Бути «лисом»
Російський фактор все-таки буде визначальним при ухваленні рішення міністрами закордонних справ країн-членів НАТО на грудневій зустрічі, коли вирішуватиметься питання щодо надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства в Альянсі. Такий висновок можна зробити після зустрічі українських журналістів із французькими експертами та представниками зовнішньополітичного відомства Франції.
З одного боку, у Парижі, як і в Берліні, наголошують на необхідності консенсусу політичних еліт України щодо питання НАТО і підтримку курсу на інтеграцію до Альянсу населенням країни. І ця проблема справді має місце, не кажучи вже про чергову політичну кризу в Україні. З другого боку, на противагу німецьким експертам в Парижі відзначали, що Росія — після вторгнення російських військ на територію Грузію — є капризним дитям, яке не можна сильно карати, бо це може підштовхнути його до іншої крайнощі. Про це зокрема говорив Філіп Моро Лефарж, який займається європейськими питаннями і глобальним управлінням у Французькому інституті міжнародних відносин, відомому як IFRI. Він відзначав, що треба бути реалістом: Росія є дуже важливою для Заходу. А зважаючи на те, що в даний момент вона належить до європейського табору і без неї не можна вирішувати багато питань — Захід не може собі дозволити образити Росію. Пан Лефарж наголосив, що попередні спроби модернізувати Росію провалилися і тепер важливо, щоб вона модернізувалася. Водночас він зробив застереження, що майбутнє Росії — капризного дитя — залежить від її спроможності дорости до цього. Тим часом інший експерт — Белі Наблі з Інституту міжнародних відносин і стратегії, відомого як IRIS, відзначив, що Росія завдяки військовій операції в Грузії повернулася на міжнародну арену і подала сигнал, щоб її перестали провокувати, інтегруючи сусідні країни до НАТО.
При цьому експерти зізнаються, що Україна має справедливі побоювання щодо свого північного сусіда. Як відомо, навіть міністр закордонних справ Франції сказав, що Україна може бути наступною після Грузії. «Росія є ведмедем, який може вдарити лапою і від якого ви не можете втекти. Тим часом як Європа нагадує неповороткого слона. Тому Україні потрібно створити враження, що вона підкоряється, а тим часом почекати, модернізуватися, довести, що ви є серйозним партнером, щоб вам стали довіряти», — дає пан Лефарж пораду Києву, як поводитися у відносинах із Москвою. На думку французького експерта, Україна у відносинах з Росією могла б обрати образ лиса, який все-таки має бути вихованим.
Представник IFRI переконані, що Росія не є настільки сильною, щоб напасти на Україну. Але навіть якщо таке й може статися, додав він, то Росія матиме набагато більші проблеми, ніж зараз, після конфлікту з Грузією, після якого Москва втратила свій імідж.
Експерти не мають відповіді на те, чи спроможний ЄС захистити Україну від нападу Росії, попри те, що Євросоюз проявив твердість після конфлікту, який розв’язала Росія на Кавказі. Не все в світі залежить тепер від Заходу чи США, з’являються нові гравці, наприклад Китай, зазначив пан Лефарж.
Фактично подібні думки експертів поділяють у зовнішньополітичному відомстві Франції. Представник цього відомства сказав журналістам, що для «нас важливо, щоб надання ПДЧ не дестабілізувало ситуацію в Україні, і тому треба рухатися поетапно до стану, який дозволяє реальність. І до того ж, при просуванні до НАТО повинні зберігатися довірливі стосунки між Росією та Україною. І офіційний Париж схиляється до того, що для України важливіша Угода про асоціацію з Європейським Союзом, ніж отримання ПДЧ чи членства в НАТО, що має символічне значення. Як зазначив французький дипломат, вступ до НАТО не допоможе Україні вирішити політичні питання. За його словами, приєднання до військового Альянсу ще нікому не допомогло вирішити жодної політичної проблеми.
Дипломат сказав, що у Франції розуміють бажання Києва не мати після 2017 року на своїй території Чорноморського флоту Російської Федерації. Розуміючи складність вирішення цього питання, він зазначив, що Росії треба допомогти зрозуміти нову реальність, прийняти до уваги інтереси України в утвердженні контролю на власній території. З іншого боку, співрозмовник підкреслив, що Європа чекає роз’яснень з боку російської влади про захист російськомовного населення.
«Ми хочемо почути запевнення з боку російського президента, що Росія захищатиме права своїх громадян легітимним способом, як це роблять усі країни світу, а не так, як сталося в Грузії, на територію якої Росія вторглася без згоди ООН і всупереч Гельсінкському акту, який передбачає цілісність кордонів у Європі», — сказав дипломат. Це червона лінія, яку не можна переступати, не можна застосовувати силу в XXI столітті. Саме тому, пояснив він, події в Грузії змусили ЄС до більшої, ніж раніше, готовності допомагати Києву і намагатися отримати з боку Росії запевнення, що вона не застосує сили проти України. Втім, як зізнався дипломат, поки таких запевнень не отримано і невідомо, у якій формі вони мають прозвучати. На його думку, слів російського прем’єр-міністра Володимира Путіна, що Росії не потрібен Крим, — недостатньо.
Схоже, що у відносинах з Росією ЄС, на відміну від США, має намір застосовувати лише пряник. Як сказав дипломат, ЄС поставив за мету посилити економічні зв’язки з Росією, щоб та ще більше потребувала ЄС як клієнта. Водночас Брюссель має намір вести роботу, щоб Москва дотримувалась міжнародних правил. Він переконаний, що такий підхід може спрацювати.
Але такий прагматичний підхід щодо відносин з Росією, а також думку щодо недоцільності надання ПДЧ (щоб не дратувати Росію) у Франції поділяють не всі. Французький філософ та есеїст Андре Глюксман, який є близьким до президента Франції Ніколя Саркозі й має на нього вплив, називає речі своїми іменами. Він вважає, що Заходу не треба поступатися через шантаж Путіна. «Це була катастрофа, коли ми поступилися і сказали, що питання надання ПДЧ Україні та Грузії розглядатиметься в грудні. Тим самим підклали дров до багаття — і росіяни вирішили виграти щось раніше», — наголосив пан Глюксман. На його думку, Захід знову припуститься помилки, якщо повторить, що «ви, звичайно, вступите до НАТО, але не відразу» і тим самим підштовхне Росію до нових швидких дій. «Найкращою відповіддю на шантаж Путіна є така: так, Україна і Грузія отримають ПДЧ і якщо НАТО виступає за демократію, то має сказати, що Україна та Грузія є частиною Європи», — підкреслив французький філософ. До слова, він вважає, що у даних обставинах Україні треба покладатися самій на себе.
Очевидно, для цього на деякий час, поки Європа дозріє до розуміння необхідності включити Україну до своєї системи колективної безпеки (а до цього шлях один — НАТО), Києву справді доведеться скористатися пропозицією пана Лефаржа і стати лисом, щоб якось перехитрити ведмедя. Мабуть, потрібен час, щоб Європа зрозуміла загрозу, яку може становити Росія, намагаючись у нинішньому столітті діяти за рецептами двохсотлітньої давнини. Яка, як відзначив Глюксман, на відміну від Німеччини не переосмислила своєї історії і фактично виправдовує сталінізм, називаючи Сталіна в нових підручниках ефективним менеджером.
Мабуть, для протистояння таким тенденціям з боку Заходу потрібно щось більше, ніж економічна співпраця й намагання якось модернізувати Росію. Адже задля такого результату, щонайменше, потрібне бажання з боку Росії модернізуватися й поділяти західні цінності, а не будувати свою суверенну демократію. А Україна, зі свого боку, має якомога швидше домогтися єдності політичних еліт і робити все, щоб приєднатися до колективної системи безпеки і далі рухатися на шляху інтеграції до ЄС.
