Аргентинськi уроки: надзвичайний стан як наслідок рецептiв МВФ

Востаннє в Аргентині подібна ситуація була в 1989-му році, коли після масових протестів був змушений піти у відставку президент країни Рауль Альфонсин. Залишив він посаду лише за кілька місяців до завершення свого президентського терміну. Виступають аргентинські маніфестанти і за відставку нинішнього голови держави Фернандо де ла Руа. Напередодні в Аргентині відбулося урядове засідання, на якому і було вирішено запровадити в країні 30-денний надзвичайний стан, який значно розширює повноваження президента (на цей час також призупиняються різного роду конституційні гарантії, включно зі свободою на пересування, свободою слова і навіть правами на приватну власність). Сам де ла Руа поки що уникає публічних зустрічей. У своєму телевиступі він пообіцяв «забезпечити порядок у всій країні». А також наголосив: «Я розділяю страждання громадян, проте народові слід знати, що насильницькими методами проблем не вирішити».

Аналітики сходяться в тому, що порушення в країні спокою стало наслідком жорстких заходів, які прийняв уряд у зв’язку з погіршенням економічної ситуації в Аргентині. $132 млрд. аргентинського державного боргу становить одну сьому боргу всіх країн, що розвиваються, разом узятих. Аргентина досить слухняно слідувала рекомендаціям МВФ: приватизувала підприємства, скорочувала кількість держслужбовців, зменшувала бюджетні витрати на соціальні потреби, вирівнювала податки за нижчим рівнем. Як наслідок — жодних видимих позитивних результатів, навпаки — країна вже тривалий час фактично є банкрутом. Деякі економісти твердять, що невдячну роль для фінансової системи Аргентини зіграло прирівнювання національної валюти песо до американського долара.

Професор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Олексій ПЛОТНИКОВ вважає, що виникнення нинішньої ситуації в Аргентині прогнозувалося давно. На його думку, Аргентина є традиційним зразком фінансової кризи, «своєрідним полігоном для використання з боку Міжнародного Валютного Фонду». «Така ситуація властива для Латинської Америки в цілому. Однозначно остання криза не стала наслідком певних політичних протистоянь. Очевидно, не пішла якась економічна програма», — переконаний Плотников. На його думку, попри несхожість України та Аргентини перша могла б для себе винести певні уроки з досвіду латиноамериканської держави. Розглядати ці уроки «можна в напрямку відносин з міжнародними фінансовими інституціями». Плотников наголосив, що «підходи МВФ до економік різних країн носять універсальний, однаковий для всіх підхід, у той час як необхідним був би специфічний підхід, такий, що відповідав би умовам економіки кожної окремо взятої держави». Сергій СОЛОДКИЙ, «День»