Чемпіонство як норма

Яна Клочкова народилася 7 серпня 1982 року в Сімферополі. Тепер Живе в Харкові. Тренери — Ніна та Олександр Кожухи. У її колекції нагород такі перемоги: 3-разова чемпіонка світу, 2-разова володарка Кубка світу, 5-разова чемпіонка Європи. Нарешті, в басейні Сіднея Яна стала володаркою золотих нагород на дистанціях 400 м (рекорд світу) і 200 м комплексним плаванням (рекорд Олiмпiад).

Учора вдень стало відомо, що Яна Клочкова до своїх двох олімпійських медалей вищої проби додала срібну на 800- метрівці вільним стилем: 8 хв. 22,66 сек. Цікаво, що вона вперше брала участь у фіналі на цій марафонській дистанції на таких великих змаганнях (до них відносяться чемпіонати світу, Європи, Кубки світу та Європи і, звичайно ж, головні старти чотирирічного циклу — Олімпійські ігри). Тому вчорашнє «срібло» Яни на вагу «золота».

У затишній харківській квартирі кореспондент «Дня» зустрівся з батьками олімпійської чемпіонки Яни Клочкової. Олена Віталіївна не відволікалася від телевізора (на дистанції якраз були наші велосипедисти), а Олександр Васильович щосили «придушував» свій спортивний азарт для підтримки бесіди.

Велосипедисти фінішували, принісши в скарбничку нашої збірної «срібло». Розмова почалася з того, як часто телефонує із Сіднея Яна і про що розповідає.

— Від другої медалі вона в захопленні, тому що до «комплексу входить брас — важкий стиль. Розповідала, як її підкидали в повітря вболівальники з української діаспори. Там наша команда має дуже гарну підтримку. Зрозуміло, ми всі бачили по телевізору, мама ніч не спала…

— Що вона робитиме після приїзду?

— Будуть прийоми, вшанування. А потім два тижні відпочивати. Ми навіть знаємо, який це буде відпочинок. Якщо не поїдемо в Крим (там у нас родичі), то Яна накупить морозива і проводитиме час у квартирі зі своїми книжками та улюбленими кросвордами. Вона читає запоєм, але часу немає. А морозиво — це взагалі пристрасть Яни. Так, два тижні відпочинемо, а потім, як сказав тренер, будемо готуватися до Кубка світу.

— Скажіть, чи немає у вашому роду знаменитих предків? Тут, у Харкові, одна з головних вулиць називається Клочковська…

— Ні, історичного зв’язку немає, але на Клочковській знаходиться плавальний басейн «Спартак», де й тренується Яна. Так що це наша рідна вулиця. І, взагалі, вирішивши свого часу переїжджати сюди із Сімферополя, ми як у воду дивилися. Справа в тому, що басейн «Спартак» — один із найкращих в Україні не лише за технічними параметрами. Знаєте, які там люди? Я не кажу про тренерів, з ними у нас особливі, практично сімейні взаємини. А ось директор Юрій Володимирович Фрайфельд — людина унікальна. Басейн — це ж його заслуга. У наш непростий час він і кошти на ремонт знаходить, весь колектив працює для спорту… Узагалі, в Харкові керівництво міста та області цінує спорт.

— Яну цінує вся Україна. Чемпіони світу, Європи та Олімпіад — це гордість нації. Однак ви не тільки спортсмени, ви — батьки. Чи немає у вас побоювання, що дочка захворіє на «зоряний синдром»? Вона ж дуже молода.

— Та нi, Яна — гарна дитина. Працьовита дівчинка. Наша сім’я хоч і спортивна, але ми ніколи не займалися цим для досягнень, для титулів. Пам’ятаєте девіз: «Головне не перемога, головне участь»? Так ось, Яна знає, що спорт — це праця. Про неї пишуть, вона одержує стипендії з МОК та Харківського фонду обдарованої молодi, допомагає обласна адміністрація, губернатор Олег Дьомін. А Яна працює. Я розумію, про що ви ведете мову. Нам знайома одна спортсменка, яка з’їздила одного разу на міжнародні змагання, а вже стала «крутою», ми, мовляв, чемпіони…

— Ну, гаразд. Доки перемоги — можна бути і добрим. А коди невдачі? Ви впевнені, що все буде гаразд?

Яна чемпіонство сприймає як норму, тобто спокійно. Проте в Афінах на чемпіонаті світу вона випередила словачку Моравкову всього на соту секунди, а потім у Фінляндії на чемпіонаті Європи-2000 доторкнулася до тумбочки одночасно з румункою Беатріс Каслару. Вони тепер також виступають на Олімпіаді (в Сіднеї Яна перемогла Беатріс із майже 2-секундним відривом. — М.Б., С.М. ). І тренер сказав: Яно, треба ще попрацювати! Тобі ж дихають у спину!» Яна погодилася. Вона знає, що досконалості немає меж.

— Дякую вам, Олено Віталіївно та Олександре Васильовичу. Ще раз поздоровляємо вас із перемогами дочки. Будете телефонувати — передайте найпалкіший привіт від харків’ян, вiд усіх читачів «Дня», загалом від усіх України. Нових їй перемог.