3 тис. свиней, півтисячі корів та тисяча кіз «прописано» в столицi...

Половина всіх домашніх господарств Західної Європи утримує тварин-компаньйонів — за відсутністю розшифровки цього визначення у вітчизняному законодавстві, скористаємося нормами російського: такими йменуються ті, яких «власник тварин» утримує «для задоволення потреби у спілкуванні». Психологічною допомогою братів менших таке співіснування, треба сказати, не обмежується — за даними дослідження, викладеного на сайті innofauna-narod.ru, у власників тварин швидше відбувається процес реабілітації після серцевих нападів, спостерігається нижчий рівень холестерину в крові, вони менше непокояться і мають вище почуття власної гідності.

Хоч, здається, терапевтичний ефект від тандему «людина і звір», який вдало складається — не така вже й велика таємниця. Судячи з офіційних даних, про це відає, наприклад, кожен п’ятий киянин — тобто близько 600 тисяч чоловік утримує якусь тваринку. Деякі навіть оригінальничають. Ну що поробиш, якщо при спілкуванні з традиційними Жучками, Мурками та хом’ячками Кирюшами повна релаксація все ніяк не настає? Правильно: почухати за «вушком» пітона Серьожу або погодувати сіном козу Машку. На жаль, даних про те, скільки в місті прописано екзотів, не видасть жодна офіційна структура. Та навіть із «звичайними» собаками — і з тими проблема. Всупереч правилам утримання домашніх тварин, що зобов’язують власників реєструвати живність, починаючи з двомісячного віку, про появу чотириногого сусіда відповідні органи нерідко якщо й дізнаються, то, наприклад, від всевидющих і, як завжди, дуже свідомих бабусь під під’їздом: недаремно народне ім’я їм — «рентгенкабінет». Адже варанів, як відомо, в Україні — на відміну від Заходу, де подібна звірина давно стала модною «фішкою» — поки не вигулюють. Щоправда, за відповідність іншим ветправилам: утримувати тварину згідно з її біологічними особливостями — з приводу екзотів ніби можна не хвилюватися. За твердженням фахівців, культура взаємовідносин з ними зростає хоча б з тієї простої причини, що утримувати їх — досить дороге заняття, а люди, які можуть це собі дозволити, «навчилися лічити гроші». Два слова про моду: крокодили, пітони і піранії — таке ж ретро, як золоті гудзики на відомих малинових піджаках. Ознака стилю — пара виразних очей хамелеона.

А ось деякі дані щодо утримання парнокопитних є: як колись повідомляло Київське управління ветеринарного забезпечення, крім інших, у місті нині мешкає три тисячі свиней, півтисячі корів та тисяча кіз. З урахуванням того, що в столиці достатньо ще приватних секторів, з утриманням багатьох із цих тварин спеціалісти проблем не бачать: наприклад, ветеринари Троєщини говорять, що своїх підопічних знають «в обличчя» і постійно інспектують стан їхнього здоров’я. Однак про сусідство з багатьма іншими з них жителі дізнаються… лише за незвичним запахом: заяви про те, що сусід по поверху «підклав свиню» і утримує на балконі парнокопитне, до ветеринарних органів час від часу надходять. Ветеринари — цілком і повністю на боці скаржників: згідно з законом, сільськогосподарській тварині не місце в мегаполісі, а значить, не оминути штрафів.