«Ми залишилися в парадигмі свого колишнього існування»

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. За доброю традицією ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Ваші чесні відповіді завжди слугували для нас гарним виміром «температури» в Україні та світі за минулий рік і внеском в осмислення головних подій, процесів, людей. А ще завжди цікаво читати — що надихає вас і які ви маєте очікування від майбутнього. Отже, пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання нашої новорічної анкети. Нам важливо знати і вашу думку. Приєднуйтеся!

Бажаємо вам радісних новорічних свят і щасливого 2020 року!

1. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ та Україну?

2. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

3. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

4. Три речі, які додають вам сил і сповнюють оптимізму?

5. Автори, статті, проєкти газети «День», які зацікавили вас найбільше 2019 року?

Олександр ПРИЛИПКО, публіцист:

1. Частіше, ніж коли-небудь, в 2019 році звучала фраза «Світ змінився». За цим визнанням наразі стоїть лише констатація явищ і процесів, з якими ще не стикалося людство. У всякому разі, в таких масштабах. Глобальне потепління, криза капіталізму, небачені міграції населення... Будь-якій людині неможливо прожити і дня без конфлікту з епохою перезавантажеання цивілізації. Навіть якщо ти ловиш рибу на безлюдному острові собі на прожиток, все одно відчуєш спеку і збіднення тваринного світу. Неясне передчуття великих потрясінь позначається на поведінці людей на всіх континентах. У нас особливо, адже крім світових проблем у нас є своя епохальна - вихід з-під багатовікової залежності від Москви. Зрозуміло, від цього не зменшується кількість приємних моментів в житті кожного з нас, як і в сучасній історії країни. Є перемоги і є досягнення, адже 360 днів не можуть бути наповнені однорідної субстанцією. Але, якщо говорити про мої роздуми на цю тему, то вони не є такими оптимістичними, як рік тому. Ми залишилися в парадигмі свого колишнього існування. Це підтверджує справа про імпічмент президента США, де Україна постала в образі світового корупційного порталу, паризька зустріч в нормандському форматі, знизила наші шанси протистояти агресії Росії... Тому, на нашому фронті поки без змін.

2. Найбільше мене надихнула перемога української дипломатії над російським Газпромом і пов'язана з нею особистість пані Олени Зеркаль. Тут відбувся не просто юридичний виграш справи і великих грошей. Трапився важливий прецедент, коли системні дії української сторони і міжнародне право виявилися сильнішими за realpolitik. Шкода, що цей досвід поки не має широкого поширення.

3. Є очевидні речі, які мене засмучують, наприклад, підсумки президентських і парламентських виборів, або дозвіл російському пропагандистському каналу «Зірка» працювати в Києві. (Друге випливає з першого). Але за такими подіями немає імен. Вони результат ао народного волевиявлення, або рішень невідомих суспільству чиновників-антигероїв. Той же алгоритм можна застосувати до проявів героїзму. Наша армія бореться проти величезної військової машини Росії. Безумовно, це мужність і звитяга тисяч людей. Їх не назвеш поіменно: занадто великий список. І не назвеш тих, хто чинить опір кланово-олігархічній системі, перебуваючи всередині її. Я знаю таких людей, але ще не прийшов час їх оприлюднювати на широкий загал. За великим рахунком, знаки «плюс» чи «мінус» перед іменами людей, що прославилися в Україні, не залежать від їхніх подвигів в лапках і без них. Справа в тому, як ці вчинки інтерпретує влада. Тому вчорашній володар ордена «Герой України» або засуджений за злочини проти країни, легко міняються місцями після зміни влади. На жаль, серед живих героїв немає.

4. По-перше, література. Як кажуть філософи, людина, що прочитала тисячу книг, проживає тисячу життів. По-друге, вільний час. Він завжди присвячується уподобанням душі, тому наповнює життя не кон'юнктурними сенсами. По-третє, мій особистий світ, який є прихистком для життя, захисту від ворогів і негоди.

5. Будь-яке видання знаходить авторів, і будь-який автор знаходить своє видання. Мені подобається «День» за його системну роботу по привчанню читачів до роздумів, і за здатність до проведення культурно-політичних акцій, таких, наприклад, як доставка газет на фронт, підготовка книжкових тематичних видань, «Літня школа журналістики» та ін. Більшість з авторів «Дня» мені симпатичні, а багато співробітників - друзі. Тому важко виділити окремий сегмент в загальній любові. Ми всі разом сьогодні стикаємося з неймовірно складним викликом для світової і нашої журналістики. Факти перестали грати роль доказів. Не вони, а переконання людей формують суспільно-політичну реальність. Значить, доведеться створювати контент, здатний переконувати не теоріями, а практикою. Для цього «День» має солідний потенціал.