«Онлайн-музеї під час пандемії – розкішна річ»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«Онлайн-музеї під час пандемії – розкішна річ»

Анна МОРОЗОВА, журналістка, блогерка, Полтава:

1. Для мене це рік змін. Насамперед світ потроху вчиться жити в новій реальності – із масками та іншими засобами індивідуального захисту. І якщо навесні здавалося, що люди вже не будуть такими, як раніше, то за лічені місяці стало зрозуміло – будуть. Попри високі цифри інфікування, ми бачимо байдужість пересічних громадян до захисту не лише  себе, а й оточення. Ми бачимо людей, які з ковідом чи підозрою на нього продовжують ходити на роботу тощо.

А взагалі рік був цікавим та багатогранним на важливі події як для України, так і для світу. Це й збитий в Ірані літак МАУ та відсутність реакції чинної української влади на катастрофу. Це й вихід Великої Британії з Європейського Союзу. Це й протести в Нових Санжарах, де можна було простежити очевидні способи маніпуляції суспільством. Важливим стало й відкриття ринку землі в Україні, завдяки чому ми рухаємося у бік цивілізованого світу, та можливість розпоряджатися своєю власністю. Це й пожежі, масштаби яких цьогоріч вражали. Це й рекордне падіння цін на нафту. Просто проривом у сфері космічної галузі став запуск SpaceX. А ще вбивство Джорджа Флойда, що призвело до масових протестів у США,  вибори президента США та ще багато іншого.

До речі, вибори цього року були й в Україні. Місцеві. Українці, які миттєво стали експертами в американській системі виборів і на власних кухнях сходилися в словесних баталіях «за Трампа» чи «за Байдена», на жаль, не спромоглися розібратися у системі з відкритими списками чи хоча б сходити на дільницю і віддати голос за того кандидата, який зможе доцільно розпоряджатися місцевим бюджетом (між іншим, у час децентралізації місцеві бюджети зросли в рази), який відповідатиме за буденні проблеми житлово-комунальної сфери, благоустрій території чи прибирання снігу взимку. На жаль, полтавці знехтували своїм правом на волевиявлення: у першому турі на дільниці завітало аж 29% виборців. Тобто третина містян вирішила, як жити далі цілій Полтавській ОТГ. А вибір цей був далеко не найрозумнішим.

2. Мабуть, не буду оригінальною, якщо скажу, що героями року стали лікарі. 2020-й змусив звернути увагу на людей у білих халатах, на їх невисоке матеріальне забезпечення  і на важливість того, що вони роблять. А от з іменем антигероя скажу непопулярну фразу. Антигероєм року вважаю безвідповідальний бізнес. Особисто мене просто обурюють виступи деяких підприємців, які на кожному кроці намагаються надурити державу, знайти лазівки, щоб заплатити менше податків у державну скарбницю, оформлюють своїх працівників на мінімальну зарплатню та платять решту заробітної плати «в сіру». А потім ці ж люди розповідають, що вони джерело №1 у наповненні бюджету країни, а будь-які обмеження, пов’язані з пандемією, для них – убивство малого та середнього бізнесу.

3. З газетою «День» познайомилася ще на першому курсі університету. Тоді мене зацікавив проєкт «Україна Incognita». Періодично читаю статті, що відкривають для мене невідому історію України. Цікаві й матеріали  не лише про видатні історичні постаті, а й про людей, котрі залишили не такий помітний слід в історії. А онлайн-музеї під час пандемії – це взагалі розкішна річ для людей, які не мають змоги подорожувати так, як «до коронавірусу».

4. Чомусь більшість людей гіперболізує проблемність 2020-го року. Для мене навпаки – цей рік був цікавим. Я спробувала себе у різних ролях. Зокрема була прессекретаркою, згодом наважилася реалізувати давню ідею – створила на YouTube власний відеоблог, де я розповідаю про прочитані книги, найпомітніші літературні новинки, що вийшли в українських видавництвах. Я люблю читати, тому над тематикою довго не задумувалася. Однак хотілося робити якісний і головне україномовний контент. Російськомовних буктюберів чимало, а от україномовних не так і багато. На жаль, вони мають дуже мало підписників та переглядів. Однак, переконана, ця ситуація змінюватиметься на краще і україномовний ютуб ще покаже свою міць і силу. Втілити в життя ці ідеї було б неможливо без рідних та близьких, підтримку яких я відчуваю кожного дня.

5. Цей рік актуалізував питання здоров’я і нашого ставлення до нього. А ще те, що наше життя доволі швидкоплинне і потрібно брати від нього все – від емоцій до можливостей.

6. На жаль, преса в Україні не така популярна, як в умовній Польщі, де діджитал ще не поглинув друковані ЗМІ. А газета з актуальними новинами зранку залишається ще не вчорашнім днем. Для мене «День» – це один зі старожилів української преси, такий своєрідний «The Daily Telegraph» – українська версія. Для України це той проєкт, який дає побачити небанальний погляд на історію, події, факти. Як маркер якості – чверть століття історії й свої традиції, що сформувала газета «День».