Яценюк іде на обгін?

Результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в період розпалу переговорів про створення «ширки» (з 21 по 31 травня), показали: рейтинги впали практично у всіх потенційних кандидатів у президенти.

Провал коаліції, швидше за все, відіб’ється на рейтингах основних гравців приблизно на початку липня. Однак і так зрозуміло, що Віктор Янукович (23%), як і раніше, матиме найвищий президентський рейтинг у країні. Тут — без сюрпризів. А ось які показники будуть в «обманутої Юлі» — це, мабуть, головна інтрига. Електорат, як відомо, не любить невдах. Лідер БЮТ отримала болісний удар, і часу на реабілітацію небагато. Та й криза пожирає її рейтинг.

Нині Тимошенко (14,6 %) обганяє Яценюка (12,7%) на якісь два відсотки. І розрив має тенденцію до скорочення. Очевидно, що Яценюк і далі збиратиме не тільки «своїх», але розчарованих у Тимошенко виборців під знамена. Поки вони йдуть ніздря в ніздрю, але ще трохи — і Тимошенко може поступитися Арсенію Яценюку місцем у другому турі.

Політолог Вадим Карасьов переконаний, що в Яценюка є реальна можливість це зробити.

— Сама спроба змови двох політичних сил — це слабкість. Це страх вийти на пряме електоральне змагання. Провал цієї витівки може позначитися на подальшому падінні рейтингу Тимошенко. Я не знаю, наскільки це впливатиме на динаміку рейтингу Яценюка, але моральні дивіденди після провалу цієї змови він, безумовно, може отримати.

— За даними компанії «Research&Branding Group», Яценюк у разі виходу до другого туру випереджає як Януковича, так і Тимошенко...

— Тут ситуація досить нетривіальна. По-перше, до другого туру гарантовано потрапляє Янукович. Він — переможець першого туру. Але розраховувати на перемогу в другому турі йому поки що рано. Щодо Яценюка і Тимошенко, то вони конкуренти за вихід у другий тур. Шалька терезів, особливо в умовах другої хвилі економічної кризи, може гойднутися в бік Яценюка. Вийшовши до другого туру, він може скласти реальну конкуренцію Януковичу. І навіть за певних умов переграти.

— Один важливий момент: виграє Янукович — у нього більшість у парламенті, виграє Тимошенко — у неї також 150 осіб, а в Яценюка нічого цього немає...

— Яценюку доведеться домовлятися...

— Тобто Янукович або Тимошенко можуть стати прем’єрами при президенті Яценюку?!

— Абсолютно правильно. Швидше за все, — Тимошенко, бо вона продовжує залишатися прем’єр-міністром і після виборів. Які є варіанти виходу в Яценюка? Перше — мати дуже сильну, дуже інтелектуальну і креативну команду, яка могла б переграти консервативний парламент на хвилі легітимності нового президента. Друге — домовлятися з Тимошенко і продовжувати працювати з цим парламентом. Або ініціювати референдум щодо Конституції й апелювати не до еліт, а до мас.

— До речі, днями Яценюк висунув ініціативу про проведення референдуму на тему конституційних змін і законодавчого закріплення права народу на формування влади. Як ви розцінюєте таку ініціативу?

— Я розцінюю, з одного боку, як політтехнологію, але з іншого боку, — як і, можливо, реальний інструмент для зміни балансу сил на користь президента. Якщо, скажімо, виграє Тимошенко, то вона може залишитися сильним президентом, маючи свого прем’єра і свою парламентську більшість, керуючи країною через парламент і через політичні інструменти. А ось Яценюку залишається одне: або змиритися з опонуючим консервативним парламентом і консервативними елітами, або ініціювати референдум на користь більших повноважень президента. Аж до повернення до президентської або президентсько-парламентської моделі влади.

Причому парадокс може полягати в тому, що за формою парламентсько-президентська модель демократичніша. Але лідери в цій системі старі й не зовсім демократичні. А ось Яценюк — нібито новий демократичний лідер, але повернення до президентсько-парламентської системи — це, швидше, крок назад. У бік депарламентаризації влади. Ось такі лихі й закручені інституційні закарлюки можуть встати на шляху президентства Яценюка. І вирішувати ці головоломки доведеться не стільки через елітні комбінації, скільки через апеляцію на пряму до людей, які його обрали.

— У БЮТ люблять повторювати, що, мовляв, рейтинг Яценюка — це «мильна бульбашка». А ось коли почнеться справжня жорстка виборча кампанія, та й ще на сцену вийде Тягнибок зі своїми специфічними тезами, то тоді ця «мильна бульбашка» й лопне...

— Якщо рейтинг Яценюка — це «бульбашка», то вона перебуває лише на стадії надування. І її можна ще надувати. Виборча кампанія саме й дає шанс новим політикам. Як деяким операторам нової надії. Чого не скажеш про Тимошенко та Януковича. Хоч у Януковича ситуація сприятливіша — в нього стабільне електоральне лідерство на півдні та на сході України. У Тимошенко ситуація складніша. Як «надувати бульбашку», коли несеш відповідальність за економіку? Навпаки, тут бульбашка може здуватися й далі. Плавно, потихеньку. Як продірявлене колесо в автомобілі.

— Зараз Яценюк переважно «топчеться» на електораті Тимошенко. Чи може він охопити південний схід?

— Це не зовсім точно, що він топчеться на електораті Юлії Тимошенко. Він топчеться однією ногою. А другою ногою він намагається стати на різні електоральні «корпуси».

— Які це корпуси?

— Це молодь, це електорат «надій»... Тих, хто розчарований у старих (не за віком, а по суті) політичних лідерах, тих, хто чекає чогось нового. Він не «нішовий» лідер. Статус «політика надії» (хоча, повторю, й ілюзорної) дає можливість вийти за рамки ніші.

— І останнє запитання, можливо, риторичне: чи може 35-річний уродженець Чернівців об’єднати навколо себе країну, якщо стане президентом? До того ж безпрецедентно молодим президентом.

— Об’єднати країну (у старому розумінні) не може зараз ніхто. І не потрібно. Об’єднати країну можуть, передусім, демократичні правила гри і, безумовно, дотримання їх. Україну неможливо вибудувати під одного лідера. Для цього потрібні три основні умови. Перша — це вузька, але дуже згрупована еліта, в якої є бачення країни, бачення майбутнього. Друга — адміністративно-силові структури та можливість швидко вибудовувати всілякі медійні вертикалі. І третя — деяка державницька традиція. Як, наприклад, у Росії. Де під молодого президента (хоч і не такого молодого, як Яценюк) вибудована деяка подібність об’єднання країни. Так звана президентська більшість. В Україні не буде президентської більшості. Україна — країна меншості. І лише через демократичну процедуру ми можемо сформувати більшість. Це означає, що повинні бути два види консенсусу. На рівні еліта — еліта й на рівні еліта — нація. Якщо новому президентові вдасться це зробити, тоді він об’єднає, але не авторитарним методом, не на медійних маніпуляціях, не на політтехнологічних «бульбашках», а на інституційному дизайні. На відносно справедливих правилах гри.

А те, що Яценюк із Чернівців, і те, що він не носій уже дещо архаїзованої «галичанської національної ідеї», а все-таки європеєць (можливо, лише за формою, ще не за суттю), це дає можливість уникнути ідеологічних крайнощів.