Барви Європи

Це — кінець весни і неофіційна коронація літа. Це — багато барв і квітів, хвилі музики різного ступеню приємності, юрби святково бездіяльних людей. Це — зустрічі з друзями, яких не бачив сто років. Це — забитий народом Андрієвський, пройтись яким спочатку вниз, а потім нагору стає важким, але необхідним випробуванням. Це — талановитий хлопець-співак Віктор Мельник, що, вийшовши до мікрофона одного такого дня просто на вулиці, у свої 16 усе впевненіше почувається на великій сцені, перетворюючись на справжнього професіонала. Це також — тисячі інших талановитих киян і людей з інших міст, що роблять цей День настільки яскравим. Це — загальне легке сп'яніння, що насичує атмосферу; і навіть не потрібно додатково заливати в себе ще щось.

Одним словом, День Києва — це свято найменш офіційне з усіх можливих. Хоч скільки б сміття після нього лишалося. Хоч як би намагалися його зіпсувати наші «офіціозі». День нашого Міста пережив і одноманітного Кравчука, і незугарного Кучму, і прихід розсіяного Ющенка; переніс кількох мерів і анітрохи не зіпсувався... Як, втім, і саме місто: Київ разом з його мешканцями навчився долати будь-який абсурд і прибирати будь-яке сміття, від політичного до архітектурного — щодо останнього, як відомо, був дуже меткий попередній столичний голова, за що і отримав від киян врешті- решт добрячого копняка. І це вже само по собі, до речi, привід для свята — перший День Києва без старого набридлого мера.

А втім, влада змінюється, а Київ продовжує бути святом, що завжди з усіма нами. Просто в останні вихідні травня є змога відчути це найповніше. І якщо сприймати Європу не як осердя різноманітної впливової бюрократії (хіба ми такого не бачили?), а як місце, де вміють святкувати — отже, і працювати — то Київ вже є Європою. Тим самим об'єднаним доброзичливим простором без кордонів, де панують і свобода, і відповідальність за власну долю, і відкритість світу. І якщо це відчують всі, по всій Україні, і не лише на два дні, то вже не треба бути нашим найобдарованішим співгромадянам тікати звідси у пошуках кращого життя.

Місто-загадка, місто-карнавал, місто-феєрверк... Всі порівняння банальні. Достатньо лише вийти на вулицю, і — вчергове — полюбити це місце на землі.