«Дембельський акорд»

Учорашнє засідання Верховної Ради України більше було схожим на передвиборний мітинг, ніж на роботу парламенту. У напівпорожній сесійній залі комуністи, прогресивні й «морозівські» соціалісти, «Батьківщина», обидва Рухи та «солідарні» з ними товариші перетворили парламентську трибуну на елемент погано прикритої передвиборної агітації й боротьби з конкурентами. Шквал обвинувачень і викриттів ті, хто називає себе опозиціонерами, обрушили на блок «За єдину Україну!». Використання адмінресурсу, тиск «заєдинників» на окружні виборчі комісії, зловживання в Донецькій, Луганській областях і т.ін. стали предметом обговорення народних депутатів на добрячу годину-півтори. «А що ми можемо зробити, щоб вибори були чесними й прозорими?» — раз у раз розводив руками спікер Верховної Ради Іван Плющ. Усвідомивши всю марність подальшої критики блоку влади, опозиціонери взялися один за одного. Комуністи — за рухівців та іже з ними, Наталя Вітренко — за «прозахідний», на її думку, «тріумвірат» Олександра Мороза, Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, «Батьківщина» — за всіх...

Дещо відійшов від законів жанру член фракції «Яблуко» Геннадій Балашов. Нагадавши народним депутатам, що Верховна Рада — законодавчий орган, а не агітмайданчик, він тут же заговорив на свою улюблену тему нагальної необхідності скасування «грабіжницького ПДВ» (на який, до речі, припадає близько половини бюджетних надходжень).

Звернути на себе увагу колег і журналістів вдалося народному депутату Олександру Єльяшкевичу, який «монополізував» парламентську трибуну з вимогою поставити на голосування питання про переведення засідання Верховної Ради в розряд спеціальних і розглянути на ньому результати американської експертизи «плівок Мельниченка». Як і слід було чекати, І. Плющ на заклики свого колеги не відгукнувся, вважаючи, напевно, його аргументи непереконливими. Не зачепили Івана Плюща й заклики Єльяшкевича до його, спікера, «совісті й життєвого досвіду». Мабуть, саме «життєвий досвід» підказав спікеру винести на розгляд парламенту проблему металобрухту. О. Єльяшкевич, у свою чергу, пообіцяв не залишати трибуну доти, доки не отримає «сатисфакції».

Подальші події розгорнулися за явно незапланованим сценарієм. Члени парламентського об’єднання «Антимафія» буквально обступили Івана Плюща й примусили надати- таки слово Єльяшкевичу. І. Плющ, дотримуючись регламенту, раз у раз вимикав мікрофон «викривача», однак народні депутати, що записалися на виступ, щоразу просили передати слово Єльяшкевичу, який, «охарактеризувавши» Леоніда Кучму з усіх можливих сторін, «добрався» до Івана Плюща. Спікер як контраргументи пред’явив лист свого заступника Степана Гавриша голові слідчої комісії Олександру Жиру з проханням винести на голосування конкретні пропозиції, а не просторікування. О. Жир, у свою чергу, повідомив, що лист він отримав уже під час засідання й запропонував поставити на голосування його десятихвилинну доповідь про експертизу «плівок Мельниченка». Плющ погодився, Єльяшкевич заспокоївся, народні депутати проголосували й... відхилили пропозицiю О.Жира (199 — «за»).