ЧОМУ Я ЧИТАЮ «ДЕНЬ»?
11 липня, 00:00
День для мене в буквальному розумінні починається з «Дня».
Через зайнятість я майже не встигаю дивитися теленовини чи слухати інформаційні
радіовипуски, тому експрес-аналіз подій попередньої доби одержую зранку
в метро, читаючи по дорозі на роботу «День». Я досить критична людина і,
поки відкрив для себе «День», змінив кілька видань. Про вас дуже вірно
кажуть — інтелігентна, розумна, об’єктивна газета. Та, мабуть, тим, хто
постійно читає «День», слід зізнатися насамперед в тому, що у статтях і
коментарях газети вони бачать певне віддзеркалення власних емоцій, поглядів,
позицій. Треба сказати, це велика радість щодня мати цікавого, інтелігентного
співрозмовника. Не брехливого, не зарозумілого, принципового і водночас
коректного. «День», даючи політичні оцінки, не нагнітає істерії, але чітко
виявляє справжні позиції і наміри героїв нинішніх політичних баталій. Сьогодні
«День» єдине видання, де, справді, аналізуються художні явища. Адже інші
газети до мистецтва ставляться надто зверхньо, як до пивної піни. Відбулася
якась акція — прем’єра, концерт, виставка — всі відгукнулися, як піну здули.
А пиво нехай п’є хтось інший. «День» це й робить: п’є пиво, нормально,
спокійно, смакуючи по ковточку, розглядаючи ту чи іншу подію, тобто допиваючи
кухоль до кінця. Як митцеві мені такий підхід найбільше імпонує. Якось
повернувшися з відрядження, я попросив у кіоскерки вчорашній номер «Дня».
— «Немає», — каже. «А що ви мені тоді запропонуєте, бо я звик саме «День»
читати». Вона розгубилася: «А, знаєте, подібної газети немає». Я гадаю,
що це й є об’єктивне свідчення рівня видання, його репутації. Адже й, справді,
за великим рахунком, «День» порівняти немає з чим, бо це не просто сучасне
за дизайном чи стилем подання матеріалів видання, а газета нового часу.
Ми всі себе в ньому сьогодні шукаємо, а «День», певен, знайшов. Тому щиро
хочеться й надалі в ньому віддзеркалюватися.
Випуск газети №:
№130, (1998)Рубрика
Панорама «Дня»
