Бар’єрне середовище

Здавалося б, що то за проблема — оснастити місто пандусами, аби люди в інвалідних візках мали можливість без проблем спускатися і підійматися в підземні переходи, потрапляти до державних установ, магазинів, ресторанів, театрів і до простих будинків. Не проблема! Особливо для такого міста, як Київ — досить багатого, міста, яке претендує на звання європейської столиці, де, до того ж, проживає 1355 інвалідів на візках... Але ось уже два роки київська влада не може втілити в життя затверджену в жовтні 2004-го програму «Безбар’єрне середовище», півтора року — не в змозі виконати Указ Президента «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності людей з обмеженими фізичними можливостями». Певна робота з цього питання, проте, ведеться, й учора в міськадміністрації зібралася колегія, аби обговорити її.

Починалася колегія цілком мирно. Начальник Головного управління містобудування, архітектури й дизайну Василь Присяжнюк доповідав про виконану роботу, раз у раз додаючи «на жаль» до вельми й вельми скромних цифр. Основна робота, як з’ясувалося, кипіла на паперовому фронті — проводився аналіз, заслуховувалися питання, затверджувалися на різних рівнях програми... Порішили зрештою на тому, що необхідно встановити пандуси й поручні в будинках, де живуть інваліди на візках, а також в центрах соціального захисту, держадміністраціях, аптеках-поліклініках та закладах культури. Склали списки інвалідів і передали їх до Головного управління для подальшої роботи...

Реально ж за минулий рік «Київавтодор» обладнав заниженими бортовими каменями і пандусами 578 пішохідних переходів, що становить... лише 7% від необхідного. У чотирьох новозбудованих мостових переходах встановлені ліфти. За цілий рік встигли лише розробити і почати втілювати комплекс заходів щодо подолання бар’єрності на головній площі країни — майдані Незалежності. Наприклад, встановили два (на все місто) спеціальних таксофони поблизу Главпоштамту. Ще метрополітен провів певні мінімальні роботи на кількох станціях (роботи ці, швидше, полегшать проїзд в метро мамам з колясками і бабусям з сумками на коліщатках, адже на інвалідному візку до поїзда все одно не доберешся), і обіцяв надалі під час будівництва станцій враховувати всі потреби інвалідів. Будуть люди з особливими потребами їздити з однієї нової станції на іншу нову... Ось і весь комплекс виконаних робіт.

Чому ж так мало? Відповідь на це запитання може бути лише одна — тому що чиновників не надто хвилюють потреби людей в інвалідних візках. Підтверджень цьому достатньо. Ось, наприклад, тільки почали на колегії показувати фотографії встановлених пандусів, як слова попросив керівник Центру реабілітації спинальників «Відродження — АРС» Іван Марусевич. «Подивіться на цей пандус, — закликав він присутніх. — Хіба можна по ньому спуститися в інвалідному візку, не розбившись? (Пандус на фотографії був таким крутим, що про спуск і підйом по ньому явно не йшлося. — Прим. авт. ). Посадити б в нього проектувальника, нехай спробує спуститися. Так для цього знадобиться ще три людини помічника! Навіщо був збудований цей пандус? Я думаю, що доцільно говорити про нецільове використання бюджетних коштів. Це злочин! За таку роботу має бути соромно звітувати! Я не вимагаю неможливого — просто залучайте до таких робіт нас». Адже всі ці пандуси хтось проектував, хтось здавав, хтось приймав...

Головуючий на колегії заступник міського голови Анатолій Голубченко відразу ж заходився лаяти підлеглих і роздавати доручення. А представники громадських організацій — як добре, що їх запросили на колегію! — продовжували критикувати зроблене й розповідати про те, що треба зробити. «Невже ми чекаємо, доки перевернеться світ, аби на кнопках ліфтів шрифтом Брайля вибили номери поверхів?», «Буває, навіть пандус хороший, а далі пандуса неможливо виїхати, тому що далі — бордюр», «Ви хочете, щоб п’ять тисяч спинальників вийшли на Хрещатик і паралізували рух?» і так далі. У результаті збентежені чиновники пообіцяли впродовж місяця представити звіти про виконання рішення Кабміну зі створення спеціальних комітетів доступності при кожній райадміністрації, а також дозволити парковку для машин інвалідів там, де парковка заборонена (на звичайній парковці через велику кількість машин інваліди не в змозі вибратися з автомобілів). А ще підготувати документ про участь інвалідних громадських організацій в облаштуванні безбар’єрних пристосувань. Ось чи тільки надовго вистачить їхнього запалу?