«Труднощі, які ми переживали цього року через карантин, скорочення туристичного потоку і різке падіння доходів, відкрили для нас самих себе»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«Труднощі, які ми переживали цього року через карантин, скорочення туристичного потоку і різке падіння доходів, відкрили для нас самих себе»

Неля КУКОВАЛЬСЬКА, генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська», заслужений працівник культури України

1. Попри те, що 2020 рік намагався в цілому поставити життя Національного заповідника «Софія Київська» на паузу, зупинити реалізацію всіх наших музейних проєктів, у тому числі й міжнародних, ми, все-таки, цілеспрямовано шукали вихід із нової і доволі складної для нас ситуації. І, оглядаючись на рік, що минає, можемо не без гордості сказати: так, було складно, але ми вистояли і досягли успіху! І це не просто слова! Головним з них, до якого ми йшли довгих 11 років, - є успішне завершення реставрації Андріївської церкви (відкриття відбулося 12 грудня, про що «День» розповідав раніше https://day.kyiv.ua/uk/photo/unikalna-restavraciya)!

Сьогодні це, безперечно, - свято як для колективу заповідника і всіх причетних до цього фахівців з інших установ і організацій, так і для киян і гостей міста. Але позаду довгий складний шлях, адже очевидна і зрозуміла фахівцям необхідність цих робіт, зовсім не була такою ж очевидною і зрозумілою для чиновників, від яких залежали виділення коштів і початок робіт.

Довелося переконувати керівництво Мінрегіонбуду та уряду України в тому, що реставрація необхідна: зафіксований на той час державною комісією МНС України аварійний стан Андріївського пагорба був довгий час для них недостатньо вагомим аргументом…

            Можна багато розповідати про реставрацію Андріївської церкви тривалістю в 11 років, але краще самому побачити… Сьогодні співробітниками музею «Андріївська церква», як своєрідний підсумок, готується книга-альбом, присвячена реалізації цього широкомасштабного реставраційного проєкту, аналогів якому немає в сучасному культурному та музейному житті України.

А ще фахівцями заповідника буде відновлено роботу з внесення цієї унікальної пам’ятки ХVІІІ ст. до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У цьому питанні ми вже заручились підтримкою міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка.

Відкрию вам секрет: залишається поки що не втіленим ще один інноваційний проєкт, безпосередньо пов’язаний з Андріївською церквою, який у 2020 році виграв ґрант Українського Культурного Фонду, але брак фінансування проектів УКФ загалом, поставив і наш проєкт на паузу. Ми задумали значно розширити і осучаснити музейний простір, створивши у підземному підпапертному тунелі мистецький простір «Андріївський пагорб».

На фоні відкриття улюбленої пам’ятки киян та гостей міста – Андріївської церкви, непоміченою залишається інша святкова для нас подія – завершення реставрації ще однієї пам’ятки, яка менше відома широкому загалу, але є однією з невід’ємних складових Софійського архітектурного ансамблю – Консисторії ХІХ ст.

2. Героєм був і залишається для мене воїн Збройних сил України, який день і ніч стоїть на передовій, на варті України. Як би не називали війну на Сході України, які б нові формулювання до неї не застосовували, її страшна сутність не змінюється. Військові захищають нас із вами, і саме завдяки їм ми можемо зберігати нашу спадщину, реставрувати пам’ятки, відкривати музеї, писати книги, створювати нові виставки, будувати плани на майбутнє!

Антигероєм для мене є той, хто ділом чи бездіяльністю руйнує те, що так тяжко дається українському народові – розбудова вільної і незалежної держави! Ті, хто гальмує розвиток нашої держави, руйнує її національне надбання, - такий самий ворог України, як і той,  хто розв’язав і веде війну на Сході України!

3. Для мене завжди авторитетною і цікавою є думка І. Лосєва, Л. Волошиної, Н. Іщенко, С. Грабовського, І.Сюндюкова. Щиро радію, коли бачу публікації про Національний заповідник «Софія Київська»! Від рубрики «Фотоштрих» зі світлинами подій у заповіднику Руслана Канюки до статтей Інни Лиховид, Марії Чадюк про культурні події в пам’ятках заповідника, про наші проблеми з навколишньою забудовою та багато великих і малих музейних справ, які робляться тут, за софійськими мурами. Завжди з великим зацікавленням читаю статті в рубриках «Історія» та «Україна Іncognita», завдяки яким дізнаєшся багато з того, що десятиліттями навмисно замовчувалось, стиралось з людської пам’яті. Також з не меншим зацікавленням читаю про події в музеях України, яким ваша газета приділяє багато уваги.

Мені також дуже приємно, що одна з моїх улюблених книг «Сестра моя, Софія», яку було опубліковано ще в 2017 році в рамках видавничого проєкту газети «День», отримала друге життя: у 2020 вийшла в перекладі болгарською мовою. Таку подію без перебільшення можна назвати подією державного значення.

У доробку науковців заповідника також є аналогічний проєкт: за сприяння Посольства Вірменії в Україні книгу відомого науковця заповідника, завідувача науково-дослідного відділу «Інститут «Свята Софія», доктора історичних наук, професора Надії Нікітенко «Від Царгорода до Києва» перекладено вірменською мовою та надруковано в Єревані у 2017 р. Книга розповідає про дружину князя Володимира Великого візантійську принцесу Анну Порфірородну, яка походила з Македонської або Вірменської  династії. Володимир і Анна хрестили Русь-Україну і, як доведено авторкою, заснували в 1011 році Софію Київську, завершену в 1018 році Ярославом Мудрим. У 2011 році Україна і весь світ на рівні держав і ЮНЕСКО відзначали 1000-річчя Софії, що засвідчує давність нашої державності і культури.

Переклад кращих українських книг мовами народів світу має активно підтримуватись та розповсюджуватись у світі на державному рівні. Це сприятиме популяризації України у світі! Та, на превеликий жаль, таких проєктів обмаль, бо самотужки реалізовувати їх державним організаціям не під силу.

Проте і сьогодні ми працюємо над ще одним не менш цікавим проєктом:  завершується переклад англійською мовою наукової частини факсимільного видання найлегендарнішої і найстарішої пам'ятки XI століття, що була написана на теренах Руси-України - «Реймського Євангелія» (або «Євангелія Анни Ярославни»). Волею долі оригінал цієї книги опинився у фондосховищах європейської Бібліотеки Карнегі (Bibliothèque Carnegie) у м. Реймс (Франція), де науковці досліджували та підготували її до друку з науковими коментарями, що доповнили Євангеліє окремою книгою. Книга побачила світ у минулому році у видавництві «Горобець» (Київ), як наш спільний партнерський проєкт, виданий за кошти гранту Українського культурного фонду. І, розуміючи величезне значення поширення у світі знань про унікальну перлину літописної спадщини Руси-України, готуємо до друку англомовний варіант наукової частини цього видання.

4. 2020-ий рік ми розпочали з активної підготовки до вечора подяки меценатам Заповідника, який один раз на два роки урочисто проходить у Софійському соборі: підводили підсумки, готували програму заходу, подяки і подарунки. І яким же було наше розчарування, коли все довелося згорнути через оголошення карантину! Ми з нетерпінням чекаємо на закінчення всіх карантинних обмежень, щоб провести подячний вечір у звичному повномасштабному форматі. Адже нам є кого відзначити і кому подякувати! Серед благодійників є не лише українські меценати, а й закордонні. Так, наприклад, завдяки кіпрському благодійному фонду A. G. Leventis Foundation відбулась грандіозна реставрація мозаїк ХІ ст. Софійського собору.

Саме завдяки меценатам – компанії OLOS-Academy (м. Дніпро), яка об’єднує  підприємців малого та середнього бізнесу в Україні, нам вдалося реалізувати реставраційний проєкт, про який ми давно мріяли – реставрацію дерев’яного кіоту, який відомий як кіот ікони «Куп’ятицької Божої Матері», який зберігається на другому поверсі Софійського собору (південна частина). Оскільки у складі нашої науково-реставраційної майстерні немає фахівців з реставрації предметів з дерева, для виконання вищезазначених робіт було запрошено завідувача науково-дослідного відділу реставрації меблів Національного науково-дослідного реставраційного центру України Закусила О.М., який свого часу, з жовтня 2016 р. по грудень 2018 р., успішно відреставрував і перший з двох кіотів, що зберігаються на хорах Софійського собору, - кіот ікони Св. Миколи «Мокрого».

Багатьом киянам та гостям міста сподобався фестиваль високого мистецтва «Bouquet Кyiv Stage», який має різноманітну програму: концерти зірок світового рівня, виставки, бесіди під сторічним софійським ясенем з відомими письменниками, філософами, лекції. Фестиваль став можливим завдяки нашим партнерам і меценатам Культурному центру «ДОМ «МАЙСТЕР-КЛАС» (директор Ірина Буданська, м. Київ). Сьогодні ми працюємо над розробкою концепції і програми наступного, ІІІ фестивалю, який планується на вересень 2021 р. і поки що має робочу назву «І сучасне, і минуле». Ми пропонуємо доповнити й урізноманітнити програму фестивалю, а наші партнери – забезпечити нові технічні можливості, створивши потужну інформаційну платформу для його транслювання в прямому ефірі на весь світ.

Рік, що минає, приніс нам і нові можливості: у Софійському соборі та прилеглих монастирських спорудах було встановлено розроблену швейцарською компанією Wall&Wall Sagl інноваційну систему BioDry для природного відновлення належного рівня вологості фундаменту та стін. Придбали обладнання для заповідника українські меценати – фармацевтичні компанії «Дарниця» (м. Київ) та «Інтерхім» (м. Одеса) за підтримки благодійного фонду Zagoriy Foundation. Це обладнання, яке встановлено в багатьох пам’ятках європейських країн, відтепер допоможе усунути проблему утворення надмірної вологи й відновити мікроклімат в пам’ятках архітектурного ансамблю Софії Київської.

Тож одним з наших перших заходів після налагодження повноцінного музейного життя обов’язково буде зустріч з нашими меценатами, друзями і колегами, і Книга меценатів Національного заповідника «Софія Київська» поповниться новими сторінками!

5. Особисто мені 2020-ий рік запам’ятається тим, що він підтвердив слова мудрого політика і видатного державного діяча Вінстона Черчилля: «Будь-яка криза – це нові можливості»! Адже ті труднощі, які ми переживали цього року у зв’язку з локдауном, карантинними обмеженнями і самообмеженнями, скороченням туристичного потоку і різким падінням доходів, відкрили для нас самих себе.

Це була і перевірка на міцність моєї команди, за підтримки якої я подала документи на участь у конкурсі на посаду генерального директора заповідника. Окресливши основні завдання роботи на найближчі 5 років, нам потрібно було зберегти той темп розвитку заповідника, який ми напрацювали.

Ми шукали і знаходили нові можливості, про існування яких ми не задумувались у попередні роки. Ми також знайшли нових друзів, потенційних меценатів, які запропонували свою допомогу. Так, найпершими руку допомоги подали співробітники Посольства Китайської Народної Республіки в Україні, які привезли і подарували музеям заповідника одноразові захисні маски. Також допомогла нам і місцева влада: за сприяння мера Києва Віталія Кличка Софійську Дзвіницю оздоблено підсвіткою, що у вечірній час надзвичайно заворожує киян та гостей столиці. Ми знайшли не тільки нових друзів, але й нові формати проведення наших різноманітних фестивальних заходів: наш культурно-мистецький фестиваль «Княжа родина», який вчетверте відбувся у вересні ц.р. в  умовах певних карантинних обмежень, відвідало багато киян і гостей міста. Сьогодні ми розробляємо концепцію наступного, п’ятого фестивалю «Княжа родина» і, повірте, його програма приємно здивує новими заходами! Ми відкриті для спілкування, співпраці, реалізації нових проєктів!

6. Не завжди є час стежити за перипетіями політичного та суспільного життя, часто за роботою пропускаєш щось важливе, що так чи інакше впливає на твоє життя. За цим усі стежить газета «День», яка була і залишається моєю улюбленою газетою.