Час «дорослого ставлення» до атома

Ситуація в Японії продовжує бути надзвичайно складною. У пресі вже з’явились повідомлення про те, що від сейсмічної активності прокинувся вулкан, а внаслідок чергового вибуху на АЕС «Фокусіма-1» таки відбувся викид радіації в небезпечних для людини об’ємах. Як повідомляють міжнародні ЗМІ, нині радіаційний фон істотно перевищений і в сусідніх із станцією «Фукусіма-1» префектурах, і навіть у Токіо. У префектурі Ібаракі — це на південь від Фукусіми — рівень радіації в 100 разів вище за норму, в стокілометровій зоні довкола столиці Японії — в 9—10 разів. Що стосується самого Токіо, то місцева влада повідомила, що й там виявлено невелику концентрацію в повітрі радіоактивних речовин — таких, як йод і цезій.

Та японці показали світу хороший приклад у боротьбі зі стихією. З одного боку, — влада, яка не замовчувала біду, а оперативно інформувала населення не лише про перебіг подій, а й давала чіткі інструкції щодо плану поведінки. З іншого боку, — самі японці продемонстрували гідну поваги поведінку. Без паніки та мародерства, які стають першими супутниками катастроф в інших країнах, в Японії продовжують боротися з лихом. Все це вселяє надію, що катастрофу таки буде подолано й із мінімально можливими наслідками.

Поки японці демонструють взірцеву витримку, дисциплінованість і силу, решту світу вже охопив «синдром Чорнобиля». І не тому, що існує ризик чи загроза, а тому що світ, як виявилось, знову не готовий до атомної біди. «Люди в Європі, зокрема в Австрії, занепокоєні. Вони не знають, як би ми діяли за подібних обставин і чи є загрози для європейських АЕС. Тому я скликав раду міністрів екології країн ЄС, щоб разом обговорити можливі ризики для європейських атомних станцій і заспокоїти людей», — заявив міністр з питань екології Австрії Ніколас Берлакович. А німці таки «змусили» свого канцлера Ангелу Меркель накласти мораторій тривалістю три місяці на плани розширення діяльності атомних електростанцій. Тож Німеччина на три місяці зупинить атомні електростанції, побудовані до 1980 року, щоб перевірити їх на предмет подальшого використання, заявила Меркель.

Утім, коли Німеччина з її економікою може собі дозволити, зачувши за сотні тисяч кілометрів тривожний дзвін, стелити «соломку». Більш «бідніші» країни, як-от наш західний сусід Польща, відмовитись від мирного атома не в змозі. Тож учора польська влада заявила, що продовжуватиме здійснювати плани з будівництва першого реактора в країні. «Програма з атомної енергетики незамінна для гарантування безпеки Польщі таким чином, щоб промисловість не мала проблем з поставками електроенергії в наступні місяці», — заявив речник уряду для «Польського радіо» Павел Грас. Варшава планує побудувати два атомні реактори потужністю 3000 МВт, перший з яких має бути запущений до 2020 року. «Зараз ми шукаємо найкращі технології, а безпека є одним із принципових критеріїв», — заявив Грас.

Динаміка нашого споживання енергоресурсів яскраво демонструє — відмова від атомної енергетики залишається для нас непосильною «розкішшю». Та й відповідно до прийнятої близько п’яти років тому Стратегії енергетичного розвитку України вітчизняні АЕС виробляють близько половини всієї електроенергії в державі. Такі ж показники Україна планує зберегти до 2030 року, а разом із тим — обрано курс на розбудову системи мирного атома.

Втім, щодо пошуку «найкращих технологій», а надто — проголошення безпеки «одним із принципових критеріїв» — заяви від жодного українського чиновника поки не прозвучало.

Реакція компанії «Енергоатом» — на японську атомну біду: «З огляду на те, що землетрус у Японії зумовив аварійні відключення енергоблоків на АЕС «Фукусіма-1», компанія «Енергоатом» посилила контроль за підтримкою робочого стану основних і допоміжних установок електростанцій і мереж», — повідомили «Дню» в прес-службі компанії.

«Ми повинні врахувати уроки з ситуації на японських АЕС, що виникла внаслідок землетрусу, і зробити належні висновки. Не виключено, що нам доведеться змістити пріоритети в програмах підвищення безпеки та надійності українських АЕС», — сказав президент компанії ДП НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський.

Недашковський, як стало відомо «Дню», вже підписав наказ про забезпечення сталого функціонування АЕС, відповідно до якого керівний склад «Енергоатому» зобов’язаний вести цілодобове чергування в телефонному режимі (!). Водночас директори українських АЕС повинні посилити режим роботи АЕС, уточнити плани евакуації та взаємодії з територіальними органами виконавчої влади (МНС, Держводгоспом тощо), підприємствами та організаціями у разі виникнення різних видів надзвичайних ситуацій. Необхідно також провести аналіз, оцінити можливі загрози (внутрішні та зовнішні) виникнення надзвичайних ситуацій на підвідомчих об’єктах та їхні наслідки, йдеться у вищезгаданому наказі.

Тож на українських АЕС буде проведено перевірку готовності системи аварійного реагування, системи оповіщення та зв’язку, забезпечено готовність персоналу аварійних груп та бригад до реагування в разі виникнення аварії, обіцяють в «Енергоатомі».

КОМЕНТАРI

«УКРАЇНІ ПОТРІБНА ПРОГРАМА ІЗ ЗАМІЩЕННЯ ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧИХ ЯДЕРНИХ УСТАНОВОК НА БЕЗПЕЧНІШІ»

Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ, уповноважений із енергетичної безпеки екс-президента України Віктора Ющенка, експерт із енергетичних питань:

— Лихо в Японії повинно радикально змінити політику в сфері ядерної енергетики світу й України в тому числі. Сьогодні найбільшу небезпеку для всього людства в плані атома становлять держави, що не мають власного досвіду, об’єктивних критеріїв оцінки ядерних ризиків, але вже розробили та запланували свої програми розвитку атомної енергетики. Існує ризик, що вони не будуть приділяти достатньо уваги безпеці цих АЕС. Другий момент: трагедія в Японії продемонструвала, що нинішній ядерний реакторний парк світу складається з реакторів, що базуються на «примусовій системі безпеки» (потенційні ризики та збої в системі усуваються за рахунок людської діяльності) — це вчорашній день. І якщо світу потрібний атом і надалі, то система його обробки та захисту від нього довкілля та людей має бути в десятки разів надійнішою, ніж зараз. Адже реально альтернативи ядерній енергетиці немає. Зважаючи на це, напевно скоро з’явиться новий міжнародний пакт щодо ядерної енергетики, в якому пропишуть вимоги з використання реакторних установок із «внутрішньою пасивною системою безпеки». Такі типи реакторів почали розробляти ще в 70-х роках минулого століття. Їхня особливість полягає в тому, що за будь-яких руйнівних обставин (довкола реактора чи на ньому) реакція в реакторі затухає сама по собі. Такі реактори дорожчі від нинішніх у рази, тому аби людство зважилося на такий серйозний крок, потрібні міжнародні зусилля. Україна не виняток. У нас усі ядерні реактори безвідносно до часу будівництва — зразки попередніх поколінь. У майбутньому в жодному разі не можна будувати таких нових аналогів, а необхідно застосовувати нові, про які я розповів. Крім того, Україні потрібна програма із заміщення енергогенеруючих ядерних установок на безпечніші. Сподіватися, що ядерну енергетику замінить «альтернативка» в найближчі 50 років (як мінімум), на мій погляд, не серйозно. Також українська ядерна політика повинна позбутися технологічної монополії на своєму ринку. В цьому сенсі потрібно використовувати досвід Китаю, який сьогодні розвиває кілька напрямків ядерної політики — реактори власного виробництва, співпрацю з Росією, США, Південною Кореєю. Й потім за принципом «які реактори дають найкращу диверсифікацію ризиків» обирати собі партнера. У нас же співпраця в ядерній сфері відбувається тільки з Росією. Це неправильно. Це шлях до створення штучної небезпеки, яка обов’язково рано чи пізно, на жаль, настане, якщо від такої одноосібності не відмовитися.

«ВЛАДІ СЛІД БІЛЬШЕ УВАГИ ПРИДІЛИТИ ЗАХИСТУ АЕС»

Сергій ЄРМІЛОВ, заступник директора Інституту проблем екології та енергозбереження, екс-голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів:

— Японські атомні станції продемонстрували надзвичайну надійність в умовах землетрусу, й тільки під натиском цунамі з’явилася небезпека. Тобто система їх захисту дала збій через силу води. Україна — внутрішня держава, яка не має контакту з великими водоймами, як то Японія. Тому вітчизняні АЕС під час будівництва апріорі розраховувалися не на таку силу потенційних небезпечних природних факторів. Саме тому вони на порядок менш безпечніші. Проте і розміщуються вони в більш надійному геологічному місці — в Україні ні історично, ні зараз не зафіксовано таких потужних землетрусів. Проте це не означає, що можна розслабитися й ніяк не реагувати. Випадок у Японії означає, що потрібно завжди бути готовими до лиха. Тому владі слід більше уваги приділити захисту АЕС. Українсько-російська ж співпраця в ядерній сфері успішна, і передумови для цього склалися історично. Тому необхідно її посилювати.

НАПЕРЕДОДНІ «ЯДЕРНОГО ДЕКАДАНСУ»

Артур ДЕНИСЕНКО, координатор Енергетичної програми Національного екологічного центру України ( в ефірі «5 каналу»):

— Поза сумнівом, що японські події будуть мати наслідок для всього світу, в тому числі й для України. На сьогодні світ переживав так званий ядерний ренесанс, тобто відродження ядерної енергетики, підсилений її розвиток, але можна сказати, що японські події поставили хрест на цьому ренесансі, й я вважаю, що вже буде спостерігатися «ядерний декаданс», тобто безумовно роль атомної енергетики буде змінена й Україна теж цього не уникне.

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ БЕЗПЕКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ БУДУТЬ ПЕРЕГЛЯНУТІ

Сергій ПАРАШИН, заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБО), колишній директор Чорнобильської АЕС:

— Зараз громадську думку дуже збуджено. І це природньо, бо процес у Японії нині перебуває в досить критичному розвитку. Але приймати будь-яку ухвалу в такому стані не дуже добре.

Деякі країни вже переглянули свої атомні програми. Прикладом цього є Німеччина. Але ця ухвала про зупинення на три місяці атомних станцій, яким понад 40 років, про яке заявила Меркель, було прийнято більшою мірою саме для громадськості.

Звичайно весь світ, у тому числі й Україна, вже зробили певні висновки. Вони полягають у тому, що навіть дуже надійні ядерні установки мають пропуски в сфері безпеки, тому за критичних умов дійсно не спрацьовують. І це потрібно виправляти.

Зараз у «Енергоатомі» було вирішено провести додатковий аналіз елементів безпеки. Основні, на яких сьогодні стоять особливі акценти, вже почали переглядати. Сказати куди цей аналіз приведе Україну наразі важко, але вже ясним є те, що окремі висновки робити потрібно. Але сказати, що внаслідок японської катастрофи буде переглянуто всю енергетику України, зарано. Причина не відповідає масштабові. Адже вітчизняна атомна енергетика — це дуже великий обсяг виробництва — 50% всієї електричної енергії України.

Зараз у РНБО ми створюємо спеціальну групу, яка розгляне ситуацію в Японії, аби визначити очевидні прорахунки, яких можна було б уникнути.

Важливо відзначити, що технологічний рівень вітчизняних енергогенеруючих ядерних установок приблизно такий же, як і в усьому світі. У Міжнародній агенції з атомної енергії ці параметри відстежують. Відповідно до її висновків, атомні станції України задовольняють досягнутого рівня розвитку атомної енергетики в світі.

Зрозуміло, що цей рівень, як і світовий, так і локальний український, повинен підвищуватися. І він підвищуватиметься. Результат, якого сьогодні досягла атомна енергетика, — це наслідки 50 років її розвитку. Але вже за 20 років, я впевнений, цей результат буде абсолютно іншим. Бо вже сьогодні є зразки дуже надійних систем внутрішньої безпеки того ж реактора, які в будь-якому випадку залишаються безпечними, що б не сталося, яким би катастрофічним впливам вони не піддавалися. Просто вони зараз коштують досить дорого і не всі країни можуть їх собі дозволити. У майбутньому, за років із 10, я гадаю, що переважно використовуватимуться такі реактори. І Україна також зможе поміняти діючі реактори на більш безпечні.