Чи допоможуть нам бразильці?
Чемпіонат України з футболу подолав уже відстань у чотири тури, визначились лідери і аутсайдери, проте сказати, що турнір стартував, поки що не виходить. І ось чому.
У всіх серйозних турнірах заявку на участь прийнято подавати перед початком змагань. Саме цього вимагають міжнародні футбольні організації від національних асоціацій, які проводять свої чемпіонати. Україна, на жаль, поки що не відповідає європейським вимогам. У нас термiн заявки гравців на участь у чемпіонаті продовжений на три тижні, тобто вже граючи у чемпіонаті команди можуть як завгодно тасувати свій склад, аж до зміни його на всі сто відсотків. Пояснення просте — чемпіонат у нас стартував рано, з часу минулого турніру пройшло кілька тижнів і команди не встигли доукомплектуватись. Це справді так. Але ж якщо чемпіонат у нас і надалі проводитиметься за дивною формулою «літо-літо», українські команди ніколи не зможуть відповідати нормам УЄФА.
Не далі як цього тижня президенти провідних клубів країни «Шахтаря» та «Динамо» звернулися до ПФЛ з проханням продовжити строк дозаявок до 12 серпня. За календарем змагань на той час команди вже зіграють майже половину першого кола. Можна зрозуміти Ріната Ахметова та Ігоря Суркіса, які прагнуть в останній момент додатково підсилитися кваліфікованими майстрами перед стартом у Лізі чемпіонів УЄФА. Але згадаємо, як «підсилив» минулого року київське «Динамо» московський воротар Філімонов, якого в одну ніч було привезено до Києва і заявлено за команду. Як виявилось потім, Віталій Рева, залишений тоді на лаві запасних, був набагато надійнішим за запасного спартаківця із Москви. Філімонов же, як відомо, проваливши кілька ключових міжнародних ігор, був відправлений назад до Росії.
Тепер ситуація повторюється. До українських команд, від лідерів до аутсайдерів, потягнулися екзотичні футболісти із різних кінців планети. Навіть у Луцьку збираються заявити камерунців. А від сербів, македонців, поляків, нігерійців, а тепер ще й бразильців уже в очах мерехтить. Важко повірити в те, що привезений з-за кордону футболіст одразу ж підсилить гру команди. Бо ж їдуть до нас не перші зірки. Звичайно, порівнювати запрошеного до «Динамо» відомого бразильця Леандро із виступаючим за «Металург» (Запоріжжя) бразильцем Родріго не виходить. Хоча обидва далеко не Роналдо і не Рівалдо. А якщо додати мовний бар’єр, різницю у психології, темпераменті, елементарній фізичній підготовці? Навіть така мегазірка, як Зідан, засяяла у мадридському «Реалі» лише за кілька місяців після дебюту.
Треба зовсім не поважати наших тренерів і футболістів, щоб розраховувати на успіх зібраного нашвидкуруч колективу. Перед очима приклад київського «Арсеналу», куди з невідомих причин потягнулися десятки відомих футболістів. Тренер команди В’ячеслав Грозний спростував інформацію про те, що київський міський голова виділив на підсилення команди кілька десятків мільйонів. Справді, звідки стільки грошей, коли у столиці з дня на день має подорожчати громадський транспорт? Будемо вважати, що футболісти зібрались заради світлих очей тренера. Чи буде цей проект успішним? Чи можна зробити справді сильну команду за один місяць? Валерій Лобановський, наприклад, вважав, що на це треба щонайменше два- три роки. Чи мають їх українські команди, які понабирали по півтора десятка іноземців? Куди подівся зібраний взимку в «Карпатах» інтернаціонал? Коли став потрібен результат, на поле у складі львів’ян вийшли в основному свої футболісти, які добре знають стиль команди і зіграні між собою.
Уже за кілька місяців ми почуємо в пресі стогін керівників цілої низки клубів про нестачу коштів, про те, що «місту команда не потрібна». Чи буде тоді кому запитати у них, про що вони думали влітку, коли запрошували, звісно, що не задарма, маловідомих іноземців? Чи не краще було б використати кошти на підготовку власного резерву?
Не йдеться, ясна річ, про лідерів нашого футболу, які мають серйозну матеріальну базу і не відчувають нестачі коштів. Але і з ними дивна картина виходить. З одного боку, і в Донецьку керівники «Шахтаря» і в Києві керівники «Динамо» запевняють у своїй відданості справі підготовки молодих українських футбольних талантів. З іншого боку, у складах обох команд українців залишились одиниці. І шансів потрапити до складу у молодих вітчизняних гравців з кожним роком усе менше. Ось і запрошує Леонід Буряк до збірної України росіянина Бахарєва, пропонуючи тому змінити громадянство. А той, між іншим, у «Шахтарі» вже скоро півроку як серед запасних. Чи так уже допомогли нашій збірній «українізовані» динамівці Яшкін, Кормільцев та Серебряников?
Завтра центральний матч першого кола чемпіонату країни. У Донецьку гратимуть «Шахтар» і «Динамо». Хочеться побачити хорошу гру, хочеться побачити успіхи цих команд на євроарені. Чи допоможуть у цьому нашим «грандам» бразильці та нігерійці? Чи зростуть біля них нові Блохіни і Шевченки? Чи Україна стане пародією на Іспанію чи Італію, де на перших ролях у провідних клубах іноземці, а знаменитими на світовій першості стали не гравці, а судді Ньєто і Колліна? Чому ми будемо не копією, а пародією? Тому що поза спинами другосортних іноземців ніколи не виховати першосортних українських футболістів, які б принесли славу нашому футболу. Славу, про яку вже починають забувати.
