щербаня і т. ін. За час, що залишився до виборів, парламентарії також мають намір відкорегувати закон «Про вибори народних депутатів України» на предмет збільшення терміну повноважень парламенту до п’яти років. Словом, про вплив на роботу останньої сесії парламенту нинішнього скликання виборчої кампанії говорили, звичайно, багато — але, щоб до такої міри... Та, мабуть, втрутилась ще й сонячна активнiсть! Мовою музикантів це звучало б приблизно так: Фінал. Кода. Апофеоз .

КОМЕНТАРІ

Сергій ТЕРЬОХІН , фракція «Реформи—Конгрес»:

— Я, як пересічний громадянин і політик, підтримав постанову про зняття депутатських повноважень з Павла Лазаренка. Було рішення суду, яке набуло чинності. Між іншим, Лазаренко у Женеві сам признався у скоєних злочинах. Незручно, правда ж, мати колегу-бандита. Питання, чому справа Лазаренка так довго не виносилася на розгляд Верховної Ради, відверто кажучи, політичне. Не виключено, що існували домовленості, які стримували прийняття цього рішення. А тепер вибори. Павло «зав’яз» там надовго і «білим» до України він навряд чи повернеться. Парламент вирішив очиститися. Що стосується Жердицького і Мельниченка, то давайте не будемо забувати, що поки провину не доведено, людина невинна. Наприклад, те ж було й зі Звягільським (до речі, Юхим Леонідович коментувати «Дню» «справу Лазаренка» відмовився. — Авт. ). Те, що ці люди балотуються в депутати, — питання моралі. Хотілося б, звичайно, щоб Україна активніше брала участь у підписанні спеціальних міжнародних угод про взаємне визнання судових рішень інших країн. Зазначу також, що не можна повністю керуватися рішенням суду іншої країни. Не можна говорити, що всі, кого апріорі підозрюють, — злочинці.

Володимир МАРЧЕНКО , фракція ПСПУ:

— Головна причина того, що такі люди, як Жердицький, ідуть на вибори, — нестійкі моральні принципи суспільства. Те, що відбувається у нашій країні, а в політиці — особливо, цивілізованим назвати важко. З одного боку, — є маса претензій до нинішніх депутатів, масштаби цих претензій порівнянні зі справою Лазаренка. На жаль, парламент не приймає стосовно них відповідних рішень. З Павла Лазаренка так довго знімали депутатські повноваження не без участі зовнішнього чинника. Адже американське правосуддя досі не ухвалило рішення у справі Лазаренка. Подібні домовленості могли б мати місце, якби не одне «але», — якби вони не використовувалися у політичних цілях. Приклад — ситуація з тим же майором Мельниченком. США підтримують ті політичні сили, які їм вигідні.

Георгій КРЮЧКОВ , фракція КПУ:

— Питання у справі Павла Лазаренка повинне було вирішитися набагато раніше. Згідно із законодавством, якщо народний депутат осуджений і йому винесли вирок, то у двотижневий термін регламентний комітет повинен винести на розгляд постанову про зняття депутатських повноважень з цього депутата. На жаль, такий проект не було винесено. Не виключаю, що мав місце політичний тиск. Я майже півтора року вів боротьбу, щоб цю постанову було винесено. Навіть для того, щоб познайомили народних депутатів з вироком швейцарського суду, мені довелося багато працювати. А людям, які під слідством, закон, на жаль, балотуватися не забороняє.

Щодо Жердицького та Мельниченка, то тут ситуації трохи різні. До Мельниченка, крім усього іншого, є запитання, скільки він був відсутній в Україні і на яких підставах. Я не можу категорично стверджувати, що його потрібно виключити зі списку, — цим займається суд. Але факт, що ця людина не просто виїхала з України, а попросила політичного притулку! Чи може така людина балотуватися? Справу Жердицького розглядає суд Німеччини, вирок ще не винесено і, тим більше, не набув чинності. Якщо це станеться, то ЦВК повинен зняти його кандидатуру. На жаль, ми дійсно переживаємо такий період, коли весь бруд нашої політики зараз піднявся, неначе розворушили болото...

Борис АНДРЕСЮК , фракція СДПУ(о):

— Понад триста голосів, відданих депутатами за зняття з Лазаренка депутатських повноважень, свідчать про те, що це питання дозрівало давно. Сьогодні (учора. — Авт. ) воно отримало логічне, закономірне завершення. Найголовніше, що юристи, фахівці нарешті вивчили це питання й дійшли висновку, що зняття депутатських повноважень з Павла Лазаренка має чітке юридичне обгрунтування. Саме таких висновків і дійшов профільний комітет. Неприйняття цього рішення, безумовно, завдало б ще більшої шкоди політичному іміджу держави. Щодо Жердицького i Мельниченка, то я хочу сказати, що рішення Верховної Ради щодо них можуть бути прийняті, але все слід робити в межах чинного законодавства. Якщо сьогодні закон про вибори дозволяє таким людям бути зареєстрованими, то це їхнє право. Якщо ж вони втратять це право, то Верховна Рада розглядатиме подібні питання. Ми повинні діяти чітко в правовому полі.

Ігор ГАВРИЛОВ, фракція Партії зелених:

— На мій погляд, займатися політикою й одночасно перебувати під слідством — питання моралі того чи іншого кандидата в народні депутати. Закон цього не забороняє і, як то кажуть, маємо те, що маємо. Рішення ж про зняття депутатських повноважень з Павла Лазаренка прийнято з таким запізненням тому, що донедавна не було впевненості, що воно може пройти через Верховну Раду. Окремі фракції, що підтримували екс-прем’єра, ослабіли, інші — перегрупувалися. Не виключено, що спрацьовувало й те, що на місці Лазаренка боялися опинитися й інші народні депутати. А тепер, коли до нових виборів залишилося не дуже багато, це вже не так актуально. Рішення прийнято. У зв’язку із цим можу розповісти одну історію, не знаю, сумна вона, чи ні. До депутата, що вiдпочивав, підійшов пересічний громадянин і спитав: «Правда, що у Верховній Раді є бандити?» Депутат злякався, схопився й закричав: «Ні-ні, що ви!..»

Віктор КОРОЛЬ , фракція «Солідарність»:

— Уся Україна знає, хто ці люди. Я маю на увазі Мельниченка i Жердицького. І людям просто слід визначитися, чи потрібні такі персони в парламенті. Ті, хто перебуває під слідством йдуть на вибори? Добре, що цього ніхто не приховує, i це не стане несподіванкою в разі їх обрання. Щодо Павла Лазаренка, то я просив своїх колег проголосувати «за» (11 депутатів «Солідарності» не брали участі в голосуванні. — Авт. ) За час своєї вимушеної відсутності Лазаренко не зробив нічого, щоб пояснити свою позицію, спростувати обвинувачення на свою адресу. Просто кажучи, припинив відносини з депутатським корпусом. Безумовно, рішення щодо Лазаренка тривалий час відкладалося. Це мало під собою політичні підстави. А тепер настав час, коли Верховна Рада повинна була продемонструвати здатність ухвалити таке рішення. Можна сказати — зберегти обличчя, очиститися. Вона це зробила.

Геннадій УДОВЕНКО , фракція НРУ:

— Верховна Рада вже давно прийняла рішення позбавити Павла Лазаренка депутатської недоторканності, тому сьогоднішнє (вчорашнє. — Авт. ) голосування навряд чи можна назвати героїчним. Мені важко сказати, чому це не було зроблено раніше. Можливо, просто нікому це не спадало на думку. Щодо Жердицького, то з нього теж зняли недоторканність і законодавці чекають рішення суду. Вчинок майора Мельниченка, який попросив політичного притулку за кордоном і боїться переслідування з боку нашої влади, раніше розглядався б як зрада. Нині ми стали ліберальнішими, i Мельниченко навіть iде на вибори. З моральної точки зору, на мій погляд, це не зовсім етично. Закон же цього не забороняє. Крім того, хотілося б зазначити, що подібна заборона — палиця з двома кінцями. Погодьтеся, сфабрикувати справу проти будь-кого й не дати можливості балотуватися в депутати в нашій країні цілком можливо.

ДО РЕЧІ

Київський міський апеляційний суд розгляне кримінальну справу про вбивства народних депутатів Вадима Гетьмана та Євгена Щербаня, повідомив учора на прес-конференції заступник Генерального прокурора країни Микола Обіход. «5 лютого до суду після досудового слідства й ознайомлення звинувачених та їх адвокатів iз матеріалами направлена справа з обвинувачення восьми осіб у вбивстві 25 осiб, замахах на 17 осiб і ряді розбійних нападів. Справа нараховує 162 томи, по нiй проходять 72 потерпілих і понад 200 свідків», — відзначив він. З його слів, що даним організованим злочинним угрупованням керував житель Донецька, пізніше громадянин Ізраїлю Євген Кушнір, передає агентство Інтерфакс-Україна. «Кушнір вже не існує у цьому світі», — сказав заступник Генпрокурора. За його словами, ця організована група складалася з професійних кілерів і їх діяльність датується початком 1994 року.

М. Обіход також заявив, що зібрано досить доказів для звинувачення екс-прем’єра Павла Лазаренка в організації вбивства членами цього угруповання В. Гетьмана і Є Щербаня. «Матеріали справи стосовно П. Лазаренка виділені окремо, оскільки у цей час він знаходиться в США», — підкреслив він. За даними М. Обіхода, за вбивства депутатів Вадима Гетьмана й Євгена Щербаня з особистих міркувань екс-прем’єра на рахунок лідера злочинного угруповання були перераховані, відповідно, $850 тис. і $2 млн. Мотивом усунення Є. Щербаня для П. Лазаренка, за словами М. Обіхода, послужив той факт, що Є. Щербань у 1995 — 1996 роках мав істотний вплив на економіку в Донецькому регіоні та виступав проти економічного проникнення у цю сферу самого Лазаренка. «У випадку з В. Гетьманом мотивом було бажання усунути перешкоди у розв’язанні питань у фінансовій сфері України», — підкреслив М. Обіход.