До 30-річчя Мережі — з рекордом

Про Інтернет сперечаються з моменту його дійсно (на відміну від прогнозу вождя світового пролетаріату щодо радянської влади) тріумфального поширення по планеті. Сперечаються багато і зі смаком. Набір думок і оцінок вельми широкий і суперечливий: віртуальний світ, в якому ми всі пропадаємо; вдалий робочий інструмент; невдалий робочий інструмент; бізнес №1 у XXI столітті; просто засіб комунікації. Поки тривають ці суперечки, Інтернет з якоїсь екзотичної «речі в собі» перетворився на деталь побуту (наприклад, для мого шестирічного сина немає якоїсь принципової різниці між перемиканням телевізійних каналів і переходом від сайту до сайту. Щоправда, раніше, щоб посадити його за уроки, треба було вимикати телевізора, а тепер ще й комп'ютера. Але це вже мої проблеми).

Вважається, що демонізація Інтернету є типовою реакцією людства на всі нові штучки, що підкидає нам науково-технічний прогрес (досить пригадати, що після появи перших автомобілів їхні противники наводили такі аргументи: незабаром автомобілів стане так багато, що вони передавлять пішоходів. Вирішення цієї проблеми, як це зазвичай і буває, лежало зовсім в іншій площині — світлофори, підземні переходи. Деякі, правда, стверджують, що божа кара матеріалізувалася в образі ДАІ, але це їхня особиста думка).

Бізнес — це, звісно, серйозно. Інтернет сьогодні, мабуть, сектор ринку, що найдинамічніше розвивається. З урахуванням останніх внесків Білла Гейтса (який багато в чому визначає технологічну картинку завтрашнього дня світу) в супутникові комунікації та його ініціатив із створення віртуальних банків, це навіть більш ніж серйозно. Чи витіснить Інтернет звичну банківську систему, поки що невідомо, але, наприклад, уже сьогодні можна, не виходячи з будинку, розписати графік своєї відпустки і сплатити переїзди, готелі й обіди в ресторанах згідно із замовленим вами меню.

І, нарешті, Інтернет — це можливість отримувати будь-яку інформацію, тобто ще один елемент особистої свободи! У цьому сенсі вельми показово відреагувала на Інтернет наша влада, що спробувала в директивному заборонному порядку визначати: хто, як і яким чином. Тим часом, основна ідея Інтернету — це безцензурне, вільне розповсюдження інформації. Та й самий розвиток мережі дає абсолютно блискучий приклад вільної самоорганізації людства.

Звісно, проблема нецензурованої інформації існує у вигляді скидань компромату (скандально відомий сайт Кіготь) або порносайтів, але це вже справа смаку й культури самих користувачів, бо тільки попит народжує відповідну пропозицію.

Я особисто ще б особливо виділив абсолютно унікальну можливість спілкування із співрозмовниками, які раніше були недоступними або через географічну віддаленість, або просто через те, що ви з ними не знайомі. Тільки Інтернет дає можливість мільйонам людей поспілкуватися з відомими політиками, письменниками тощо.

Тому сьогодні не гріх підняти келихи й випити: «За Інтернет у всьому світі й за світ в Інтернеті!»