«Героями є люди, які мають відповідальну свободу»

Валентина ОРЛОВА, заступник директора Дніпровського будинку мистецтв

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«Героями є люди, які мають відповідальну свободу»

Валентина ОРЛОВА, заступник директора Дніпровського будинку мистецтв:

1. Згадується ситуація столітньої давнини, коли в Україні відбувалася національно-визвольна революція. Тоді для боротьби Москва використовувала українців, але на той час 70 відсотків населення були неписьменні. Зараз в умовах агресії та інформаційного протистояння захисту в нас немає через те, що фактично була зруйнована система інформування, а потужне суспільне мовлення з певних причин не змогли створити. Більше того, недавно було оприлюднено інформацію державної аудиторської служби, яка встановила величезні збитки від руйнації державних телерадіокомпаній. Тому сьогодні переважна частина населення перебуває в лещатах російсько-радянської культури. Досі у нас немає такої об’єднавчої інформаційної сили, яка змогла б продукувати національну спрямованість громадської думки. Інколи здається, що ми можемо втратити саму незалежність, хоча я впевнена, що цього все ж таки не станеться. Ми живемо в непростих умовах – я не пам’ятаю у своєму житті такого важкого року, враховуючи і пандемію і відхід тих людей, які були знаковими постатями в мистецтві і науці. Це люди старшого віку, які могли давати і досвід, і думки.

2. Кого можна вважати героями і антигероями року? Я б сказала, що героями є люди, які мають відповідальну свободу. І це стосується не тільки лікарів, що створювали захист людей, і вчених, ставлення до яких абсолютно неприпустиме в нашій державі. Без сумніву, це й молоді люди, які їдуть за кордон накопичувати досвід, щоб потім повернутися в Україну. І та незряча бабуся, яка зв’язала своїми ручками дві тисячі пар рукавичок для бійців, які захищають нашу державу.

А антигерої – це брехуни, що перебувають при владі. Соромно дивитися на очільників, які весь час сваряться, які вважають, що народ, який стоїть біля Верховної Ради чи біля будинку уряду, заважає комфортно жити.

3-6. Звичайно, на фоні цього важкого року газета «День» виглядає, як рушійна інформаційна сила, яка здатна гуртувати людей. У газеті було чимало хороших інформаційних виступів – аналітика Сергія Грабовського й Івана Капсамуна, стилістика Людмили Засєди, роботи художниці Ганни Гаврилюк. Мені подобаються матеріали кореспондентів з регіонів, які дають відчуття пульсу країни таким, як воно є.

Серед недавніх статей я би відзначила публікацію Дмитра Десятерика, яка має назву «Любов, смерть та книжки». Він написав про свою маму – чудову журналістку, яка працює у дніпровській газеті «Зоря» все своє життя. Олена Дмитрівна і її вже покійний чоловік Валентин Григорович завжди були гідними людьми, не йшли проти совісті, які б часи ми не переживали. Я могла б занести їх до десятки журналістів, які мені близькі за духом, за сприйняттям життя, за манерою поведінки. Тому я дякую автору – Дмитро завжди прагне зробити матеріал цікаво, оригінально. Я багато років спостерігаю за його творчістю і відзначаю його бажання доносити читачам те, що робить людину обізнаною, культурною.

Я підтримую чудову традицію газети «День», яка щорічно представляє свою фотовиставку в регіонах. Що не фото, то й роздум про життя. Газета дає нові смисли і уроки, якісь акцентовані речі, які ти переживаєш особисто. Я є читачем газети «День» 25 років – мені подобається, що вона відповідає сучасному баченню життя та суспільства, займається книгодрукуванням та  розповсюдженням книг, працює з молодими журналістами. Кожного року в серії Бібліотеки газети «День» з’являється нова знакова книга. Це потужна просвітницька діяльність. Естетика газети відповідає запитам вимогливого читача. Сама назва газети така прекрасна, бо «День» – це як маленьке життя.

Мені хочеться побажати колективу газети та особисто головному редактору Ларисі Івшиній, всім, хто причетний до створення такого цікавого видання, усього найліпшого, щоб наступний рік був також роком цікавих проєктів.