Абсурд у геометричній прогресії

ЗМІ та інтернет облетіла звістка про те, що на Шевченківського лауреата, відому письменницю Марію МАТІОС чиниться тиск із боку органів МВС. Нагадаємо, 12 січня Марія Василівна звернулася з відкритим листом до Генерального прокурора Віктора Пшонки та міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова з проханням пояснити, з яких причин та підстав її розшукували правоохоронні органи у львівському видавництві «Піраміда», а у київському будинку, де колись та винаймала квартиру, опитували мешканців... Причиною такої «цікавості» начебто стала заява ветеранів Великої Вітчизняної війни про те, що «письменниця порівнює пам’ятник перемоги у столиці із фалосом» у своїй книжці «Вирвані сторінки з автобіографії». На це свавілля вже відреагували лідер партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк та В’ячеслав Кириленко депутат від партії «За Україну!», закликаючи правоохоронні органи припинити переслідування. Так, Арсеній Яценюк, зокрема, сказав: «Йдеться про перетворення держави на потворну диктатуру, де всеосяжний контроль встановлюється вже і над літературною творчістю, і над думками громадян. Із маніакальною наполегливістю влада відтворює сталінські практики, мавпуючи навіть стилістику судилищ 70-річної давнини... Так само, як і тоді, обираються дослідники й митці, чия творчість і науковий доробок є загальновизнаними й відомими далеко за межами країни». А В’ячеслав Кириленко зазначив: «Роблячи спроби знищити історичну пам’ять українців, теперішня влада розпочала наступ і на сучасну українську культуру. Переслідування знаної у світі української письменниці свідчить про печерну свідомість теперішньої влади, тому я порадив би чиновникам вивчати твори українських письменників не за доносами комуністів, а за текстами авторів». Із проханням прокоментувати ситуацію «День» звернувся до Марії Матіос:

— Про причину цих подій навколо мене я нарешті дізналася позавчора з повідомлення київської міліції. Виявляється, комуніст Петро Цибенко звернувся до Генпрокуратури з вимогою дати правову оцінку моїм висловлюванням в книжці, вимагаючи публічного суду і вилучення книжки з продажу. Як результат, працівники правоохоронних органів навідалися до видавництва «Піраміда» у Львові, у київський будинок, де ми винаймали квартиру ще вісім років тому — міліція дала доручення територіальним управлінням пройти по всіх адресах, названих у «Вирваних сторінках з автобіографії». Цікаво, чи доберуться до хутора, де я народилася? Щоправда, там тепер сніги великі впали. Абсурдність ситуації очевидна. У той же час, до мене ніхто не звертається, хоче це не проблема — знайти таку людину, як я (і людину взагалі), в Києві. Позавчора львівська міліція прийшла в «Піраміду» робити розслідування, хто приходив від її імені... Мовляв, приїжджали зі столиці. Виникає запитання: у Києві вже всі злочини розкриті?.. Ніколи не думала, що можу дожити до того, що на 20-му році незалежності України Генпрокуратура займатиметься кількома словами в книжці письменниці. Я — людина притомна й розумію, що роблю. Але не розумію мотивів міліції, а вже щодо Генпрокуратури у мене суцільні знаки оклику!

На мою адресу надійшло багато слів підтримки від співвітчизників. Озвалися і представники семи держав: запитують, чим можуть допомогти. Окремо дякую за підтримку «Дню»!

КОМЕНТАР

Олександр ПОДРАБІНЕК, російський правозахисник, журналіст і громадський діяч; колишній політв’язень, автор статті «Как антисоветчик антисоветчикам» (2009 рік), яка була причиною переслідування його з боку активістів руху «Наші», які звинуватили його в тому, що він, начебто, образив радянських ветеранів:

— Справді, не розумію, що поганого українські комуністи побачили у фалосі. Може, їх мучать якісь комплекси? Тоді потрібно йти до психоаналітика. Якщо говорити серйозно, то ці люди, які повернуті обличчям до минулого, — до минулого і України, і Росії — до Радянського Союзу, вважають, що сакральні символи СРСР (а перемога належить до таких сакральних символів) вони недоторканні на століття. Як вони засвоїли, що комунізм житиме у віках, і справа Леніна житиме у віках, і перемога житиме у віках, так досі і вважають. Що можна з цим зробити? Вважаю, вилікує час. Люди, які загрузли в комуністичній ідеології, — свідомо загрузли — поступово стануть меншістю. А більшість буде розсудливою, особливо в Україні. Тоді перші загубляться зі своїми сакральними символами і зі своїми комплексами неповноцінності. Але це, звичайно, не позбавляє людей порядних від необхідності якимось чином протистояти цим дурницям.

Боротьба майбутнього з минулим, перелам історії неминуче призводить до жертв. Добре, коли це безкровно. А такі громадські кампанії, як, зокрема, була зі мною чи зараз з Марією Матіос, потрібно сприймати як неминучість. Аби виплисти на чисту воду, потрібно чимось пожертвувати, щось заплатити, докласти якихось зусиль. Хочеться сподіватися, що плата для конкретних людей буде не такою високою.