Чого бояться іноземці

Коли Джозеф Лемайр виступав перед підкомітетом конгресу США, вашингтонські законодавці почули багато цікавого про те, як американські платники податків витратили більше 1 млрд. доларів за останні три роки, підтримуючи країну, в якій американські компанії постійно обдирають, американським громадянам погрожують, а заклики американських дипломатів до справедливості залишаються без відповіді.

Як і багато американських підприємців, Лемайр, банкір із Луїзіани, розглядав колишню радянську республіку Україну як країну великих можливостей: стратегічно розташована на перехресті Європи, з населенням і територією рівними Франції, вона, здавалося, обіцяла стати одним із найбільших неосвоєних світових ринків. Натомість Лемайр зустрів жорстоку країну, країну беззаконня, де жадібні, всемогутні бюрократи безкарно грабують американських інвесторів.

І він не поодинокий серед тих, хто вважає перебування в Україні важким. Офіційні особи з низки американських багатонаціональних корпорацій, у тому числі "Монсанто", "Каргілл", "Кока-Кола" та "Моторола", так само скаржаться на люту корупцію й у деяких випадках на залякування з боку офіційних осіб. 24 із 34 американських компаній, зареєстрованих у комерційному відділі американського посольства, звернулися по допомогу після "серйозних ускладнень" з українськими властями, кажуть американські дипломати.

Прийом, який зустрічає американський бізнес в Україні, кажуть представники компаній, здається ще більш кричущим, враховуючи те, що це третя країна у світі за обсягом американської допомоги, яку вона отримує, після Ізраїлю й Єгипту. Тепер, коли конгрес розглядає програми допомоги, хор голосів у Вашингтоні запитує про те, що американські платники податків отримують за свої гроші в Україні.

Незважаючи на багатомільярдну допомогу й пільгові позики, ця країна, схоже, відступає від економічної та демократичної реформ. Економіка продовжує скорочуватися приблизно на 10 відсотків на рік. Бюрократична тяганина настільки складна, що частка тіньової економіки, як гадають, зросла торік із 50 до 60 відсотків від загального обсягу промислового виробництва. Високопоставлені представники уряду носять золоті годинники "Ролекс", в той час як мільйони громадян існують на зарплату 80 доларів на місяць, яку їм часто не виплачують.

Дипломати бідкаються, що нове покоління апаратників, або бюрократів комуністичного гатунку, дедалі безсоромніше розподіляє незначні багатства країни серед своїх посіпак. Бюрократів із конкуруючих політичних кланів уже навіть обстрілювали з міліцейських автомобілів. Прем'єр-міністр дивом уник смерті, коли вибухнула бомба на шляху його машини всього через кілька днів після того, як він перерозподілив 11 млрд. доларів вигідних газових концесій у червні минулого року.

"Кілька впливових бюрократів набивають свої кишені й стають мільйонерами, тоді як переважна більшість українців продовжує жити в злиднях, - сказав в інтерв'ю одній із київських газет республіканець із Каліфорнії, член палати представників Рон Пакард. - Ці кошти призначено для надання допомоги народу України".

Адміністрація Клінтона розглядала Україну як один із своїх головних зовнішньополітичних успіхів. Ця країна відіграє найважливішу роль у системі європейської безпеки, слугуючи буфером між Росією та її колишніми державами-сателітами в Східній Європі. На відміну від Москви, Київ підтримує розширення НАТО на Схід. Отримавши 467 млн. доларів фінансової допомоги з Вашингтона, Україна демонтувала третій за розміром ядерний арсенал, який залишився на її території після краху Радянського Союзу.

Головний радник Клінтона з питань допомоги колишньому Радянському Союзу Річард Морнінгстар прибув до Києва минулого тижня з жорсткими вказівками українцям виправити свою поведінку, а то кошти, які виділяють, буде зменшено. Президент Леонід Кучма, один із небагатьох українських політиків, відносно незаплямованих звинуваченнями в корупції, вжив швидких заходів для наведення ладу. Він розкритикував своїх підлеглих за "стримання реформ", звільнив півдюжини міністрів за некомпетентність, обіцяв "викоренити корупцію" й створив комітети для розгляду скарг інвесторів.

Але Кучма не став звільняти свого могутнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка. Західні дипломати та представники ділових кіл у Києві кажуть, що Лазаренко, колишній голова колгоспу, цурається преси, і дійсно тримає у своїх руках кермо влади. Його вважають відповідальним за погіршення інвестиційного клімату й за кумівство. Ще більше погіршує стан справ те, що Президент Кучма нещодавно призначив банкіра, тісно пов'язаного з Лазаренком, першим віце-прем'єром.

Це призначення є "ознакою того, що корупція сьогодні перемогла", каже Чарльз Блітцер, колишній головний економіст Всесвітнього банку в Москві.

Яке це позначиться на американському бізнесі? Декому все вже набридло. "Моторола" минулого місяця припинила інвестування 500 млн. доларів у телекомунікації, пославшись на часті зміни законів урядом, величезні штрафи й перевагу, що надається місцевим конкурентам, серед яких і - високопоставлені урядові чиновники.

Але інші, такі як Лемайр, котрий давав свідчення в підкомітеті з операцій за кордоном комітету палати представників з асигнувань, настільки глибоко загрузли, що без боротьби їм не вилізти. Він сказав, що інвестував усі свої збереження, 600 000 доларів, у радіостанцію в Києві, яку минулого літа уряд несподівано закрив. Хоча вищий арбітражний суд України двічі ухвалював рішення, що керівництво радіомовлення діяло незаконно, інша радіостанція, якою володіють колишній український партнер Лемайра й офіційні особи з державної служби радіомовлення, працює на її частоті. Вона використовує ту саму назву, ті самі позивні й передає схожу музику.

Девід Суїр, власник сімейного фермерського бізнесу в Міннеаполісі, який поставляє українським кооперативам паливо, насіння та добрива в обмін на частину врожаю, також інвестував надто багато, щоб піти. Минулої осені за розпорядженням з канцелярії прем'єр-міністра регіональні власті конфіскували зерна на 5 млн. доларів, яке Суїр мав отримати як плату за свої поставки фермам. Коли він висловив незадоволення, каже він, його й співробітників оточили озброєні люди, нагадавши їм, що Україна - небезпечне місце й їм слід було виявити мудрість і забезпечити собі "захист", якщо вони та їхні родини хочуть залишитися живими й здоровими.

Метью Бжезинськи, "Уолл-стріт джорнел", квітень 1997 року.