Аукціон подій п.Хвостіва

ЗУСТРІЧ НОВОГО РОКУ З ВІТЕРЦЕМ

Багато хто з киян, приваблений рекла мою зустріти Новий рік на Хрещатику, зустріли його (через страшну штовханину) в метро. Мені самому з двома сумками вийти на станції метро «Арсенальна» 31 грудня за десять хвилин одинадцята вечора вдалося тільки із застосуванням грубої фізичної сили. Оскільки громадяни бажали вилазити тільки на «Хрещатику».

Після невдалих мирних переговорів з пасажирами мені довелося вийти з тими ж двома сумками, двома юнаками і однією жінкою невизначеного віку. Не опиралися тільки сумки.

Однак всі ці поневіряння не йдуть в порівняння iз випадком, який стався в передноворічний час з одним студентом iз Сирії в поїзді Донецьк—Київ.

Троє студентів арабської національності вирішили за давньою нашою традицією (яскраво відображеною в фільмі «Іронія долі, або З легким паром») почати зустріч Нового року зазделегідь.

Коли вони під’їхали до Дніпропетровська, закуска і випивка були знищені.

Один з студентів був посланий як «гонець» за добавкою. Чи то тому, що сирієць погано володів місцевою мовою, чи то через сп’яніння він слабо володів своєю власною, але на те, щоб купити провізію, він згаяв більше 20 хвилин.

Поїзд вже рушив, коли «гонець» знову з’явився на пероні. Розбігшись, студент наздогнав останній вагон і зачепився за його поручні, але двері у вагон виявилися зачиненими.

Приятелі вирішили, що товариш по чарці відстав (а може, просто «вирубалися»), в той час як їх героїчний друг подорожував на сходинках вагона більше години до наступної зупинки.

Провідники ледве відірвали від поручнів трохи вкритого памороззю південного товариша і віднесли його у вагон.

Коли прибули лікарі, вони не знайшли серйозних відхилень у здоров’ї сирійського «хлопчика Кая».

А врятувала сирійця (згідно iз медичним висновком) — горілка. Саме тому, що він був у проспиртованому стані — непогано зберігся.

Але з іншого боку, саме через горілку він і виявився на поручнях поїзда, що нісся зi швидкістю вітру (а температура була мінусова). Так що користь від цього напою відносна.

Я це до того, що всі, хто нарікає, що зустріли Новий рік в метро або в поїзді, згадуючи цього сирійця, можуть вважати, що їм повезло. Все-таки вони зустрічали свято всередині транспорту, а не зовні.

ДО ПИТАННЯ ПРО ЛЕКСИКОН

Радіо «Свобода» взяло інтерв’ю у двох головних дійових осіб «касетного скандалу»: майора Мельниченка і Президента України Леоніда Кучми.

Кожний, природно, наполягав на своєму.

Хочу тільки в інтерв’ю глави держави відзначити один нюанс.

Радіо «Свобода» поцікавилося у Леоніда Даниловича стосовно нецензурної лайки на плівці, мовляв, уживаєте міцні вислови чи ні?

Леонід Данилович на це питання відповів майже те саме, що і міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко: « У мене навіть в лексиконі такого не існує, я вигадати такого не можу...»

Щодо «вигадати» — це так. Все, як кажуть, давно вигадане. Включаючи не тільки окремі слова, але й цілі комбінації.

Більше за те — практично жоден чоловік на просторах СНД не може сказати, що не користується ними. А вже політики — тим більше! ( І не тільки наші. Під час знаменитого скандалу «Уотергейт» з американським президентом Річардом Ніксоном зi стенограм, компроментуючих плівок англійські нецензурні лайки вилучалися. Замість них красувалася вставка — «слово не для друку». Цих вставок було така кількість, що вислів «слово не для друку» став міжнародним анекдотом.)

Так що як не крути, а в чоловічому «лексиконі» вони бути відсутніми ніяк не можуть. І маленька брехня може викликати велике недовір’я.

ПУТІН ВИРІШИВ ПРИКРАСИТИСЯ СКРОМНІСТЮ

Відоме фанатичне прагнення Володимира Володимировича Путіна знову «орадянщити» Росію.

Гімн практично відновлений в старому варіанті. І більше того, текст накропав не хто-небудь, а беззмінний «гімнотворець», поет Сергій Михалков. Кажуть, і російським військовим мають намір повернути радянську символіку.

Залишилося тільки, як і про товаришів Леніна, Сталіна і Брежнєва, наплодити книжок, що розповідають про їх героїчне дитинство, і наробити купу погрудь.

Відчувши нове віяння (а точніше — «старе») — орди пострадянських ремісничо-бездарних художників і письменників взялися виконувати «соціальне замовлення». Адже в радянські часи це було ох якою статтею прибутку. На одних тільки зображеннях портретів Брежнєва людина могла прожити безбідно все життя.

Але тут раптово Володимир Володимирович уперся і сказав: «Я, звичайно, вдячний за таку увагу. Не можу активно заважати цьому, але дуже прошу, настійно прошу: не треба ні книжок, ні погрудь!»

І чого це Володимир Володимирович поскромничав? А може, Путін хоче опустити цю скульптурну стадію — погруддя — щоб відразу дати команду ліпити пам’ятники в повний зріст? Адже його у російського лідера і так небагато.

ЕСТРАДНІ ДІДИ МОРОЗИ І СНІГУРОЧКИ

У Москві під час різдвяних свят розповсюдився новий вигляд послуг — замовлення «зірки» додому. Гонорар «зірки» вдвічі більший в порівнянні з будь- яким нічним клубом.

Прейскурант такий.

Найдешевші жіночі групки (міні-копії «Спайс герлз»). «Стрелок» або «Блестящих» можна роздобути всього за 3 $ тис. «Несчастный случай» — $ 6 тис. Для дiток, які називають свій музичний напрям «коледж-рок» або «студентський рок», — трохи дорого. Напевно, вони вирішили остаточно розпрощатися зі своїм «кочівним» минулим. Пам’ятайте їх проникливе — «Я был рожден в трущобах городских…».

Солодка парочка Агутін енд Варум по 7 $ тыс, Діма Маліков — $ 8 тис. і «Браво»— $ 10 тис. Але вони за «дружніми»столами співають під фонограму.

А ось «дійсно» виконуючі артисти — Меладзе і Доліна, з поправкою на «живизну», вимагають по 25 і 30 $ тис. відповідно.

Але той же Маліков добирає своє кількістю. Він признався, що за ніч встиг на машині побувати у восьми місцях. Зривається Діма на вечірку, швидко касетку в магнітофон, повідкривав рота, поусміхався дамам — і за наступними тисячами доларів. Лічити чужі гроші, звичайно, не дуже гарне заняття, але приємне. Помножимо 8 на 8 отримуємо 64$тис. Сума нормальна.

Однак не переплюнути Дімі «зоряну» пару Пугачових. За Аллу Борисівну з чоловіком — 200 $тис. дають.

Окремо від чоловіка Примадонна обійдеться вам дешевше — $ 80 тис. Але по-перше, Філіп буде так простоювати, а по-друге, не буде картини «сімейного щастя» (зоряного). А таке щастя і у простих смертних, як відомо, дорого коштує.

Українські естрадні зірки поки тільки по нічних закладах шастають.

А може, вони «непідкупні», як деякі їх московські колеги. Сукачов, Земфіра та Алсу відмовляються від замовлень «на дім».

З приводу останньої, звичайно, справа ясна. Тато сам може заплатити дочці, щоб вона поспівала вночi стільки, скільки не снилося її недавньому вокальному партнеру Ріккі Мартіну.

Напевно, вже через рік можна буде надрукувати прейскурант українських «зірок». Новий рік для артистів, як для колгоспників — збір урожаю. Гарячий час. Не до свята.

СПАДКОЄМЦІ АННИ ІОАНІВНИ

Царювання імператриці Анни Іоанівни, крім бiронівщини, запам’яталося і найбiльш ідіотським за ідеєю та розмахом шоу — створенням Крижаного палацу. Він був зроблений з величезних крижаних цеглин. Всередині стояли крижані ліжка, столи і т.iн.

Після клоунського весілля «шута и шутихи» «молоді» провели на крижаному ложі всю «шлюбну ніч». До ранку їх ледве живими дістали. Такий був «жарт».

Але ця ідіотська ідея виявилася популярною в наш час. Перший крижаний готель був зроблений в Швеції 10 років тому. А останній перед Новим 2001-м роком відкритий в Канаді. Називається він «Монмурансi фолс».

На нього пішло 4,5 тонн снігу і 250 тонн льоду. У ньому є галерея, бар, кінотеатр. Ніч на крижаному ліжку коштує 100 баксів. Видається і спальник на хутрі.

Анна Іоанівна до цього часу була відома як людина (цитую енциклопедію) «недалекого розуму, лінива, малоосвічена, яка витрачала кошти тільки на бенкети і забави».

Однак беручкі сучасні ділки на прикладі Крижаних палаців довели: навіть ідіотська ідея може приносити прибуток. І тут важко вирішити: чи то в світі дурнів багато, які «ведуться» на всяку нісенітницю, чи то ідея не така вже й безглузда?