Александер РАР: Україна мусить повернутися до Універсалу як до священного документа

Яким може бути вихід з політичної кризи в Україні, що виникла у зв’язку з відмовою урядової коаліції виконувати Указ Президента про розпуск Верховної Ради? У чому можливо досягти компромісу між главами держави й уряду Віктором Ющенком і Віктором Януковичем? Яку роль може зіграти Європа або головуюча в Європейському Союзі Німеччина? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» — директора програм Росії і країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики Александера РАРА.

— У цьому плані в мене немає оригінальних ідей. Я тільки думаю, що в Україні все відбувається набагато спокійніше, ніж багато хто думав. Тому компроміс можливий. І в кінцевому результаті було б ідеально, якщо обидві сторони пішли на компроміс і водночас зберегли своє обличчя. Ніхто не повинен програти. І про це має знати кожна сторона. Що стосується Президента, то він має піти на мужній крок і відкликати свій Указ. До речі, це не буде проявом слабкості з його боку. Адже свого часу Кучма теж відмовився від Указу щодо референдуму про довіру Верховній Раді. Гадаю, можна домовитися, що вибори відбудуться не цього року, а наприкінці наступного. І таким чином обидві сторони можуть зберегти своє обличчя. А інша сторона — парламент — має чітко оголосити мораторій на всі законодавчі акти, ухвалені після Універсалу в період зміни владних структур. Я думаю, що Україна має повернутися до Універсалу як до священного документа, який через два роки після помаранчевої революції у вирішальний критичний момент об’єднав усі політичні сили й показав, у який бік має розвиватися Україна. А саме інтегруватися в євроатлантичні структури й водночас розвивати відносини з іншими економічно потужними країнами, такими, як Росія. Треба ще раз скріпити підписи на Універсалі, який мусить стати свого роду Магна-Картою, що була раніше в Європі дуже важливим документом. Універсал повинен стати фактично преамбулою до української Конституції, за яку трималися б не тільки нинішні, а й майбутні покоління українських політиків. Тоді є шанс, що країна збережеться. А якщо цього не станеться, то конфлікт буде далі роз’єднувати схід і захід країни, політичну еліту й може закінчитися тим, що Україна відмовиться від парламентської республіки й стане вже президентською, але вже при іншому президентові.

— Ви говорите про вибори наступного року. А хіба їх не можна провести восени цього року?

— Я думаю, що немає сенсу проводити вибори восени. Баланс буде відновлено, якщо парламент погодиться на мораторій і відмовиться від усіх тих односторонніх завоювань, якими він займався, роздягаючи й принижуючи Президента, починаючи з серпня минулого року. І тоді президентська й парламентська влада зможуть разом працювати. Я думаю, що треба дивитися в майбутнє. Обидві сторони розуміють, що Януковичу потрібен Ющенко. Прем’єр розуміє, що при більш слабкому Ющенку, який легітимізує парламентську республіку, він зможе легше керувати країною, принаймні в економіці, ніж при президентові Тимошенко. Ющенко теж розуміє, що цими виборами нічого не виграє, а лише програє. Я думаю, що він зараз шукає виходи, як зберегти своє обличчя, щоб не опинитися в повній ізоляції і в програші. Я думаю, якщо кожна сторона прагнутиме допомогти іншій стороні також зберегти своє обличчя, то компроміс досить скоро буде знайдено.

— Як ви розцінюєте той факт, що голова Європарламенту фактично заявив про підтримку Ющенка та його ідеї проведення перевиборів в Україні?

— Ніхто не може серйозно говорити про те, що Ющенко правий поки Конституційний Cуд в Україні не виніс свого вердикту. Я думаю, що проблема Європи полягає в тому, що тут дуже багато людей розуміють, що Ющенко припустився помилки, що є питання з маніпуляцією Конституцією. Але ніхто не хоче його критикувати, тому що всі бояться, що слабкий Ющенко означає відхід України від Європи у бік Росії. Проти цього на Заході виступають дуже потужні сили, щоб, не дай Боже, Україна знову не наблизилася до Росії.

— Яку роль може зіграти Німеччина в урегулюванні політичного конфлікту в Україні?

— Німеччина відсторонюється від урегулювання цього конфлікту. Я думаю, що Німеччина не хоче приймати на себе відповідальність, вона розуміє, що Ющенко в правовому полі все-таки дійшов до самого краю. Але, з другого боку, критикувати його або кидати йому ніж у спину теж не хочуть, бо розуміють, що зміцнення Януковича — це відхід України від Європи й посилення позицій Росії. Я не говорю про пані Меркель, але вважаю, що саме так думають у правлячих колах.

— До речі, нещодавно прозвучала заява статс-міністра зовнішньополітичного відомства ФРН Гернота Ерлера про те, щоб Росія не втручалася у справи України...

— Це чергова заява. Але і Росія, і ЄС не втручаються в українські справи. І слава Богу, бо в нас було б повторення помаранчевої революції. І Україна була б не суб’єктом, як сьогодні, а об’єктом міжнародних відносин, коли інші власті вирішували б долю цієї країни. Якраз одним із великих плюсів нинішньої кризи є те, що немає прямого іноземного втручання. Пропонується дуже багато порад. І це правильно, що є порадники, які допомагають Україні вийти з кризи. Але Україна вже другий тиждень справляється з цією кризою сама.

— Чи прискорить доповідь ПАРЄ знаходження компромісу між сторонами?

— Це черговий документ і спроба Ради Європи сказати своє слово з політичного й морального погляду. Я думаю, що Україна сама виходить із цієї кризи, звісно, оглядаючись на Європу. Але я не думаю, що Рада Європи може тут щось змінити.

— Скільки, на вашу думку, триватиме політична криза в Україні? Коли ж усе-таки знайдуть компроміс Ющенко і Янукович?

— Мені важко сказати. Хочу лише підкреслити, якщо обидві сторони зрозуміють, що вони не в програші, а можуть опинитися у виграшній ситуації, тієї ж миті вони потиснуть один одному руки й погодяться на компроміс. Питання лише в тому, як ставитиметься Юлія Тимошенко до цього компромісу. Тому її теж треба якимсь чином долучити до повторного скріплення Універсалу. Але на це знадобиться певний час. Я думаю, що до кінця травня цей конфлікт може бути розв’язаний без проведення виборів.