Багато ртуті з нічого?!

Як уже повідомляв «День» (№ 190), начальник прес-служби Міністерства з надзвичайних ситуацій України Ігор Кроль? категорично заявив, що «така інформація не відповідає дійсності і є звичайною «качкою». «З підприємства «Радикал», яке збанкрутувало, справді здійснюється вивезення ртуті харківською аварійно-рятувальною службою. При цьому ніяких позаштатних ситуацій не спостерігається. Рівень неминучого випаровування і розливів досить незначний і не становить будь-якої небезпеки», — підкреслив він.

Таку ж думку кореспондентам «Дня», які вчора виїхали на місце можливого випадку, висловив і начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Деснянського району Києва Микола Бойко. За його словами, першим джерелом дезінформації про розлив ртуті став сюжет «Нового каналу», «що на заводі, мовляв, ртуть збирають лопатами». Втім, самого факту цього М. Бойко заперечувати не став. «Просто журналісти не проконсультувалися з фахівцями. Це збирання ртуті передбачене технологічно», — сказав він (!?— Авт. ). У тому цеху, який забруднено ртуттю і в якому було виробництво каустичної соди (компонентом якої є ртуть. — Авт. ) за багато років підлога просочилися ртуттю. Тому прибрати її іншим способом, як зібрати всі ці будівельні залишки й вивезти, неможливо», — пояснив заступник глави адміністрації Деснянського району з питань промисловості Микола Фредюк.

Утім, попри запевнення щодо безпеки представників МНС та інших державних чиновників, зрозуміло одне: куди більший, ніж інформаційний, збиток іміджу столиці України і вже точно, нервам киян завдає факт наявності «під боком» такого «родовища» смертоносного металу. Зазначимо, що збирання рідкої ртуті на заводі «Радикал», яким уже кілька місяців займається аварійно-рятувальна бригада МНС з Харкова, котра виграла спеціальний тендер, планують завершити до листопада. На сьогодні вже «видобуто» 10 тонн ртуті. «Її буде «запаковано» в балони по 42 кг і відправлено на комбінат «Нікітртуть» (Донецька обл.)», — сказав «Дню» І. Кроль.

Про обсяги смертоносного металу, який залишається в трубах цеху, який ось уже понад вісім років, що цікаво, не працює, можна тільки здогадуватися. За словами представників МНС, «щодня ідуть планові роботи з вивезення ртуті. Тому реально визначити масу, яка залишилася, неможливо». «Багато розмов про те, що на заводі 120 тонн ртуті. Це не зовсім так. 120 тонн — це не рідкої ртуті, а з урахуванням того, що є в бетоні та в будівельних конструкціях», — явно не заспокоїв М. Фредюк.

За його словами, на сьогодні практично вся рідка ртуть «міститься в трубопроводах і резервуарах». «Вона не становить небезпеки, оскільки не окислюється і може зберігатися в цих спеціальних трубах роками», — каже М. Фредюк. Підкреслимо ще раз, саме «роками» ця ртуть і зберігалася. За словами фахівців МНС, масштабне «витікання» рідкого металу неможливе і в ході проведення її «ексгумації». «Працівники, які здійснюють відповідну процедуру, чудово підготовлені, добре оснащені», — твердить М. Бойко. Однак слід зазначити, що можливості катастрофи в разі теракту він не виключив.

Однак, набагато більший неспокій у керівників адміністрації Деснянського району, «що розсьорбують» спадщину СРСР («за радянськими параметрами, такі підприємства дозволялося будувати в межах міста. Тепер — ні», — сказав М. Фредюк), викликає наступний етап робіт. «Після вивезення рідкої ртуті (яке, до речі, вже обійшлося в 500 тис. грн.), нам треба буде визначити, що робити з будівлею цеху», — підкреслив він. Навряд чи порадує жителів Дарниці і той факт, що «не виключена можливість поховання на місці» блоків, які просочилися ртуттю. Проте, за словами М. Бойка, рівень небезпечного випаровування ртуті навіть навколо будівлі цеху не перевищує гранично допустимого.

Не секрет, що така оцінка «граничної допустимості» характерна не тільки для столиці України. За різними даними, близько 35 мільйонів жителів України проживає в зоні підвищеного техногенного ризику. Населення Дніпродзержинська, Запоріжжя, Кременчука, Кривого Рогу тощо кожного дня зазнає загрози хімічного й радіоактивного впливу. І, здається, вже звикли до можливих НП на підприємствах, технічне оснащення котрих явно залишає бажати кращого. За словами І. Кроля, на території України є майже 7000 об’єктів, що асоціюються з підвищеним техногенним ризиком. Частина з них розташована в межах населених пунктів, у безпосередній близькості до житлових районів.