Боротьба за штурвал на «Титаніку»

Хоч у газовому питанні й досягнуто перемир’я, але війну ще не виграно. Лише сьогодні керівник «Нафтогазу» Олег Дубина почне в Москві переговори з «Газпромом». А вчора стало відомо, що Казахстан, Узбекистан і Туркменістан з 2009 року продаватимуть газ за європейськими цінами.

Вітчизняні вчені б’ють тривогу, заявляючи, що темпи вимирання населення в Україні — найвищі у світі. Серед причин фахівці називають куріння, алкоголізм, а також бездуховність. Голова Національної ради з охорони здоров’я, професор Микола Поліщук у ході круглого столу, присвяченого обговоренню проблеми депопуляції, заявив, що за останні півтора десятка років із життя пішли п’ять мільйонів українців. Показово, що «надсмертність» властива людям працездатного віку. За цими показниками Україна обігнала Європу в чотири рази. Частіше за все, за словами експертів, українці вмирають від куріння — понад сто тисяч осіб щорічно, і алкоголізму — трохи менше половини цієї кількості, а також травматизму. Директор Інституту демографії Елла Лібанова вказує, що 65% українських чоловіків не доживають і до 65 років. За її словами, для відтворення нації нині десять українських жінок повинні народжувати 23—24 дитини, а в дійсності народжується всього 13. Загалом, експерти називають ситуацію, що склалася, не інакше як національною катастрофою.

І як українська влада зустрічає ці виклики? Замість того, щоб бути єдиними і міцними, мов кулак, Президент і прем’єр обмінюються уколами і причіпками.

За всією цією публічною перестрілкою уважно стежать у Москві й роблять свої висновки. Вже йдеться не про амбіції двох політиків, а про імідж України на світовій арені, про наші переговорні позиції, які слабшають через ці чвари.

Мабуть, народ має право резонно поставити запитання: а чи здатні ці двоє на компроміс, чи розуміють вони свою відповідальність?

Ми запитали експертів «Дня»:

Чи Можливий компроміс між Президентом і прем’єром? І на чому може ґрунтуватися цей компроміс?

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:

— Компроміс неможливий, оскільки він передбачає поступку двох сторін. Компроміс передбачає двосторонній рух, а цього ми не спостерігаємо. Таке може статися лиш у винятковому випадку, якщо Партія регіонів повернеться до влади, і Віктор Янукович за підтримки лівих партнерів по коаліції зробить те, що зробив рік тому, навесні 2007 року. Але такий сценарій малоймовірний, а тому компроміс, примирення двох лідерів помаранчевої революції неможливе.

Що можливе? Можливий консенсус, але не добровільний, а нав’язаний, унаслідок якого хтось має виграти і перемогти. Проблема полягає не в персональній конкуренції, хоч і цього не можна виключати, а у двох важливих, а можливо, навіть фундаментальних і монументальних речах як для Ющенка, так і для Тимошенко.

Перше. Їхня конкуренція — це конкуренція за те, де буде центр державності, а центр може бути лише один. Або це президентський центр, або прем’єрський центр.

І друге: хто буде главою держави. Це може бути Президент, це може бути лідер парламентської республіки. Але він має бути один. І боротьба за ці дві монументальні й фундаментальні цілі — тобто де буде центр державності, і хто буде главою держави — складає суть, міру, інтригу суперництва й показних примирень Ющенка і Тимошенко.

І ця ситуація триватиме, доки не назріють передумови для відставки уряду або доки не стане очевидним, хто виграє у цій боротьбі за верховенство в державі. А президентські вибори тільки формалізують те, що станеться протягом 2008 і в першій половині 2009 року. Я гадаю, що навіть до кінця 2008 року буде зрозуміло, хто глава держави не формальний, а реальний.

Боротьба йде за те, що не підлягає компромісу, не передбачає двоголовості. Навряд чи Україна може претендувати на двоголову виконавчу владу за російським варіантом, де два політики можуть спокійно вживатися один із одним і демонструвати реальну, а не номінальну єдність. В Україні є реальна конкуренція політиків, реальна політична боротьба, а приз лише один.

Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ, народний депутат України (БЮТ):

— Компроміс може бути тільки з боку Ющенка, тому що ініціатива у цій перепалці йде не з боку Тимошенко. Президент звертався до неї з багатьма листами, вона відповідає одним листом. І це викликало таку бурю в Секретаріаті, в склянці, в відрі й тому подібне. Аж до Чорного моря, здається, дійшло. Через те ще раз повторюю, все залежить від Президента. Мені здається, що Президент має бути зацікавлений в тому, щоб зберегти стабільність. Тому що ця стабільність працює на нього як на кандидата в Президенти на наступну каденцію. До того ж, я не можу уявити, що треба зробити, щоб Тимошенко грюкнула дверима. Вона до цього не готова. Мені здається, Президент розуміє, що сьогодні, пославши уряд у відставку, він відразу робить Тимошенко своїм конкурентом на наступних президентських виборах. Через це я хочу вірити в розум і далекоглядність українського Президента.

Я думаю, цей конфлікт не дійде до якоїсь конкретної розв’язки. Буде такий в’ялотекучий, в’ялоступаючий... Але він, мені здається, триватиме довго. Про розв’язку не йдеться. Це може знов затухати, знов спалахувати. Такий ритм задав Президент. Але я думаю, що він охолоне, і все буде нормально.