Історія приватизації Миколаївського глиноземного заводу — один із уже звичних для України постійно діючих скандалів, на кшталт історії з «Бласко», «Земля і люди» тощо. Суть проблеми полягає в привабливості алюмінієвого виробництва, що приносить досить стабільні прибутки. За цього, що далі в глухий кут заганяють економіку наші уряди, то більш ласими шматками стають нечисленні прибуткові підприємства. Додамо до цього інтереси міжнародних і російських концернів, що фактично є монополістами, й залишиться тільки погодитися, що грунт для скандалу більш ніж придатний. Не будемо сперечатися про суто економічні моменти, пов'язані з необхідністю та законністю приватизації підприємства. Сьогодні необхідно говорити про інше — в чиї руки потрапить підприємство, якщо його директора п. Мєшина усунуть- таки від роботи? І справа тут не в тому, що новий господар виявиться іноземцем, який ніби може «вивезти національне багатство», а в тому, що така заміна нікому користі не принесе, оскільки, якщо нові хазяї дійсно Transworld Group, то їхня репутація змушує сумніватися в перспективах кращої організації роботи підприємства. І ще один принциповий момент. Якщо вірна версія про те, що «справу» з передачею МГЗ у руки TWG «організував» п. Березовський, ніби в обмін на підтримку одного з його «друзів» в Україні на президентських виборах, то про будь-який економічний бік питання слід геть забути (навіть якби підприємство потрапило в «хороші руки») й слід говорити про економічне браконьєрство, коли за задоволення особистих амбіцій розплачуються долями людей і ефективністю економіки країни.

Для подібних висновків є підстави. Ось що сказала, приміром, народний депутат, член спеціальної контрольної комісії з приватизації Інна БОГОСЛАВСЬКА кореспонденту «Дня» Тетяні ШУЛЬГАЧ : — «30 червня в складі спеціальної групи, створеної комітетом з питань боротьби з організованою злочинністю, я була на заводі й побачила все на власні очі. Наша група пересвідчилася в тому, що на завод рветься криміналітет. Наприклад, під час нашої розмови з претендентом на посаду нового директора Миколою Набокою в кабінет зайшов чоловік, щодо якого є 100- вiдсотковi достовірні дані, що він є злочинцем «у законі», має три судимості й, втім, має намір стати одним із керівних співробітників МГЗ.

М.Набока не зміг приховати, що він є представником TWG (Transworld Group) — це достовірно доведено. Він зізнався в цьому усно в присутності кількох народних депутатів.

Наша група також з'ясувала, що обидва накази агентства з управління корпоративними правами про зняття Мєшина й про призначення Набоки є незаконними, вони суперечать закону про господарські товариства, статуту про ВАТ «МГЗ». Мєшин також подав заяву про відновлення на посаді, й суддею було винесено постанову щодо забезпечення цього позову, в якій сказано про припинення дії наказу про призначення Набоки. Однак за 2 години цим же суддею, вочевидь, в зв'язку з тиском цю постанову було скасовано. Але постанову про скасування зараз оскаржено в касаційному порядку й тому процесуально Мєшин поки залишається на своїй посаді.

На заводі створено народні дружини. Ми зустрічалися з народними колективами й люди говорили, що не допустять на завод Transworld Group. Там триває цілодобове чергування, й не дай Боже, щоб наші правоохоронні органи спробували незаконним чином поставити там нового директора. Я думаю, що в такому випадку буде неминуче кровопролиття й дуже серйозний соціальний вибух у Миколаєві».

— Що ви можете сказати про зв'язок між призначенням нового директора і діяльністю п. Березовського?

— Я вважаю, що ймовірність цього зв'язку дуже велика.

ТРЕТЯ СПРОБА

Перша гучна спроба усунути В.Мєшина від керівництва заводом датується 8 грудня 1998 року, коли проти нього та ще шести керівників МГЗ слідчими органами СБУ було порушено кримінальну справу, що безрезультатно розслідується й досі. Вже в травні нинішнього року група депутатів із фракції КПУ Верховної Ради надала сесії проект рішення, що передбачає як усунення з посади В.Мєшина, так і створення слідчої комісії парламенту з питань приватизації заводу (до речі, подібна комісія, щоправда, нелегітимна, створена колишнім складом ВР, уже працювала на заводі — влітку минулого року). Вимогу колег депутати задовольнили частково — комісію було створено, а ось на директорське крісло, як і на приватизацію заводу, було накладено мораторій — до листопада нинішнього року, коли парламенту має бути надано звіт про результати перевірки.

Тим часом, Кабінет Міністрів 26 травня своєю постановою відбирає в Миколаївської облдержадміністрації (за мовчазної згоди останньої) переданий їй 22 січня 1999 року пакет акцій ВАТ «МГЗ» (25%+1 акція) в управління терміном на п'ять років. Одночасно скасовується передбачений планом приватизації продаж через конкурс двох пакетів (17% і 13%) заводу. Формується контрольний пакет (50% + 1 акція), який передається в управління Міністерству промислової політики.

24 червня на підставі подання Мінпромполітики Національне агентство з управління корпоративними правами видає наказ про розірвання контракту з В.Мєшиним. Формальним мотивом, як повідомив кореспонденту «Дня» заст. директора МГЗ Олександр Агеєв, стало «погіршення фінансово-економічної ситуації на заводі». Наступного дня агентство призначило на цю посаду Миколу Набоку — прописаного нині в Броварах під Києвом, донедавна генерального директора Донського гірничо-збагачувального комбінату (Казахстан).

НАВІЩО ПРИЇЗДИВ БЕРЕЗОВСЬКИЙ?

На думку генерального директора МГЗ Віталія Мєшина, яку було висловлено на прес-конференції 29 червня, те, що відбувається, має єдину причину: спробу конгломерату Trans World Group (TWG), який має контрольні пакети акцій низки російських підприємств кольорової металургії й раніше висловлював наміри брати участь у приватизації МГЗ, отримати контроль над підприємством. «Їхня мета не змінюється від самого початку. Це остання можливість із порушенням закону без грошей взяти завод. І вони спробують її використати»,— заявив В.Мєшин. Тим часом, у багаторічній історії приватизації МГЗ крім Льва Чорного, одного з власників TWG, який уже «засвітився», з'явилася ще одна дійова особа — відомий на теренах СНД Борис Березовський. За повідомленням російських «Известий» (25.06), 21 червня Б.Березовський із керівником одного з підрозділів TWG — Trans World Commodities — Дмитром Басовим відвідали Київ, де «обговорили ситуацію навколо Миколаївського глиноземного заводу з українським прем'єр-міністром Валерієм Пустовойтенком». Цікаво, що подання Мінпромполітики на усунення В.Мєшина з посади датоване тим самим числом.

— Березовський пов'язаний із Чорним, вони допомагають один одному. Чорний фінансує Березовського, а той робить йому послуги. Які способи тиску на керуючі структури держави застосовує Березовський, я не знаю. Але впевнений, що саме Березовський — провідник ідей TWG, — заявив В.Мєшин. Він не став однозначно пов'язувати те, що відбувається, з наступними виборами («Я не замислювався над цим. Можливо»), однак на заводі ходять чутки, що між Березовським і його «другом» — кандидатом у президенти України є домовленість про «здачу» МГЗ у обмін на фінансування передвиборної кампанії.

«Людиною TWG» називають і Миколу Набоку. За даними тих же «Известий», у 1996—97 роках він входив до групи управлінців TWG, яка розпоряджалася великим пакетом акцій основних металургійних підприємств Казахстану, донедавна очолював тамтешній Донський гірничо-збагачувальний комбінат. Однак, як повідомив кореспонденту «Дня» посол України в Акмолі Григорій Єсауленко, в січні нинішнього року Казахстан через свій Верховний суд оскаржив майнові права TWG (підприємства було придбано на підставних осіб), було виявлено численні порушення законодавства — й компанію видворили з країни. Збиток від діяльності TWG у Казахстані було оцінено в 200 мільйонів доларів, а президент Нурсултан Назарбаєв заявив, що про співпрацю з нею «потрібно забути, як про невдалий досвід залучення несумлінного партнера» (УНІАН). М.Набока, який залишився не при справі, повернувся в Україну, де 1971 року починав свій трудовий шлях.

ДНІ КОНСТИТУЦІЇ

Після знайомства з главою Миколаївської облдержадміністрації Миколою Кругловим і розповіді йому про свої плани (виступаючи по місцевому ТБ губернатор, характеризуючи «нового» директора, «захопився»: «Ситуацією на заводі він володіє навіть краще, ніж я») М.Набока 26 червня прибув на завод. Як розповів кореспонденту «Дня» заступник директора МГЗ Олександр Агеєв, у супроводі кількох осіб, які мають особливу популярність у місті (раніше судимі М.Т. Міхней, І. В. Москаленко та інші, які представляють структури «Єврогазу»). М.Набока зайняв кабінет технічного директора, зібрав менеджерів — кого зміг знайти, оскільки була субота. Розповів про свої плани: підвищення зарплати, погашення кредиторської заборгованості тощо. Видав і перший наказ — про звільнення в.о. начальника охорони: мотивом послужила відмова виконувати розпорядження не пускати на завод В.Мєшина. Наробивши галасу, М.Набока з товаришами від'їхав.

А ввечері на заводі з'явився В.Мєшин, якому вже почали приписувати те, що він «спішно залишив країну» («Зеркало недели», 27.06.99 р.). Відразу ж пішли звернення в міліцію, прокуратуру — про незаконне вторгнення на територію режимного об'єкта. Наступні три дні завод, Корабельний район Миколаєва, де живе більшість із шести тисяч працівників МГЗ, лихоманило. Збори, мітинги, організація робочих дружин. Особливу пікантність дійству додавав збіг того, що відбувалося, з Днем Конституції. Було прийнято безліч звернень до різних органів влади — на підтримку В.Мєшина та із «засудженням діючих вищих посадових осіб». Близько ста чоловік на двох автобусах виїхали до Києва — передати звернення, пікетувати Верховну Раду, Кабмін, адміністрацію Президента. Величезний пікет вишикувався перед заводом у вівторок — велика частина працівників із половини восьмої ранку до обіду простояла на площі з єдиною метою — не допустити на підприємство М.Набоку. Він не з'явився, хоча, з чуток, був у місті.

В.МЄШИН: «СТРАТЕГІЮ МГЗ ОГОЛОСИЛИ «НЕПРАВИЛЬНОЮ»

— Наказ Національного агентства з управління державними корпоративними правами незаконний, — заявив на прес-конференції В.Мєшин. — По-перше, контракт зі мною укладало не агентство, а Фонд держмайна. А, по-друге, згідно зі Статутом, посада голови правління ВАТ «МГЗ» є виключно компетенцією загальних зборів акціонерів. Тому дії агентства оскаржено мною в суді.

— Мотивом для наказу названо «погіршення фінансово-економічної ситуації на заводі». Що це означає?

— Дійсно, ситуація погіршилася. Багато в чому — штучно. Після дій СБУ всі наші партнери почали вимагати передоплату, хоча раніше працювали за фактом постачання. Тільки на цьому ми втратили 11 мільйонів доларів.

Нинішнього року вперше за 19 років існування заводу нас почали відключати від електромережі за борги. Збиток — 2,5 мільйона доларів — утричі більший, ніж двомісячна заборгованість, що в нас була. Нас звинувачують у неправильній стратегії відносин із Таджицьким алюмінієвим заводом, існуванні його боргу 68 мільйонів доларів. Але ця співпраця дасть нам 100 тисяч тонн алюмінію на рік, підвищить рентабельність із 9% до 12%. А існуючі борги буде повернено: є зобов'язання таджицької сторони, складено графік погашення. Підготовлено міжурядову угоду, завізовано в усіх інстанціях. Необхідна лише зустріч прем'єр-міністрів двох країн для її підписання. Але В.Пустовойтенко не поспішає цього робити, а стратегію оголошує неправильною.

— Наскільки реальні обіцянки М.Набоки поліпшити ситуацію?

— Реальні на першому етапі. Цю схему вже відпрацьовано: в підконтрольному банку береться великий кредит, і, дійсно, гасяться всі борги. Коли ж виникне питання погашення кредиту, а гасити його виявиться нічим, буде віддано акції. Завод автоматично перейде у власність TWG.

— Яка реакція на те, що відбувається, облдержадміністрації?

— Вони наполягають на виконанні наказу агентства, вважаючи його законним.

P.S. Суд Корабельного району Миколаєва 29 червня задовольнив позов В.Мєшина, визнавши незаконним накази агентства з управління державними корпоративними правами. За непідтвердженими поки офіційними даними, за 2 години це рішення було скасовано.

P.P.S. Заступник глави Миколаївської облдержадміністрації з питань промисловості Олександр Шпиль, донедавна — уповноважений з управління держпакетом акцій ВАТ «МГЗ» (25%+1 акція) — відмовився коментувати ситуацію.

ДО РЕЧІ

«Усунення Віталія Мєшина з посади голови правління ВАТ «МГЗ» однозначно узгоджено з Президентом України», — заявив на прес-конференції, що пройшла в Миколаєві, голова місцевої облдержадміністрації Микола Круглов. Тим самим губернатор спростував думку, що історію зі звільненням директора було розпочато за спиною Президента (мовляв, нехороші люди в уряді, скориставшись відсутністю Л.Кучми, який був у Польщі, в черговий раз вирішили його підставити).

На тій же прес-конференції міністр промполітики Василь Гуреєв озвучив принципи, на підставі яких було прийняте рішення про звільнення В.Мєшина, — «ситуація на МГЗ критична, підприємство має великі борги перед бюджетом, керівництво не має чіткої лінії щодо приватизації». За словами В.Гуреєва, «тепер ми чекаємо 9 липня, аби підтвердити, що дії уряду носять законний характер». Справа в тому, що 9 липня закінчується термін оскарження рішення суду Корабельного району Миколаєва, який, на підставі заяви В.Мєшина, спочатку виніс постанову, визнавши наказ про звільнення незаконним, а потім скасував її. Таким чином, тепер у МГЗ з'явилося два керівники: Віталій Мєшин і де-юре — Микола Набока, наказ про призначення якого ніхто не скасовував.

Щодо кандидатури останнього, В.Гуреєв відзначив, що «знайти претендента на цю посаду дуже важко», мабуть тому погляд було звернено до кадрового складу TWG, що претендує на отримання МГЗ. На думку міністра, «те, що М.Набока запрошувався іноземною структурою як менеджер, свідчить про його високий професіоналізм».

У інтерв'ю кореспонденту «Дня» М.Набока сказав, що працював у системі TWG до 1 березня 1999 року, після чого «контракт за обопільною згодою було перервано, оскільки мене запросила українська компанія «Єврогаз» (постачальник газу на МГЗ — Д.К. ). Як директор МГЗ Набока має «альтернативний таджицькому ринок збуту глинозему на 1,7 млн. тонн на рік» — з орієнтацією на російські заводи. А поки він подав у обласну прокуратуру заяву, скріпивши її документами, що «підтверджують мої права на посаду гендиректора».

В.Гуреєв пообіцяв, що ніякої приватизації МГЗ компанією TWG не буде, оскільки в Мінпромполітики сконцентровано пакет понад 50% акцій ВАТ «МГЗ». Сім місяців тому уряд також обіцяв — і навіть передав в управління Миколаївській облдержадміністрації держпакет акцій (25% + 1 акція) — терміном на 5 років. За підтримки Л.Кучми та М.Круглова, думка якого тепер різко змінилася: «Я не знаю, ні з ким справи вести, ні де знаходиться ця Лондонська біржа, ні з якими людьми там працювати». В свою чергу змінилося ставлення й до Л.Кучми на МГЗ, директор якого був на минулих виборах його довіреною особою. «Замість того, щоб підіймати «лежачі» підприємства, він ставить палиці в колеса тим, хто ще працює», — це одне із найневинніших висловлювань на адресу нинішнього Президента на мітингу, що на МГЗ проходять щодня. Проте, сам губернатор Микола Круглов до них ставиться з гумором: «Якщо 35 днів мітингуватимуть на площі — ради Бога, чому б не почудакувати?»