Александр РАР: Яценюк, здається, не з тих політиків, які можуть погодитися грати другу скрипку в міністерстві

Новопризначений міністр закордонних справ Арсеній Яценюк не гратиме другої скрипки у власному міністерстві, вважає директор програм Росії та СНД Німецької Ради з питань зовнішньої політики Александр Рар. Як на Заході сприймуть блискавичне призначення пана Яценюка на посаду голови МЗС? Хто виграв від цього призначення? Чи не заважатиме новому міністру відсутність дипломатичного досвіду керувати зовнішньополітичним відомством України? Про це в інтерв’ю Бі-Бі-Сі (www.bbc.co.uk) розповів німецький експерт.

— Яценюк був другим у списку кандидатів після Огризка, і коли Президент Ющенко усвідомив, що він не може далі наполягати на кандидатурі Огризка, він вирішив запропонувати альтернативу з кола наближених до нього людей. За таких обставин незмінною залишається зовнішньополітична лінія України, яка дуже важлива для Президента. Йдеться про євроатлантичну інтеграцію, співпрацю України з ЄС і НАТО, яка у майбутньому може привести Україну до повного членства у цих організаціях.

— Арсенія Яценюка багато хто називає таким собі вундеркіндом української політики, який, попри молодий вік, вже має неабиякий досвід на керівних посадах — від міністра економіки до головного банкіра країни. Але чи сприйматимуть його серйозно у міжнародних дипломатичних колах, беручи до уваги брак досвіду саме на міжнародній арені?

— Гадаю, що він підпорядковуватиметься президенту, і хоча він справді є до певної міри новачком чи новим обличчям, ми бачили на прикладі Грузії, що молоді міністри, які прийшли до влади разом з президентом Саакашвілі, мали великий успіх і повагу на Заході. Сам Саакашвілі став президентом у 36 років, тож вік Арсенія Яценюка зовсім не перешкода для успіху. Президент Ющенко і надалі визначатиме зовнішню політику, і він лише створює навколо себе нову молоду команду політиків, не зіпсованих, сказати б, старим радянським досвідом, з новою ментальністю, з прозахідними поглядами, і призначення молодого міністра має допомогти Ющенку заручитися підтримкою молодого покоління і у внутрішній політиці, а на цьому фронті Президент поки програє Юлії Тимошенко.

— Деякі оглядачі називають призначення Арсенія Яценюка подвійною перемогою Президента, оскільки його людина очолює МЗС, а його перший кандидат — Володимир Огризко — залишається першим заступником міністра і де- факто керуватиме відомством, оскільки має великий дипломатичний досвід, контакти за кордоном тощо, а пан Яценюк буде лише обличчям міністерства і провідником лінії Президента.

— Я з такою точкою зору не згоден, оскільки самого Огризка вважали правою рукою міністра Тарасюка, і припущення щодо його важливої ролі у міністерстві можуть лише зашкодити Президенту Ющенку. Йому якраз треба дещо дистанціюватися від «табору Тарасюка», щоби не конфліктувати з парламентом. Власне, Яценюка запропоновано саме тому, що він не є старим кадром з МЗС, і вплив людей Тарасюка, на який могла скаржитися коаліція, до певної міри нейтралізовано. Ну, і потім Яценюк, здається, не з тих політиків, які можуть погодитися грати другу скрипку в міністерстві, яке він очолює. Як на мене, ця кандидатура Президента Ющенка є дуже вдалою.

— Якщо зважати на результати голосування у Верховній Раді, більшість теж вважає цю кандидатуру вдалою. Але були й скептики, які говорили про відсутність дипломатичного досвіду в Арсенія Яценюка. Наскільки насправді для міністра важливо бути фахівцем, чи тут застосовано західний принцип, що очолює відомство політик, а повсякденну роботу виконують незаангажовані держслужбовці, у цьому випадку дипломати?

— Ви фактично самі відповіли на це запитання. Україна — це сучасна держава. Погляньте на західні країни — у жодній з них міністерство закордонних справ не очолює кар’єрний дипломат. Міністерство має очолювати людина, яка розуміється на політиці в цілому, а не лише на зовнішній політиці. Людина, яка має добрі зв’язки з президентом, яка знає багато речей, окрім дипломатії. Це і є західний підхід. До речі, українська дипломатія, на мій погляд, є надто ідеологізованою і потребує свіжої крові. Дуже добре, що цю кров, так би мовити, дає інша частина української політичної еліти, а не лише дипломати.

— Ви вже згадували попереднього міністра Бориса Тарасюка, якого на Заході знали і поважали, і ще коли над ним починали збиратися хмари, багато хто казав, що його відставка може значно зашкодити зовнішньополітичним позиціям України. Чи, на вашу думку, Арсеній Яценюк може розраховувати на симпатії у міжнародних дипломатичних колах, які його практично не знають?

— Тут я знову змушений з вами не погодитися, на жаль. Тарасюк дратував багатьох західних партнерів своїм дуже впертим підходом до зовнішньополітичних цілей, своїми дуже категоричними вимогами, зокрема, залучити Україну до НАТО, і багатьом західним політикам і дипломатам було важко досягати з Борисом Тарасюком компромісу.

Мені здається, що багато хто на Заході відверто сподівався, що новим міністром не стане хтось на кшталт Тарасюка з репутацією негнучкого і антиросійського політика. Тому прихід людини, яка є більш гнучкою і може сприяти не лише розвитку дипломатичних, але й економічних, бізнесових стосунків між країнами, а Яценюк добре знається на економіці, буде вважатись очевидним плюсом.