Банкіри вже все порахували

П олітики протилежних таборів поки що не демонструють уміння домовлятися. Замість будівництва нації та держави встановлюють протестні намети. Утім, думається, найгірше зараз Президенту, на якого тиснуть з усіх сторін. Чи встоїть гарант Конституції перед принадою піти найлегшим шляхом? Учора перший заступник керівника його Секретаріату Іван Васюник повідомив про намір Віктора Ющенка звернутися до Верховної Ради з письмовою пропозицією забезпечити ефективну діяльність відповідно до Конституції країни та регламенту парламенту, вирішити питання щодо коаліції депутатських фракцій і внесення пропозицій по кандидатурі на посаду прем’єр- міністра. За словами Васюника, Президент закликає депутатів утриматися від ухвалення «незважених, безперспективних рішень». З одного боку, все правильно. Але з іншого, проста людина тут нічого не второпає — кожен може тлумачити цей текст на власний розсуд.

Про що домовлятися, якщо коаліція створена і вона висунула кандидатуру прем’єр-міністра? І від яких небезпечних рішень треба утриматися? Схоже, політики перемовляються своєю пташиною мовою, абсолютно недоступною тим, кому вони постійно твердять про чесність і прозорість.

Як відомо, в надрах «Нашої України» ще можуть розглядати варіанти роботи в складі широкої коаліції. Ще ширший спектр рішень у руках Віктора Ющенка. Перед ним історичний вибір: примусити своїх соратників вступити в коаліцію та налагодити таким чином роботу державних органів країни або ж, з огляду на ту неодноразово засуджену в країні революційну доцільність, розпустити парламент і призначити перевибори. Щоправда, є й третій, також нелегкий для Президента варіант: змиритися з рішеннями Верховної Ради, хоч би якого внутрішнього протесту вони в нього не викликали, та вчитися працювати з урядом, який, імовірно, аж ніяк не завжди братиме під козирок. А от Блок Юлії Тимошенко вибору не має. Як визнав один із лідерів блоку Микола Томенко, останні рішення українського парламенту «завершили історію Майдану».

Важке рішення — за Президентом. Він розуміє, що країна оговталася від революції та почала працювати. Уже й темп зростання ВВП, завдяки невтручанню політиків у економіку, досяг 5%. Чи варто знову ризикувати економікою заради чиїхось непомірних владних амбіцій?

Тим часом така нечисленна, але дуже чутлива до нюансів політики верства населення, як банкіри, з великою обережністю ставиться до можливих перевиборів. За словами начальника управління інвестиційно-банківських послуг Укрсоцбанку (Київ) Еріка Наймана, «це вкрай негативний крок, що може позначитися на фінансовому ринку. Для стабільності гривні загроз немає, але відсоткові ставки можуть підвищитися. Крім того, під загрозою опиниться бюджет». «Будь-які вибори (або перевибори) привносять в життя країни елементи нестабільності, які можуть вплинути на настрої учасників ринку», — зазначив заступник голови правління банку «Фінанси і Кредит» (Київ) Сергій Борисов.

Як завжди, зважену позицію займає Національний банк. Відповідаючи на запитання «Дня», керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький зазначив, що економіка України зараз почала набирати темпів і перебуває в такому стані, що про її кризу не може і йтися, але водночас наголосив, що розпуск парламенту підвищить її волатильність (амплітуду показників. — Авт. ), і ці ризики не слід ігнорувати. Особливо непокоїть експерта бюджетний процес і нинішнього, і майбутнього років, який зараз практично пущений на самоплив.

Останнє твердження підтвердило повідомлення з Мінагрополітики. За його даними, дефіцит коштів на осінньо-польові роботи цього року перевищить 7,8 мільярда гривень, і його відчуватимуть 12,8 тисячі сільгосппідприємств. От вам перший привіт, селяни, від політичної нестабільності.