Читай «День» — іди на вибори!

Продовження акції «Базарний «День» додало нових вражень, очікуваних і зовсім несподіваних. Погода не тішила, дошкуляючи журналістам «Дня» пронизливим вітром на Троєщинському ринку, та й на ринках «Юність» i «Оболонь» було не краще. То ж іще сумніше було споглядати ряди закутаних у хустки, але все одно замерзлих пенсіонерок, що торгують усім від сигарет до ковбаси. Однак на діалог усі йшли охоче, хоч явно давно вже обговорили всі внутрішньополітичні теми між собою, а тепер раділи можливості почути щось нове.

Головною, звичайно, була реакція людей на номери «Дня», які роздають, і на наші запитання. Реакцій було багато й різних.

— Реклама? А-а, газета? А можна ще одну, он моя напарниця стоїть...

— Знову за когось агітуєте? Ой, газета... Якщо за Кучму — повернемо назад.

— Ви про політику пишете? Розкажіть, будь ласка, що буде. По телевізору завжди обманюють...

Люди говорили багато про що. Нинішнє життя не подобається нікому, але бачення майбутнього в усіх різне. Безробітні і пенсіонери втомилися від свого напівжиття (життям це вони назвати не можуть), багато людей стверджують, що не вірять нікому. Але! Жодна людина не сказала, що не вірить нічому. Хтось упевнено голосує за комуністів, хтось більше схильний до Вітренко. На користь чинного Президента був один (!) голос. З аргументацією: «А мені все одно, хто там буде».

Однак переважна більшість людей займає активну позицію, а це прємно дивує. На вибори мають намір іти практично всі. І навіть, незважаючи на інформаційний вакуум навколо найбільш небезпечних конкурентів Леоніда Даниловича, впізнають підписантів «канівської угоди» по спільному фото на першій сторінці газети. Висловлюються, в основному, про Марчука і Мороза. Перший «солідний, знає свою справу, наведе справедливий порядок. « Другий також «заслуговує поваги. Робить те, що говорить». Або:

— Маріє Василівно, вони ж усі комуністи!

— А теперішні ким були?

— Зате ж війни немає!

— А ви хочете воювати? І я не хочу. Це ж від нас, не від когось залежить...

Загальне враження від походу ринковими рядами можна виразити так: усе залежить від нас. Розумієш, що не все ще втрачено: люди хочуть щось змінювати. Різними способами, проте хочуть. І тому — будуть.

Враження наших власкорів від спілкування з читачами читайте наступного вівторка.