Блаженнійший Святослав (ШЕВЧУК):

Учора Блаженнійший Святослав (Шевчук) був гостем «Дня». Ця зустріч відбувалася напередодні першої річниці, як він очолив УГКЦ. Ми багато говорили про його спілкування зі своїми вірними в Україні і за кордоном, а також із вірними інших Церков.

Очевидно, не могли не поцікавитися його думками про події, що розгортаються в Українській православній церкві (з останніх — виключення Секретаря предстоятеля Олександра (Драбинка) із членів Синоду єпископів), усвідомлюючи деяку незручність ситуації. А з іншого боку, хіба на цей процес цинічного ставлення до Митрополита Володимира всередині самої УПЦ не повинно реагувати суспільство, глави інших Церков? Адже він як високоосвічена людина має вплив на вірних різних християнських деномінацій.

— Українська греко-католицька церква вважає Українську православну церкву своїми братами і сестрами, — розпочав Блаженнійший Святослав. — Тому нам не байдуже, що відбувається в родині брата чи сестри. Передусім хочу висловити особисту повагу до Митрополита Володимира. Я мав нагоду з ним зустрічатися. Стежив за його діяльністю як предстоятеля Церкви і, зрештою, як за духовною особою. Думаю, Митрополитова духовність буде предметом ще багаторічного вивчення. Через те я переконаний, що Блаженнійший Володимир — великий скарб не тільки для УПЦ, а й взагалі для християнського світу. Очевидно, ніхто з людей не без гріха. Безгрішним є один Господь.

— Дуже часто предстоятеля оцінюють за ефективністю в управлінні, — продовжив він. — Однак це ознаки секуляризації. Тобто коли на Церкву навіть самі її священнослужителі дивляться як на людську структуру. І коли хтось за станом здоров’я не може виконати функції доброго менеджера, тоді декларують, що він не може управляти Церквою. Натомість по-справжньому духовні люди дивляться на дану ситуацію іншими очима. Митрополит Володимир — духовний лідер, а не менеджер. Можемо порівняти останні місяці життя Папи Івана Павла ІІ з тим, що зараз переживає Блаженнійший. (Цікаво, що в них одна і та ж хвороба.) Наприкінці життя Папа дихав через трахіостому, проте не полишав престолу РКЦ. Пригадую, на нього було боляче дивитися: кожне слово приносило страждання. Але для чого він це робив? Тому що страждаюча немічна людина вважається тягарем для суспільства. Тому навіть сьогодні, коли Блаженнійший Володимир в лікарні, він залишається духовним лідером своєї Церкви. І тоді ті, які вважають Церкву Церквою, а не людською структурою, повинні його поважати і допомагати йому.

Наша розмова була важливою та глибокою, торкалася актуальних питань сьогодення — як і церковних, так і суспільно-політичних. До речі, Блаженнійший Святослав згадав, що читав «Війни і мир» із бібліотечного проекту «Дня», а перебуваючи в Аргентині (як єпископ УГКЦ) — і саму газету в Інтернеті. Розлоге інтерв’ю із ним — в найближчих номерах «Дня».