Як дійти до розумного «завтра»?

Тоді як усі вибудовували складні конструкції — яким чином регіонали забезпечуватимуть собі прийняття рішень у парламенті (саморозпуск, референдум тощо), влада пішла найпростішим шляхом. Учора Партія регіонів, комуністи і частина позафракційних зібралися на Банковій біля Адміністрації Президента й оголосили своє зібрання засіданням Верховної Ради. Навіть ухвалили низку рішень.

Що відбувалося тим часом у будівлі під куполом на Грушевського, 5? Опозиції довелося відірватися від однієї з улюблених справ — блокування трибуни і терміново приймати якісь рішення. У результаті нічого нового вони не придумали — пішли перевіреним шляхом — оголосили про черговий мітинг. Спочатку це була субота, а потім перенесли на неділю.

До речі, цього ж дня фракція «Батьківщина» втратила кілька своїх «багнетів». Спікер Володимир Рибак, який вів засідання на Банковій, зачитав заяви народних депутатів (Канівець Олег, Немілостивий Віталій, Стаднійчук Роман і Скосар Ігор) про те, що вони вийшли зі складу фракції «Батьківщина». Правда, потім опозиція заявила, що ці депутати написали заяви про відкликання попередніх заяв про вихід з фракції. Згодом, Немілостивий і Стаднійчук таки з’явилися на засідання більшості. Ситуація має прояснитися найближчим часом.

Що думають щодо українських подій у Європі? «Ми уважно стежимо за ситуацією, перевіряємо інформацію і поки що на цьому етапі не збираємося робити коментарі», — сказав «Дню» представник європейського комісара з питань розширення і політики добросусідства Пітер СТАНО.

Що ми маємо в залишку? Опозиція захопилася блокуваннями і мітингами, а влада ніяк не відмовиться від практики одноосібного керування. Невміння чи небажання знаходити компроміс створює перманентні скандали. Як наслідок, країна в черговий раз несе репутаційні втрати.

Говоримо з народним депутатом другого скликання Верховної Ради, професором права Віктором МУСІЯКОЮ:

— Пане Вікторе, як прокоментуєте вчорашні події?

— В такій ситуації треба звертатися до Закону про регламент. Чи могла парламентська більшість проводити засідання в іншому місці? Нагадаю, що  2000 року в Українському домі вже засідали за межами Грушевського, 5. Тоді Конституційний суд сказав, що це право Верховної Ради вирішувати це питання. Вона і вирішила, внісши зміни в Закон про регламент, що парламент може прийняти рішення про проведення засідання за межами Грушевського, 5. Але справа в тому, що право прийняти рішення має Верховна Рада, а не частина депутатів чи парламентська більшість. Останнє має таке право, але на засіданні Верховної Ради, а не десь в іншому місці. Тим більше, ми вчора бачили, що опозиційних депутатів не пускали в приміщення, де засідала більшість, так що це за засідання Верховної Ради?

Все це не можна сприймати серйозно — засідання Верховної Ради не було. Думаю, це має бути сприйнято як сигнал від більшості — опозиції, що нам треба виходити з глухого кута. З іншого боку, можливо, такі дії більшості спрямовані на більш далекі концептуальні цілі. Вони ж не просто так прийняли закон про референдум, не просто так Єфремов озвучив ідею про те, що така Рада недієздатна, тому треба звернутися до народу. Навіть більше, за його словами, треба зменшити кількість народних депутатів і ввести стовідсоткову мажоритарну систему. Все це зрозуміло. В такій ситуації можна провести референдум, потім створити умови для розпуску парламенту і нарешті призначити дострокові вибори. А далі вже нова Рада може примати і зміни до Конституції.

— Парламентська більшість, за вашими словами, вчинила незаконно, а як би ви прокоментували дії опозиції?

— Опозиції вже нарешті потрібно зрозуміти, що таке парламентська діяльність. Якщо ви опозиції, ви маєте захищати свої права. Наприклад, не прийняли днями рішення по пенсійній реформі, значить ведіть переговори, шукайте голоси — працюйте далі. Якщо кожного разу діяти за логікою — ви не проголосували за наші пропозиції, значить, ми заблокуємо трибуну... Вибачте, це Верховна Рада чи що? Хто тут більшість? Ясно, що ви (опозиція. — Авт.) представляєте інтереси народу, але демонструйте це іншими методами. Форма політичної боротьби тільки одна — вибори. А так, якщо ви прийшли в парламент — працюйте, ведіть боротьбу в рамках парламентської процедури.

— Ви погоджуєтеся, що і опозиції, і владі треба поступитися: першим — зупинитися нарешті, а другим — зробити крок на зустріч?

— Звичайно. Такі події мають свідчити про те, що потрібно поставити питання: або ви працюєте (шукаєте компроміс), або йдіть на вибори. Що може бути компромісом? Для мене хорошим прикладом знаходження спільної мови могло бути ухвалення Верховної Радою постанови про призначення виборів в Києві. Для цього є підстави. Я, наприклад, передав свої пропозиції. Непотрібне ніяке рішення Конституційного суду. Все це можна зробити спокійно, підготувавши відповідні обґрунтування. Це могло бути прикладом порозуміння. Сьогодні ми бачимо, що багато хто в парламенті не доріс до того, щоб розуміти сам факт свого перебування під куполом.