Чао, Леоніде Даниловичу!

28 вересня для начальницького бомонду Ужгорода стало днем сонячної активності. На близькі обрії прилітало світило — Кучма. Вперше за останні тижні чимало вулиць підміталося, навіть алкоголіки боялися зайти похмелитися, бо міліціонери, котрі, як гриби після дощу, «виросли» в різних закутках древнього міста, повністю паралізували автомобільний рух і лютими окриками вряди-годи жахали перехожих. Мій син необережно прицілився з парасольки в дико ревучий кучмівський ескорт. Я різко збив парасольку ногою:

— Ти що? Пристрелять зараз! Такі, як ти, пану Кучмі до однієї пані!

Знайомий з карного розшуку, вдягнений у цивільне, звернувся до мене:

— Бачив?.. Ти говорив, що коли Марчук не виграє, — поставиш мені пляшку й «поляну». Я ставлю тобі вже зараз — аби був Марчук... На цю блокаду душ, совісті й свободи вже соромно дивитися!

Для заступника директора ТОВ «Квіти Ужгорода» В.Балкаєва «завдяки» Президенту додалася й матеріальна турбота. Того ж ранку йому були замовлені на дуже велику суму квіткові композиції для урочистої зустрічі Президента України в залі для зустрічей ОДА. Одначе прес-секретар Президента виніс вердикт, що дуже сильний запах лілій, які були в композиціях, може зашкодити здоров'ю Президента. В зв'язку з цим квіти винесли в коридор і не оплатили, як неякісний товар.

— Ми працюємо на квітковому ринку майже 8 років, 3 роки плідно співпрацюємо з облдержадміністрацією, тому таке ставлення до нашої продукції (мало не отруїти хотіли Президента!) розцінюємо як провокаційне, — сказав пан Балкаєв...

А щодо виборів — то для агітаційних нюансів в Ужгороді міська влада встановила капітальні стенди, мов на віки. Але портрети великого лідера закарпатської бюрократії завчасно не вішали — зривають люди, милуючи лише Марчука, Мороза, Ткаченка та Костенка. А приліплювали їх повсюдно, для «монаршого» ока рано-вранці, перед самим приїздом. Навіть на фасадах. Хоча для інших кандидатів таке заборонене.

На площі Поштовій о 14.30 мав бути мітинг за участю великого Леоніда. Бігали мобілізовані з культосвітнього училища дівчатка в національних строях, учителі вели старшокласників із шкіл, студентів — із училищ, снували журналісти з офіційної преси. Всім намагалися всучити транспаранти «Слава Л.Д.Кучмі!» й палиці з портретами. Брали дуже неохоче — хіба що педагоги примусять. Усіх відгороджували від того місця, де мав виступити Сам, щільні лави міської міліції. За дисципліною в рядах пильнували вищі чини.

Здавалося, що от-от у кутках площі встановлять кулемети, й почнеться.

25 «Таврій» теж чекали Л.Кучму. Їх привезли для пенсіонерів, ветеранів, але затримали з початку року в Перечині, а от тепер хай батько «подарує».

Вони «трохи» запізнювалися — на півтори години.

— Який народ чекав би президента, який не приходить до нього ось стільки, — запитав я в лауреата Державної премії ім. Т.Шевченка, поета Петра Скунця.

— Тільки дурний, — лаконічно відповів він.

Хлопчаки почали тим часом використовувати держаки для портретів Кучми як сокирки чи алебарди — змагалися в рукопашному бої.

А Данилович не приходив.

Сумували, сидячи де прийдеться, ветерани з орденськими планками, яким мали «подарувати» за законом належні їм авто.

— Кучму взяв вождиський синдром, — промовив старший художник Павло Бедзір, — як Леніна, Гітлера, Муссоліні, — йому подобається різними методами придушувати свій народ.

Із тригодинним запізненням Л.Кучма з почтом прибув і вразив усіх стомлених присутніх абсолютно невиразною, майже двогодинною, промовою. Заявляв, що «Конституція — мій головний біль», що «головне на сьогодні — різко не рулити ні вліво, ні вправо», бо, на думку Президента, найскладніший період Україна пережила, є шанс піти вперед. «І це не тільки моя думка, але й провідних економістів».

До запитань з народу глава був явно не готовий. Особливо шокувало його запитання:

— Чому нас сюди зігнали?

Він поступово розлючувався й на чергове запитання почав скрикувати:

— А ви що зробили для України?! Я от зробив! А ви знаєте, що робити для України?! А я от знаю!

Провели Президента.

Невладні люди сподіваються — назовсім. Такі «букети» слів і дій їм, дійсно, «пахнуть» так, що псується здоров'я.