«День» традиційно виробляє сенси»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«День» традиційно виробляє сенси»

Ірина МАЦЕПУРА, директор підприємства ТОВ ВГ СМ, смт Великий Бичків, Закарпаття:

1. Коли завершується рік, кожен раз думаєш, що він був важкий – були виклики, проблеми, поразки. Цей рік ускладнений державним хаосом пошуку простих рішень складних проблем і епідемією вірусу та знов-таки хаотичним реагуванням на нього. Так розумію, що ми зупинили поступальний рух важких реформ в економіці і побудову інституцій на користь чергового популізму. Якщо штрихом – то через не дуже міцну державну канву тотально просочуються результати поганої освіти, куплених дипломів університетів у районних центрах.

2. Героями вважаю людей, які активно живуть, не опускають руки, не зневірилися і ставлять перед собою високі цілі.

3. Мені дуже імпонує вислів головного редактора газети «День» Лариси Олексіївни Івшиної, що газету видають так, ніби ми живемо у здоровому суспільстві. «День» традиційно виробляє сенси, аналізує історію, поглядає на ту частину сьогодення, яку вважає цікавою і тримає власну планку здорового консервативного глузду. Тому статті і виступи Лариси Івшиної, Петра Кралюка, Ігоря Сюндюкова, Дмитра Десятерика, Анни Данильчук, Наталії  Малімон, Олесі Шуткевич завжди очікувані. Приємно здивувала Олександра Кльосова: її подорожі Україною «втерли носа»  навіть тим людям, які думали, що добре знають рідну державу. 

4. Звичайно, я хочу спілкуватися з тими людьми, з якими ми розуміємося, маємо однакові погляди. При цьому прагну зрозуміти і логіку інших людей, тому уважно читаю і слухаю різну інформацію. Цей рік додав мені людей, чия енергія і сила волі добре ілюструють відомий вислів Черчілля «Сьогодні не той день, щоб здатися».

5. Мені здається, що цього року люди стали уважніші один до одного. Зовнішнє політико-економічне середовище ці два роки перестало продукувати якісь сенси, які варто підтримувати. Додалася природня відстороненість епідемії. Виникла якась внутрішня еміграція. Але в сучасному активному світі стільки прекрасних можливостей індивідуального розвитку. Є можливість уважніше придивитися до людей, позицій, аналізувати.

6. Практично всі ці роки я читаю «День». Це велика праця, все, що зроблено: щоденна газета і її традиційно високий рівень, фотовиставка, книги бібліотеки, ілюстрований додаток Маршрут №1.

Газета зробила дуже багато для структуризації історичного матеріалу і кожен раз своїми публікаціями випереджала події, чиї коріння і проблеми є в далекому минулому. І з багатьма іншими публікаціями так само, нині вони читаються з одним контекстом, а через деякий час згадуєш скромний вислів головного редактора Лариси Івшиної «Я ж казала».