Буча в «ареалі»

Навіть більше, в інтерв’ю «Дню» він заявив: «Я думаю, що серед депутатів не знайдеться 226 чоловік, які захотіли б розставити всі крапки над «і» у «справі Ткаченка». Річ у тому, що комісія дуже широко розгорнула свою роботу, і серед тих прізвищ, які фігурують в її звіті, є й прізвища членів більшості. Йдеться, звичайно, не про кримінальні злочини цих людей, а про дрібніші порушення. Утім, ці факти створюють відповідні настрої для того, щоб діяльність комісії була припинена вже цього четверга».

Тим часом питання про необхідність звіту комісії Кендзьора заздалегідь обговорювали на засіданні груп і фракцій парламентської більшості. Як сказав кореспонденту «Дня» голова Координаційної ради Леонід Кравчук, «ми дійшли висновку, що не можна приховувати від виборців дії будь-якого члена Верховної Ради. Думка про те, що назовні не можна виносити факти правопорушень парламентаріїв, як на мене, неправильна. Навпаки, не можна ховати від народу ці факти: адже народні депутати фактично утримуються на гроші своїх виборців, які мають право контролювати, як ці гроші витрачаються».

Вчорашня доповідь Ярослава Кендзьора була прецедентом в історії парламенту незалежної України. «Коли я став спікером, я принципово виступив проти спроб провести ревізію діяльності свого попередника на посту голови Верховної Ради Івана Плюща», — наголосив колишній спікер Олександр Мороз. Як відомо, сам Ткаченко також не проводив перевірку діяльності свого попередника.

У доповіді Я.Кендзьор перерахував лише частину вчинків Олександра Ткаченка, які комісія вважає порушеннями з боку колишнього спікера. У доповіді перераховано суми, затрачені Олександром Ткаченком на різні заходи — від витрат на харчування та представницьких витрат і до достеменного опису вартості майна, придбаного колишнім спікером для своєї дачі. За словами Я.Кендзьора, всього з бюджету Верховної Ради не за призначенням було витрачено близько 50 млн. гривень, що можна розцінювати як порушення. Хоча, на думку депутата Миколи Кириченка, «комісія не має права давати оцінки діяльності Олександра Ткаченка, стверджувати, були порушення в його діяльності чи ні. Відповідні оцінки мають право давати тільки компетентні органи». В інтерв’ю «Дню» член фракції КПУ Георгій Крючков сказав: «Деякі факти, наведені паном Кендзьором, відносяться до тих часів, коли спікером був ще Плющ. Крім того, суми, затрачені Олександром Ткаченком, наприклад, на облаштуваня своєї дачі, не можна було порівняти з аналогічними витратами інших високопоставлених українських держслужбовців. Мені було соромно за те, що все це відбувалося в приміщенні парламенту, і в мене виникають великі побоювання за долю Верховної Ради і парламентаризм загалом».

Показово, що цю точку зору розділяє і значна частина більшості. Зокрема, Дмитро Табачник зазначив: «Кендзьор — це професійний парламентар, який перебуває у Верховній Раді вже друге чи третє скликання. Навіщо він паплюжить самі основи парламентаризму, який дав йому можливість стати політиком, непогано влаштуватися в Києві, а не повертатися до Львова, де він все життя викладав фізкультуру і спорт. Можна провести таку аналогію: серед ссавців є кілька видів тварин, які руйнують той ареал, де вони живуть і харчуються. Як називаються ці тварини, знають, напевно, навіть діти. І я думаю, що вони називаються не парламентарями. Порушення потрібно розглядати на профільних комітетах і, певна річ, треба покласти їм край. Та не варто опускатися до винесення «брудної білизни» в парламент. І коли пан Кендзьор із парламентської трибуни перераховував скільки килимів, скатертин, виделок, ножів і т.п. було придбано паном Ткаченком для своєї дачі, я не знаю, багато це чи мало. Може, у прем’єра на дачі всього цього в 15 разів більше. Говорити треба не про кількість якихось предметів, а про те, чи були вони придбані без порушення бюджету ВР. Одним словом, те, що відбувалося сьогодні в залі парламенту, більше нагадувало сварку між малоосвіченими господарками на комунальній кухні».

То що ж виходить? Власне, Ярослав Кендзьор практично не сумнівається в тому, що звіт його комісії не передадуть у Генпрокуратуру, а саму комісію закриють. Та якщо серед причин створення комісії з розслідування діяльності Ткаченка і називали політичну кон’юнктуру, то до обставин її ймовірного закриття цей чинник має набагато віддаленіший стосунок. Хоча сам О.Ткаченко спробував використати його: перед виступом Я.Кендзьора він закликав відкласти звіт комісії доти, поки не буде рішення КС з питання легітимності рішень парламентської більшості в січні-лютому цього року. Як виявилося, йому не варто було сильно хвилюватися з приводу «вироку» комісії. Швидше від усього, ключ до розгадки цього феномена варто шукати в особливостях депутатської психології, а не в політичних мотивах. За словами Я.Кендзьора, для народних обранців над усе корпоративні депутатські інтереси, причому Ткаченка «захищали» як його колеги по меншості, так і представники більшості. Виходить, що існують якісь універсальні правила депутатського співжиття, які проходять над межами фракцій, груп, більшості та меншості. Ці правила діють на всьому ареалі існування істот під назвою «український депутат». Як остаточний результат, сам пан Кендзьор визнав: «Видно, це така депутатська психологія: нехай, мовляв, там хтось і зробив якесь порушення, то навіщо виносити сміття за стіни парламенту? І тим більше — передавати в прокуратуру для того, щоб ще й вона копалася в «брудній білизні» Верховної Ради. Тому й домінуватиме бажання якнайшвидше закрити цю тему».