Час для ріпаку
Нарешті біопаливо знову привернуло увагу політиків. Закон про розвиток виробництва та споживання біологічних видів палива пройшов перше читання в парламенті й, імовірно, дуже скоро буде поданий на друге.
Відтепер виробництво біопалива має стати пріоритетом української економіки на найближчі 10 років. Таку резолюцію ухвалили учасники нещодавньої конференції. І з цим не посперечаєшся. Деякі заперечення може викликати лише озвучене на цих зборах прагнення «одержавити» біопаливний «рух». «Потрібна система в державі — контрольована, регульована, направлена державою. Тоді буде результат, тоді буде потрібний ефект, якого ми намагаємося досягти за рахунок реалізації програми, а не спроб окремих ентузіастів на окремій ділянці. Це має бути велика державна справа, тоді тільки вона не буде втрачена, тоді вона дасть справжній результат». Таку установку дав спікер Верховної Ради Олександр Мороз. На його думку, внаслідок реалізації закону про розвиток виробництва й споживання біологічних видів палива «має бути створена серйозна державна структура, яка займатиметься проблемою виробництва біопалива».
Як то кажуть, от тобі, бабко, і Юріїв день. Якщо вже в нашій країні навіть державного газового монополіста НАК «Нафтогаз Україна» мало не до банкрутства примудрилися довести, то можна лише собі уявити, що, зрештою, зроблять з поки ще гіпотетичним НАКом «Держбіодизель» і як на цьому зароблять усі ті, хто крутитиметься навколо нього. Гадаю, державі, як і при роботі над іншими подібними проектами, треба свідомо обмежувати свою участь лише створенням правил гри на цьому ринку, що тільки зароджується. Грати ж самій явно не варто — завжди знайдеться щось, що заважатиме...
А от брати участь, безумовно, необхідно. Учасники конференції звернулися до Кабміну з проханням врахувати роль нетрадиційних джерел енергії, зокрема біопалива, при доопрацюванні енергетичної стратегії України до 2030 року. Зокрема, вони запропонували розробити й ухвалити до кінця цього року державні програми розвитку й використання біопалива, передбачити на ці цілі кошти держбюджету. Розумні думки про стимулювання виробництва біопалива є й у проекті закону.
Нагадаємо, що перший вербальний біопаливний бум в Україні був ще 2003 року, коли тодішній президент Леонід Кучма підписав указ про заходи для розвитку виробництва палива з біологічної сировини. З метою «скорочення залежності національної економіки від імпорту нафтопродуктів» він передбачав «обов'язкове використання високооктанової киснемісткої добавки до бензинів, з доведенням її вмісту 2007 р. до 5%». Шкода, справу до кінця не довели, й сьогодні ніхто ще не знає, яка кількість біопалива застосовується в країні. Принаймні, ні на сальдо торгового балансу (імпорт нафти та нафтопродуктів вагомо схиляє його в негативний бік), ні на ринку нафтопродуктів, а також на показниках довкілля ці «указні» 5% поки ще ніяк не позначаються. Як свідчить статистика, 2006 року до країни було завезено 1,9 мільйона тонн дизпалива. Усього ж його використано 5,2 мільйона тонн, зокрема для агросектора — 1,5—1,8 мільйона тонн. І саме стільки, за оцінками фахівців Мінпаливенерго, Україна може отримати зі своїх полів.
Але для цього нам треба різко підвищити посівні площі ріпака (саме з цієї культури виробляється біодизель) і, головне, підвищити його врожайність, якою поки не можна похвалитися. Проте певні зрушення вже є. У Мінагрополітики стверджують, що торішній урожай рапсу в 2,2 разу перевищив результат 2005 року, чому сприяли держдотації. На цей рік площі під цю культуру збільшилися в 1,8 разу. Фахівці підрахували, що теоретично Україна може цього року виробити 200 тисяч тонн біодизелю. На практиці через відсутність відповідних підприємств (сьогодні лише у 12 областях побудовані так звані дослідні виробництва) велика частина ріпаку вивозиться за кордон, а та мізерна кількість палива, яка виробляється на напівкустарних підприємствах, споживається в тих же господарствах.
Не варто скидати з рахунків і звичайну для нас нерозпорядливість і недбалість. Перевіряючи використання бюджетних коштів, виділених на енергозбереження й енергоефективність, Рахункова палата дійшла висновку, що справі дуже шкодить неузгодженість дій органів центральної влади. Як з'ясувалося, Держкомітет з енергозбереження, а в подальшому Мінпаливенерго і Нацагентство з ефективного використання енергетичних ресурсів, на думку аудиторів Рахункової палати, не підготовило нормативної бази для координації в цьому питанні діяльності органів виконавчої влади. Виявлена й велика кількість порушень, які не усуваються навіть після стягнень і санкцій. Тим часом в Європі до 2020 року біопаливо має становити вже не 5,75%, а 10% від усього виробленого пального. На якій паливній позначці буде тоді Україна, якщо вона ще майже нічого не зробила для того, щоб досягнути рівня (5%), встановленого в указі Президента на цей рік?
