«І героєм, і антигероєм року є українське суспільство»

Ігор ВЕГЕШ, кандидат політичних наук, доцент Ужгородського національного університету

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«І героєм, і антигероєм року є українське суспільство»

Ігор ВЕГЕШ, кандидат політичних наук, доцент Ужгородського національного університету:

1. Уже зрозуміло, що 2020-й рік ввійде в історію як рік пандемії. Порожні вулиці міст, наче картини постапокаліптичного світу, найкраще здатні проілюструвати основний контекст цього року. Питання лише в одному: чи цей рік залишиться єдиним роком пандемії, чи він ввійде в історію як один із кількох/багатьох років пандемії? Поки що відповіді на це питання немає. Для історії це рік ізоляції, самотності та панування статистики, адже ми вже так звикли слідкувати за динамікою поширення вірусу, за добовим рівнем смертності та добовим рівнем одужання від нього. Це також рік міфотворчості, яка включає в себе конструювання різноманітних безглуздих теорій, починаючи від версій появи вірусу, закінчуючи способами його лікування.

2. Якщо розмірковувати про українські реалії, то і героєм, і антигероєм року є українське суспільство. Героєм воно є тому, що змогло витримати у дуже складних умовах, пов’язаних із політичними, соціальними та економічним кризами, помноженими на виклики пандемії. В той же час, антигероєм українське суспільство є тому, що вкотре продемонструвало свою безвідповідальність. До цієї безвідповідальності можна віднести і абияке дотримання елементарного маскового режиму та інших не менш елементарних заходів безпеки, що засвідчує перманентну байдужість до чужого і власного здоров’я; і носіїв вірусу, які дозволяють собі вільно пересуватися багатолюдними місцями, наражаючи на небезпеку всіх присутніх; і політичну верхівку країни, яка безглуздо і безвідповідально розпоряджається ковідним фондом, ухвалює рішення, які не стільки слугують убезпеченню громадян, скільки досягненню поточних політичних цілей.

Якщо ж вийти за межі вітчизняного масштабу, то героєм можна вважати Ілона Маска з його багаторазовими ракетами-носіями. Це чудовий приклад того, як можна штовхати світ у завтрашній день без посередництва Левіафана, яким є державна машина.

Що ж до антигероїв, то їх було так багато, що вибрати когось конкретного було б несправедливим стосовно інших антигероїв. Втім, цього року аморальна впертість Президента Білорусі Лукашенка, впертість, яка виливається у садистське впокорення власного суспільства, таки може претендувати на пальму першості у сумнозвісному переліку антигероїв року.

3. «День» впродовж цього року, як і в попередні роки, адекватно та переконливо висвітлював та аналізував усі ключові події та процеси, що мали місце в Україні та у світі. «День» можна порівняти із впевненою та невтомною рукою досвідченого лікаря, який вимріює пульс суспільно-політичного простору нашої країни.

4. Особисто мені сил надало народження другої дитини. Вона народилася у розпал пандемії. Моїм дітям «щастить» на такі речі. Перша дитина народилася, коли починалася війна на Донбасі. Сил надає бажання відгородити та захистити своїх дітей від всіх цих загроз. А також невинний (бо нетривалий у часі) ескапізм, який здатне подарувати читання хорошої художньої літератури. Книги дають можливість ізолюватися від звичного світу з усіма його подразниками та ритуалами, а оскільки читання (іншими словами – самоізоляція) є звичним для мене заняттям, то й локдаун можна вважати звичною для мене стихією. Ніяк не міг зрозуміти друзів та знайомих, які скаржилися на те, що не знають, чим їм зайнятися під час локдауну. Хіба може виникати подібне питання, коли так багато хороших непрочитаних книг? Потрібно читати книги. Це й надає сил.

5. Цей рік, ізолювавши людину від решти людей, змусив її звернутися до глибин внутрішнього єства. Пандемія спонукала до медитативного осмислення власного життя, до пошуків нових форматів власної ідентичності. Цей рік показав, що звична цивілізація – надзвичайно крихка конструкція, для деформації якої потрібно не так вже й багато. Блага цивілізації (розважальні центри, ресторани, футбольні стадіони) в якийсь момент можуть стати смертельними загрозами. Потрібно було відмовлятися від багатьох речей та зв’язків, на яких  тримається сучасний світ. А відтак питання «Хто я є без інших?» та «Що мені робити, коли інших немає надто довго?» стають межами, долаючи які, індивід приходить до переоцінки цінностей. І хто насправді може порахувати, скількох активних представників втратило «суспільство споживання» через подібну переоцінку. В цьому є як свої позитиви, так і негативи, але можна наважитися і зробити несміливе припущення, про зародження нової духовності. Світ, безперечно, стає іншим.

6. Якщо послуговуватись біологічними мірками, то з одного  боку, 25 років – це серйозний вік, а з іншого боку – це ще навіть не період «акме» (від 30 до 50 років), коли потенціал людини здатний максимально реалізуватися. Тому до 25-ї річниці «Дня» потрібно ставитися як до продуктивного періоду в житті молодої людини, коли багато вивчено і здобуто фундаментальний досвід, але попереду чекають нові горизонти та виклики, долання котрих буде впевненим саме завдяки цьому досвіду.

«День» – це стабільний аналітичний ресурс для інтелектуальних особистостей, які цікавляться справами суспільства та векторами його розвитку. Благородна мета українського суспільства – стати громадянським, тобто навчитися відчувати причетність до процесу прийняття політичних рішень, впливати на цей процес. Без тверезої аналітики таких інтелектуальних ресурсів, як «День», ця мета не зможе бути досяжною. Адже «День» – це наче збільшувальне скло, яке дозволяє побачити трансформації, які переживає наша країна з дня у день.