Безкоштовне читання

. З нею по телефону зв’язався «День» напередодні свята. Не дивлячись на понеділок — вихідний для всіх бібліотек світу, — у цій був робочий день. Готувалися до святкування.

— Анастасіє Степанівно, як вашій установі вдається виживати в нинішніх умовах?

— Завдячуючи людям. Якщо дуже просиш, то обов’язково отримаєш допомогу. Нам допомагають і народні депутати, і міжнародні фонди, і редакції. У нас є комп’ютерний клас, шість із комп’ютерів ми отримали на грант фонду «Відродження». Завдяки цьому фонду створено і вже десять років діє електронний каталог «Діти України». Наш сайт другий за відвідуваністю після бібліотеки імені Вернадського. І це не дивно, адже нинішня 12-бальна система оцінювання знань учнів вимагає від дитини знань більше, ніж ті, що пропонує підручник. А ми намагаємося скласти тематичні каталоги з найширшого кола проблем. Зрозуміло, що книжок не вистачає. Так ми намагаємося вирішити проблеми за рахунок періодики, де багато потрібної інформації. На жаль, на наступний рік у нас нема на що зробити передплату. І тут виручає Інтернет. Але наступного року і він також може стати для нас недоступним. Минулого року його оплачував усе той самий фонд «Відродження», в цьому — з коштів Євросоюзу, а наступного — поки невідомо, чи працюватиме він узагалі, хоч у Кабінеті Міністрів знають про наші проблеми.

У 2002-му бібліотека не отримала від держави жодної копійки — тільки на зарплату співробітникам. Ми розуміємо складнощі, тому самі ходимо до різних інстанцій, шукаємо спонсорів. Коли мені молоді співробітники кажуть, що для них принизливо просити гроші, я їм відповідаю одне: ви просите для того, щоб наші діти поважали нашу державу.

— Ваша бібліотека працює в порівняно новому приміщенні...

— Так, йому трохи більше двадцяти років. Але все одно за ним треба стежити. Дах протікає, ми власними силами намагаємося якось залатати діри. Труби прогнили. Нам довелося закрити дитячі туалети. Завтра у нас велике свято — і ми відкриємо туалети, але для цього довелося завезти бак із водою на двісті літрів. Але це тільки на завтра. Ми повинні сплатити 250 гривень за судові витрати за несплату за електронну сигналізацію. Про це знають у Міністерстві культури, у Кабінеті Міністрів, у Держказначействі. Але нам кажуть — у бюджеті недоплати. Ось і ходимо по судах за борги держави.

— Як ви визначаєте, чи працюватиме у вас людина чи ні?

— Придивляюся, чи дивляться в очі дітям, чи не бояться взяти за руку і спитати, що шукає маленька людина. Крім того, дуже важливий зовнішній вигляд — діти так люблять усе красиве. Працівник повинен був акуратний у всьому.

— Якій літературі віддають перевагу ваші юні відвідувачі?

— Малюки, звичайно ж, казці. Старші — 14- 15-річні — діловій літературі, про комп’ютери, бізнес, свої права. Так і запитують: «Дайте мені прочитати про мої права й обов’язки в сім’ї».

— А хто їхній улюблений герой?

— У молодших як і раніше, Пеппі Довгапанчоха, Карсон, Аліса у країні чудес. Усі люблять і цитують героїв «Тореадорів із Васюківки» Всеволода Нестайка. «Гаррі Поттера», безумовно, читають, але більше в українському перекладі. Ми вже отримали один примірник цієї книги — в рамках діючої з радянських часів постанови, згідно з якою до нашої бібліотеки надходить один примірник кожної книги, виданої в Україні.

ВІД РЕДАКЦІЇ. «День» вітає головну бібліотеку для дітей з ювілеєм і дарує їй з нагоди 35-річчя три екземпляри «Україна Incognita» — першої книги, виданої у серії «Бібліотека «Дня»