«Бажаю приємних новин, довгих років плідної та творчої роботи!»

Станіслав МОСКВІН, актор Національного театру російської драми ім. Лесі Українки

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

Станіслав МОСКВІН, актор Національного театру російської драми ім. Лесі Українки

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

- Весь 2020-й для мене – наче один стоп-кадр: лікар у масці та рукавичках.  Це, безумовно, величезний подвиг – не маючи елементарних засобів захисту, наражаючись на небезпеку, ризикуючи здоров’ям, життям врешті-решт, рятувати інших…

2. Кого вивважаєте героєм та антигероєм року?

- Саме ці самовіддані люди – медичні сестри, лікарі – справжні герої (і не лише цього року, проте цього – особливо). При чому – не має значення, де саме працює лікар – у сільській амбулаторії, чи клініці державного значення – усі без виключення медики зараз «на передовій».

Що ж стосується антигероїв, то найбільше розчарування цього року особисто для мене – деякі представники влади, у яких я повірив, і які, на жаль, не виправдали жодних сподівань… А так хотілося, щоб керування країною взяли на себе молоді! Чомусь вірилося, що саме вони зможуть щось змінити, що люди почнуть жити краще, що, нарешті, закінчиться війна… Прикро, але вкотре виявилося, що король голий…

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, якізацікавили вас найбільше).

- Знаєте, я людина – повністю занурена у творчий процес, тому читаю виключно розділ «Культура», адже в ньому подекуди зустрічаються інтерв’ю з колегами, відгуки на наші прем’єри. Помітив, що цьогорічні матеріали мають позитивний настрій, заряджають на оптимізм, закликають не опускати руки, продовжувати працювати, не зупинятися і не впадати у відчай, - наразі це вкрай важливий месседж.

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

- По-перше, мої близькі та рідні. А, по-друге – робота. Ми обережно працювали навесні (березень, квітень), і це давало нам натхнення.  Ми могли збиратися лише невеличкими групами, за відсутності громадського транспорту нам коштувало великих зусиль дістатися до роботи, - проте ми репетирували, хапалися за цю можливість відчувати себе потрібними, підтримували, як могли, звичний хід життя, хоча б відносну стабільність... Кожна репетиція була ковтком свіжого повітря, справжнім щастям на тлі природньої депресії. Тим паче – професія наша дає можливість втечі від реальності, - це дуже допомагало залишатися в тонусі.

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

- Для мене стало одкровенням, що в одну мить я можу стати таким беззахисним і вразливим… Нажаль, хвороба не оминула. І коли я – дорослий чоловік, який, здавалося б, знає що до чого, має колосальний життєвий досвід, стикаюся з чимось невідомим – небезпечним, лякаючим, незбагненим – стає просто моторошно… Ну, якщо смалить температура, а ти просто не знаєш, чим її збивати… І ніхто не знає! Якщо ти вилікувався, а ніхто – навіть спеціалісти – не можуть сказати, що буде з тобою далі, якими можуть бути наслідки…

Такі нищівні бурі, як пандемія, руйнують звичні підвалини життя, і ти відчуваєш себе беззахисним немовлям, яке щойно народилося на світ і нічогісінько не розуміє, не уявляє, як дати собі раду… Це дуже страшно. Проте… треба жити, - як закликали чехівські сестри. Жити і боротися, незважаючи ні на що. І працювати!

Наступний рік – мій (я народився у Рік Бика), тому з нетерпінням чекаю, коли 2020-й залишиться в історії і ми потроху від нього оговтаємося.

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

- Я вітаю газету з солідним ювілеєм (срібне весілля)! Думаю, той лише факт, що сотні періодичних видань, заснованих за роки незалежності, закрилися, а «День» продовжує працювати – говорить більше за усі пафосні слова. Я бажаю  приємних новин, довгих років плідної та творчої роботи!