Анатолій ЗЛЕНКО: Ми наполягаємо на відкритості Альянсу для всіх європейських держав

— Як довго може тривати інтеграція України в євроатлантичні структури, зокрема НАТО? Чому Україна не може або не бажає подати заявку на вступ до НАТО, як це зробили держави Балтії, Албанія? Які зовнішньополітичні фактори заважають зробити цей крок?

— Поняття «інтеграція в європейські та євроатлантичні структури» означає не якийсь кінцевий визначений стан держави, а процес, в якому вона знаходиться. Процес поступового розвитку стосунків з цими організаціями, вироблення спільних механізмів консультацій, узгодження позицій і прийняття рішень тощо. Що стосується членства в НАТО, то сьогодні ні Україна, ні НАТО ще не готові до такого рішення. Однак інтеграційні процеси в галузі безпеки в євроатлантичному регіоні стрімко розвиваються. Цьому, зокрема, сприяє й спільна участь багатьох держав як членів НАТО, так і нечленів Альянсу в антитерористичній коаліції, розвиток стосунків між НАТО і Росією. Тому ми не відкидаємо жодних можливостей для України в майбутньому і наполягаємо на необхідності збереження відкритості Альянсу для всіх європейських держав. Адже це — найефективніша структура безпеки в Європі.

— Яким чином Україна може долучитися до участі в Спільній зовнішній та безпековій політиці ЄС?

— Ми із підвищеним інтересом ставимося до формування Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, зокрема, її військової складової. Указом Президента України від 11 січня 2001 року визначено, що «інтенсифікація розвитку Спільної європейської політики з питань безпеки та оборони, створення в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки нових органів ЄС у військовій сфері та сфері зовнішньої політики і політики безпеки, а також активізація співробітництва між державами-членами ЄС у галузі озброєння зумовлюють необхідність здійснення Україною своєчасних інтеграційних кроків у цьому напрямі».

Такі кроки були здійснені під час Паризького саміту Україна — ЄС у вересні 2000 року, коли Україна представила на розгляд свої пропозиції щодо розвитку співробітництва у сфері зовнішньої політики, безпеки, військового і військово-технічного співробітництва. Окремі з них після прийняття відповідних рішень на самітах ЄС у Ніцці (грудень 2000 р.) та Гьотеборзі (червень 2001 р.), стали предметом практичного опрацювання. Це, зокрема, стосується залучення України до цивільних аспектів операцій ЄС із врегулювання кризових ситуацій, а саме: у поліцейських місіях ЄС, забезпеченні верховенства права, цивільно-адміністративному управлінні та цивільному захисті населення на кризових територіях. Хотів би також зазначити, що під час Ялтинського саміту Україна — ЄС у вересні цього року Євросоюз підтримав досягнуті між Україною і Польщею домовленості щодо включення українських підрозділів до польської бригади, призначеної для участі в операціях ЄС із врегулювання кризових ситуацій, а також погодився вивчити можливість використання транспортної авіації України Силами швидкого реагування ЄС. Така необхідність виникне вже у 2003 році, коли Сили швидкого реагування ЄС будуть створені. На мою думку, співробітництво у цій важливій для обох сторін сфері крок за кроком розвиватиметься. Реакція на вересневі події у США засвідчила ідентичність позицій України та ЄС стосовно важливості пошуку спільних відповідей на нові виклики у сфері стабільності та безпеки на Європейському континенті. Завдяки внеску, який Україна робить для підтримання стабільності та безпеки, її готовність залучатися до міжнародної антитерористичної діяльності, право на її членство у будь-яких європейських структурах не може ставитися під сумнів.

— Як ви прокоментуєте домовленості між НАТО і Росією про встановлення якісно нового, поглибленого і розширеного співробітництва? Чи не відставить це на задній план взаємини між НАТО і Україною?

— Я сподіваюся, що таке співробітництво відкриє і для України додаткові можливості для того, щоб вона нарощувала свою співпрацю з НАТО. Ми не бачимо чогось такого загрозливого в тому, що Росія набирає обороти у своєму співробітництві з НАТО.

— Яке місце посідає енергетична галузь України в російсько-європейській енергетичній програмі? Який позитив несе для України побудова нафтопроводу Одеса — Броди?

— Географічне розташування України та існуюча мережа нафто- і газопроводів, а також енергомереж роблять її одним з найважливіших транзитних вузлів у європейському енергетичному просторі. Він має стратегічне значення як для ЄС (одного з найбільших у світі споживачів енергоресурсів), так і для Росії (одного з найбільших експортерів таких ресурсів).

За прогнозами Єврокомісії, протягом наступних 20 — 30 — років залежність ЄС від імпорту енергоресурсів зросте на 50 — 70% від загальних потреб (у 1996 році — 40%). Тому Україна і в майбутньому відіграватиме ключову роль у транзиті енергоресурсів з Росії до країн ЄС. З метою збереження та зміцнення цієї ролі Україна прагне підтримувати транзитні системи в належному стані, здійснювати їх необхідну модернізацію та створювати максимально ефективний механізм управління ними.

Україна прагне поєднання своєї концепції диверсифікації джерел та шляхів постачання енергоносіїв з проектами країн ЄС та центральноєвропейських країн. Нафтопровід Одеса — Броди та нафтотермінал «Південний» побудовані нашою країною за власні кошти. До речі, на 19 грудня заплановане урочисте відкриття цього нафтотерміналу. Фактично з реалізацією цього проекту наша країна виходить на глобальний рівень міжнародної політики в сфері транзиту нафти. Проект Одеса — Броди вводиться у дію фактично одночасно з нафтопроводом, що побудований Каспійським трубопровідним консорціумом, дозволяючи поставляти каспійську нафту споживачам у центральноєвропейському регіоні. Він має ряд суттєвих переваг порівняно з іншими потенційними маршрутами, зокрема дозволяє транспортувати окремо російську та більш високоякісну каспійську нафту. В разі прийняття рішення про продовження цього маршруту до Гданська можна буде суттєво розширити коло потенційних споживачів.

Вчора в Брюсселі проходило чергове засідання Ради Євроатлантичного партнерства та Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ. На відміну від співробітництва з Європейським Союзом, яке витерпіло цього року прохолодний період внаслідок «касетного скандалу» та інших подій, співпраця між Україною та НАТО виглядала як процес постійного розвитку. Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко перед початком брюссельських засідань виклав своє бачення процесів відносин з НАТО, європейської інтеграції українській та західній пресі.