Європейське «плече» на шляху модернізації

Можна не сумніватися, що нинішня президентська кампанія в Україні перебуває в центрі уваги Брюсселя і всіх європейських столиць. Чи розуміють у Німеччині, з якими проблемами зіткнулася Україна, будуючи свою державність, і на що чекають у Берліні від майбутніх президентських виборів у нашій країні? Які риси повинен мати новий Президент України, щоб перед ним було відкрито двері всіх європейських столиць? Що повинні зробити ЄС і Німеччина, щоб Україна залишалася демократичною країною та проводила необхідні реформи? Чи зміниться східна політика Берліна у зв’язку з приходом до влади нової правлячої коаліції? Про це «Дневі» — в інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного посла Німеччини в Україні доктора Ганса-Юргена ГАЙМЗЬОТА.

«У ДАНИЙ МОМЕНТ У ЦЕНТРІ НАШОЇ УВАГИ ПЕРЕБУВАЄ САМЕ ВНУТРІШНЯ УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКА»

— Пане амбасадоре, чи розуміють у Німеччині, з якими проблемами зіткнулася Україна? Адже нашій країні доводиться займатися державним будівництвом і одночасно переосмислювати історію подібно до того, як ваша країна переосмислювала своє минуле та відповідальність за найстрашнішу війну в історії людства. А, читаючи міжнародні ЗМІ, складається враження, що Захід, у тому числі Німеччину в основному цікавлять лише поставки російського газу.

— З одного боку це вірно, а з іншого — ні. Звичайно ж країни, життя яких залежить від надійного забезпечення газом, не може не непокоїти це питання.

Але одночасно Німеччина бачить в Україні важливу державу, яка є істотним елементом вільної Європи. І звичайно, ми з великою стурбованістю стежимо за тим, наскільки провідним українським політикам вдається справитися з тими, без сумніву, великими завданнями, які стоять перед ними.

— Багато які німецькі депутати визнають необхідність підтримати Україну, яка переживає складні часи: політична та економічна криза. Хотілося почути від вас, що може зробити Німеччина або ЄС, щоб Україна розвивалася як демократична країна і не стала на шлях авторитаризму, враховуючи те, що серед деяких українців існує бажання приходу до влади сильної руки?

— Я вважаю, що і Німеччина, і Євросоюз зробили і роблять усе можливе, і робитимуть це й надалі. Йдеться про консультативну допомогу, надання рекомендацій із певних питань, співпрацю в правовій сфері. Але в даний момент в центрі нашої уваги перебуває саме внутрішня українська політика і питання, наскільки їй вдасться справитися з нинішньою блокадою, в якій вона опинилася. Річ у тім, що Україна зараз опинилася в досить драматичному становищі з погляду внутрішньої, економічної та фінансової політики.

Я хочу підкреслити, що все це не можна поставити в провину лише одному політику або одній представниці політики. Тут потрібні зусилля всієї політичної еліти. Перед майбутнім президентом України — завдання, яке під силу хіба що Геркулесові.

З одного боку, він повинен задавати напрям, вектор загального руху, але, в той же час, бути об’єднуючим чинником, спроможним досягати парламентської більшості. Він має бути готовий до структурних змін у країні, а також докладати зусиль для подальшої модернізації шляхом реформ.

На мій погляд Євросоюз і держави Європейського Союзу є найкращою підмогою для України на її шляху до такої модернізації. Шлях назад, у минуле, який веде до авторитарних структур так званої командної економіки, Україну далеко не приведе. Навряд чи цей шлях принесе країні ті реформи, в яких вона має потребу.

— Але існує думка, що авторитарні лідери більш спроможні здійснювати реформи. Наприклад, свого часу Рішельє, власне, «зробив» Францію, Бісмарк — Німеччину. Сінгапур є прикладом успішної авторитарної системи. Як ви прокоментуєте це?

— Ми з вами торкаємося найважливішого питання — в якому напрямку бажає розвиватися Україна. Звичайно ж реформи були і в авторитарних системах. Але річ у тім, що в демократичних державах шляхом формування ефективних структур, демократичних парламентів вдається успішно реалізовувати реформи. Адже не можна стверджувати, що економічний розвиток західних країн або таких державних об’єднань як США чи ЄС відбувається менш успішно, аніж у країнах із авторитарними системами.

ПРО РИСИ МАЙБУТНЬОГО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

— Пане амбасадоре, ви сказали, що перед майбутнім президентом України стоїть завдання, яке під силу Геркулесові. Чи бачите ви серед усього спектра українських політиків лідера, який здатний справитися з таким завданням?

— Фрідріх Шиллер колись сказав, що людина зростає разом із високими цілями. У мене немає сумніву, що в Україні є політики, спроможні посідати таку посаду.

— Якщо можна, скажіть детальніше, які риси повинен мати такий лідер, щоб із ним легко було мати справу в Брюсселі, інших європейських столицях?

— Я вже говорив, що це повинна бути особистість, яка має лідерські якості. Зокрема, такі якості, які дозволяють їй задавати вектор майбутнього розвитку та домагатися реалізації поставлених завдань або ухвалених законів. Але ця особистість має бути ще й об’єднуючим чинником для всієї країни. Одночасно не менш важливо, щоб українське керівництво прагнуло до поліпшення контактів і відносин із керівництвом країн Європейського Союзу, побудованих на взаємній довірі. Важливою передумовою для цього є надійність і довіра. Ми незабаром святкуватимемо двадцяту річницю падіння Берлінської стіни, яке ознаменувало процес возз’єднання Німеччини. Все це було б неможливим, якби німецьке керівництво того періоду, федеральний президент фон Вайцзеккер, федеральний канцлер Коль не розглядалися дружніми європейськими державами, США і СРСР, як надійні партнери, які заслуговують на довіру. Причому ця репутація набувалася ними протягом багатьох років і десятиріч.

— Якщо можна, повернімося до теми співпраці ЄС і України. Як ви знаєте, українське керівництво хоче підписати угоду про асоціацію до кінця року. Чи реально це зробити?

— Ми виступаємо за якомога більш швидке підписання цієї угоди. Але підписання угоди про асоціацію цього року я вважаю нереальним. Річ у тім, що невід’ємною частиною цієї угоди є договір про зону вільної торгівлі. Він має величезне значення як для України, так і для Європейського Союзу. Підписанню угоди повинні передувати ѓрунтовні переговори. Тут ѓрунтовність більш важлива, аніж квапливість.

«...НЕМАЄ СЕНСУ ПОСТІЙНО ВИСТУПАТИ З НОВИМИ ПОЛІТИЧНИМИ ДЕКЛАРАЦІЯМИ»

— А як тоді ви розцінюєте заяви з боку Секретаріату Президента, щоб до кінця цього року підписати одну частину угоди, а потім, при готовності — другу?

— Для Європейського Союзу договір про зону вільної торгівлі є невід’ємною частиною угоди про асоціацію. Річ у тім, що немає сенсу постійно виступати з новими політичними деклараціями. Вирішальним є реальний процес зближення. Для цього необхідна гармонізація з критеріями Європейського Союзу й угода, яка є результатом ретельних переговорів. І тут поспіх недоречний. Декілька місяців більше, декілька місяців менше, це не головне. А найважливіше — розв’язання цього завдання.

— Наскільки в цьому плані може допомогти Україні залучення Німеччини до програми «Східне партнерство»? Якою бачиться вам реалізація ініціатив, а також використання інструментів, передбачених у рамках цього партнерства?

— Без сумніву, саме для цих цілей було створено програму «Східне партнерство», яка з самого початку отримала підтримку Німеччини. Ця програма покликана надати допомогу Україні в її зближенні з європейськими структурами. Особиста участь федерального канцлера Меркель у зустрічі на вищому рівні, яка відбулася в травні цього року в Празі, є сигналом того, що федеральний уряд Німеччини приймає близько до серця цю програму.

Європейська комісія запропонувала зараз декілька таких яскравих проектів для програми «Східне партнерство». Йдеться про створення системи інтегрованого менеджменту всіма прикордонними формальностями, а також про допомогу в підтримці при створенні потужностей для середнього підприємництва. Федеральний уряд ще внесе пропозиції, які стосуються як внеску Німеччини, так і реалізації в майбутньому таких же яскравих проектів. Україні слід би скористатися шансами й можливостями, які надаються в рамках програми «Східне партнерство».

— А ви що, не бачите такої готовності з боку України?

— Теоретично. Так.

«УКРАЇНА ДЛЯ НАС ВІДІГРАЄ ВЕЛИКУ РОЛЬ У ПОДАЛЬШОМУ РОЗВИТКУ ВСІЄЇ ЄВРОПИ»

— Пане амбасадоре, новий глава міністерства закордонних справ вашої країни Гідо Вестервелле, говорячи про нові зовнішньополітичні акценти днями сформованого уряду, заявив про те, що більше піклуватиметься про східних сусідів Німеччини, ніж це робила «велика коаліція». Не могли б ви детально пояснити, в чому така турбота виявлятиметься?

— Річ у тім, що новий міністр закордонних справ Вестервелле дав чіткий сигнал самим фактом, що перша його зарубіжна поїздка відбулася до Польщі. Цим він чітко продемонстрував те, що, з одного боку, ми уважно дивимося в напрямку сходу. А з іншого боку, він показав, що інтеграція наших східних партнерів до системи наших цінностей близька його серцю.

Для нас, передусім, важливо, щоб удалося перетворити Європейський Союз на згуртовану єдність, яка базується на спільних цінностях та інтересах, включаючи і Сполучені Штати Америки, щоб ця спільність стала важливим чинником розвитку в світі.

Я не сумніваюся в тому, що це має велике значення і для України. Якщо пан Вестервелле говорить про те, що здійснюватиметься політика тісної координації з Польщею, а також про те, що більш інтенсивно використовуватимуться можливості Веймарського трикутника, то це означає, що й країни, які є безпосередніми сусідами Польщі, не опиняться обіч. Як я говорив, Україна для нас відіграє велику роль у подальшому розвитку всієї Європи. Важливо, щоб Україні вдалося в наступні місяці обрати президента, спроможного стати дієздатним і надійним партнером Європейського Союзу, щоб ми зробили спільними зусиллями подальші важливі кроки.

— Коли можна чекати на візит пана Вестервелле в Україну і зустрічі з новим українським міністром?

— Я радий, що міністром закордонних справ України є пан Порошенко, який уже привітав пана Вестервелле. Але, поки що, конкретних планів щодо візитів в Україну немає. Я також за те, щоб зустріч міністрів закордонних справ відбулася якнайшвидше.