Алгоритм для кандидатів
Довгоочікуваний офіційний старт президентської виборчої кампанії відбувся. Розпочалася її перша фаза — висування кандидатів на пост глави держави, результатом якої вже 6 серпня повинно стати остаточне визначення політичної конфігурації перегонів, тобто конкретного списку кандидатів і сил, які їх підтримують. Газетні шпальти і сторінки Інтернет-видань рясніють з’ясуваннями політичних розкладів, можливих сценаріїв перебігу подій, а іноді і відвертими спекуляціями на тему того, хто ж здобуде головний приз перегонів — владу. За цим, безумовно, надзвичайно цікавим обговоренням якось на другий план відступає провідна функція виборів у демократичній країні — визначення порядку денного для наступної адміністрації, формулювання суспільством запиту на діяльність держави впродовж прийдешньої президентської каденції. Водночас уже загальним місцем у коментарях як експертів і оглядачів, так і політичних діячів став прогноз щодо наджорсткого характеру президентської кампанії, масштабного застосування з обох боків «брудних політичних технологій» аж до інспірування «грузинського варіанту», під яким розуміють заколот включно. І все це відбувається тоді, коли в Україні фаворитами президентських перегонів вважаються політики, чиї декларацiї ґрунтуються на надзвичайно схожих ідеологічно- програмних засадах. І В.Ющенко, і В.Янукович визнають європейський вибір України, пріоритетність демократичних цінностей, верховенство права, а також мають доволі близькі погляди на соціальну ринкову економіку. Обидва, за висловом А.Квасневського, призначені Л.Кучмою прем’єри, колишній і нинішній, наголошують на особливій ролі громадянського суспільства в Україні.
Усвідомлюючи це і виходячи із зазначеного, українські політологи, до речі, постійні читачі і автори газети «День» — Андрій Єрмолаєв, Володимир Фесенко, Володимир Малинкович, а також автор цих рядків виступили із громадською ініціативою щодо визначення неформальних норм і правил, за якими має відбутися «головна політична подія року в Європі». Механізмом для встановлення таких правил можуть стати «Меморандум про чесні вибори» і «Пакт політичної стабільності і розвитку», попередні тексти яких, після обговорення у експертній спільноті, будуть запропоновані кандидатам на пост Президента України.
«Меморандум про чесні вибори» спрямований на проведення чесних, прозорих, справедливих і демократичних виборів, які мають «дати країні повноцінну легітимну демократичну і відповідальну президентську владу». Нова президентська влада повинна ґрунтуватися на політичному консенсусі. «Поширення політичної війни на суспільство є неприпустимим», зокрема, не можна допустити, «щоб результати виборів стали приводом для утиску громадянських прав». Вкрай важливо і те, що «участь у виборах повинна означати згоду визнати і сприйняти їх результати».
Для забезпечення реалізації такого сценарію перегонів провідні кандидати і політичні сили, які їх підтримують, повинні взяти на себе низку зобов’язань. Серед них основними є такі.
1. Неухильно дотримуватися чинного законодавства та морально-етичних норм, що визначають демократичні стандарти організації та проведення виборів.
2. Проводити конструктивну виборчу політику.
3. Будувати свою президентську кампанію на основі поваги до гідності, політичних та громадянських прав опонентів... Не припускати погроз, залякувань, обіцянок чи підкупу виборців.
4. Утримуватися від нечесних методів політичної боротьби...
5. Перешкоджати залученню до президентської кампанії кримінальних угруповань.
6. Активно протидіяти спробам фальсифікації результатів народного волевиявлення.
7. Протидіяти залученню до президентської кампанії правоохоронних органів та інших державних інститутів.
Як принципову вимогу слід визначити те, що «вибори повинні стати змаганням програм національного розвитку, а не персональних амбіцій». Українське суспільство заслуговує на те, щоб провідні політики обговорювали ключові проблеми сьогодення, а не знову, як це було вже неодноразово, збилися на з’ясовування взаємин за алгоритмом відомого киянина Паніковського: «А ти хто такий?».
Претенденти на найвищу посаду мусять запропонувати громадянам України своє бачення майбутнього країни. При цьому вони насамперед повинні «визнати як загальний пріоритет захист гідності, прав та свобод людини і громадянина». А для дійсного наповнення цієї декларації змістом провести комплексну судову реформу.
Наступне за важливістю — це здійснення політичної реформи. Незбалансована система державної влади із надто великими повноваженнями глави держави посилює і так доволі велику загрозу розвитку авторитарних тенденцій, водночас не дозволяючи налагодити ефективне функціонування вищих органів державної влади. Формування відповідального перед парламентом уряду стало ще більш нагальним завданням після запровадження пропорційної виборчої системи. Саме тому у «Пакті політичної стабільності і розвитку» пропонується до парламентських виборів 2006 року внести відповідні зміни і доповнення до Конституції, а також прийняти «законодавчий пакет політичної реформи, насамперед закони про президента України, про Кабінет Міністрів України, про Регламент Верховної Ради України, про обласні і районні державні адміністрації, про органи місцевого самоврядування тощо».
Аби не зволікати із впровадженням відповідального уряду ще півтора року, доцільно сформувати у грудні 2004 року новий Кабінет Міністрів на основі конфігурації політичних сил, яка складеться після президентських виборів у Верховній Раді. Якщо виявляться правими експерти, які підтримують провідних кандидатів, то ця конфігурація буде підтримувати нового главу держави.
Надзвичайно важливими пунктами порядку денного роботи нового президента буде вирішення двох кардинальних питань суспільного розвитку. По-перше, це визначення нової державної політики щодо великого бізнесу, зокрема відокремлення його від держави. Для цього у Пакті пропонується «розробити і розпочати реалізацію державної політики щодо великого національного бізнесу, насамперед, передбачивши комплекс невідкладних заходів щодо відокремлення великого бізнесу від держави». А також «відмовитись від будь-яких спроб реприватизації (зокрема, від перегляду результатів приватизаційних процесів) після президентських виборів (якщо тільки рішенням суду не будуть визнані факти порушення встановленої законом процедури приватизації об’єктів державної власності)».
По-друге, необхідно створити ефективний державний апарат, який би був відділений від політичного керівництва і виконував його волю, незважаючи на тих, хто конкретно посідає найвищі політичні посади. Для цього пропонується «опрацювати стратегію кардинальної адміністративної і адміністративно-територіальної реформи, зокрема, передбачивши відокремлення адміністративної і політичної складових державного апарату, і вжити реальних кроків щодо її реалізації».
Успішний суспільний поступ неможливий без «демократичної реформи системи національної безпеки відповідно до нових викликів і загроз національним інтересам України». Зокрема необхідно «продовжити реалізацію воєнної реформи, опрацювати стратегію реформування правоохоронних, контролюючих органів і спецслужб (Генеральна прокуратура, МВС, СБУ, Міністерство оборони, ДПА) з метою перерозподілу та деконцентрації їх функцій, посилення цивільного демократичного контролю за їх діяльністю».
Успішне здійснення таких невідкладних реформ можливо лише за умов суспільно-політичної стабільності. Саме тому вкрай важливо «не допустити після президентських виборів будь-яких спроб кримінального переслідування політичних опонентів (якщо тільки рішенням суду не будуть визнані факти скоєння ними кримінальних злочинів). Не здійснювати після президентських виборів «чистки» державного апарату за політичними мотивами, визнавши принцип професіоналізму державного службовця як основу його службової кар’єри».
Визнання та дотримання зазначених принципів і пріоритетів, свідченням чого може стати підписання Меморандуму про чесні вибори і Пакту політичної стабільності і розвитку, створить позитивні передумови для успішного проведення президентської виборчої кампанії 2004 року. А отже, надасть потужного поштовху розвиткові України, забезпечить можливості для вирішення нагальних питань у суспільно-політичній та соціально-економічній сферах за будь якого результату народного волевиявлення, та загалом прискорить суспільний поступ нашої країни у напрямі становлення сильних європейських демократичних держави і суспільства.
