1943

Переломний рік у ході Другої свiтової війни (Сталінградська битва, Курська битва, Битва за Дніпро). З 29 січня по 18 лютого було здійснено Ворошиловградську наступальну операцію Південно-Західного фронту на Лівобережній Україні, внаслідок якої було звільнено від окупантів північну частину Донбасу. З 2 лютого по 3 березня було проведено наступ військ Воронезького фронту на Харківському напрямі з просуванням радянських військ на 100—260 км, внаслідок чого 14 лютого було звільнено Ворошиловград, а 16 лютого — Харків.

З 17 по 21 лютого на окупованiй території України відбулася третя конференція керівників ОУН(Б) — фракція Степана Бандери, яка висловилася за необхідність боротьби як проти Німеччини, так і СРСР, категорично засудивши будь-яку співпрацю з гітлерівцями.

З 11 березня по червень було здійснено рейд з’єднань партизанських загонів під командуванням О.Ф. Федорова у Волинську область. 16 березня після запеклих боїв радянські війська вдруге залишили Харків.

У Львові 28 квітня за ініціативи гітлерівців iз українських добровольців (ОУН Андрія Мельника) було сформовано дивізію СС «Галичина» (12 тисяч осіб), проти організації якої категорично виступила ОУН (Б). Наступного 1944 р. її було майже цілком знищено під Бродами. Дивізія СС «Галичина» була типовим колабораціоністським формуванням у складі військ нацистської Німеччини. У квітні-серпні гітлерівці провели третю широкомасштабну депортацію «робочої сили» до Німеччини. Навесні на Волині почалися широкомасштабнi бойові дії між ОУН (Б) та Армією Крайовою, підтримуваною урядом Польщі у вигнанні; фактично велася кровопролитна та безжалісна громадянська війна між українцями й поляками. У червні— жовтні було здійснено Карпатський партизанський рейд з’єднань під командуванням Сидора Ковпака.

Вересень—листопад — тривала Битва за Дніпро (особливо запеклими були бої на Букринському і Лютезькому плацдармах Дніпра); 3—13 листопада — Київська наступальна операція. 6 листопада було звільнено столицю України Київ. Після жорстоких боїв 19 листопада радянські війська були змушені знову залишити Житомир.

21—22 листопада в Житомирській області силами ОУН(Б) та Української повстанської армії було проведено I Конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії. Спроба створити Антибільшовицький блок народів (АБН) не мала успіху.

У ході Житомирсько- Бердичівської операції військ I Українського фронту 3 грудня Житомир було знову звільнено від гітлерівців. Наприкінці грудня Ставка Верховного головнокомандування розпочала новий наступ на фронті від Полісся до Чорного моря. Стратегічна ініціатива до кінця війни вже постійно була в руках Радянської армії.

Закінчення — розповідь про 1955, 1967, 1979 і 1991 роки — дивіться у наст. п’ятничному номері «Дня».