«Треба поспішати жити»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«Треба поспішати жити»

Олександр КРУМІН, оглядач інтернет-видання «Детектор медіа»:

1. Цей рік явно «переплюнув» усі попередні. Насамперед через пандемію. Конкретно у моїй сім’ї, за всіма ознаками, перехворіли всі (проте не всі здавали тести), а онкохворого батька ковід, на жаль, забрав. Пандемія внесла корективи у світову економіку, змінила звичний порядок життя, перевернула все догори дриґом. Ковід забирав близьких знайомих, навіть людей, які не мали проблем зі здоров’ям до того. Тому топподія року, без сумніву, пандемія, після якої звичного нам світу вже не існуватиме. Принаймні найближчі роки.

2. Героями року я вважаю медиків. Медсестри, анестезіологи, пульмонологи… Всі, хто, попри важкі умови праці (а в Україні й поготів) та невивченість вірусу, кинувся на боротьбу з пандемією і дає їй гідну відсіч.

Антигероями часто ставали пересічні українці. Які не хочуть бодай правильно натягти маску на обличчя, не те, що бути більш свідомими та дотримуватися решти карантинних обмежень. І в часи, коли варто гуртуватися, багато хто і далі сповідує давній принцип «моя хата скраю». Тож персонально в обох категоріях нікого виділяти не стану.

3. Безсумнівно, це проєкт «Україна Incognita».  Віртуальні екскурсії музеями під час карантину стали дуже актуальними, а «День» чи не перший створив віртуальний фонд найкращих музеїв України. Серед авторів виокремив би Бориса Соколова та Ларису Волошину. Їхні аналітичні матеріали цікаві й пізнавальні.

4. Звичайно, рідні. На жаль, батька врятувати не вдалося. Але розумів, що треба підтримувати маму, яка теж хворіла у тяжкій формі. А ще — що поряд мій 6-річний син, родина. Заради них, зокрема, варто було не піддаватися паніці, а боротися в межах своїх можливостей з наслідками світової пандемії. Ну і новини про тестування вакцин надавали стриманого оптимізму. Попри те, що навряд чи вони швидко дійдуть до України.

5. Особисто мені 2020-й рік показав, що треба поспішати жити. Не «ходити по краю», але розуміти, що життя, як співав митець, лише мить між минулим і майбутнім. Що твої рідні ось були поруч усі разом, а ось ти вже втратив батька, про що на початку року не міг і подумати. Життя швидкоплинне, тож головний урок — треба набутися з рідними і нажитися, допоки є ще час та можливість.

6. Добре, що видання, попри численні світові та внутрішньоукраїнські кризи, примудрилося не просто проіснувати чверть століття, але й нести читачеві якісне наповнення. Тож восени радий буду привітати колектив з тим, що тримаються на плаву в бурхливому і нестабільному медіаморі та ще й не збиваються з курсу на якісну журналістику.