Дорогий подарунок
Народні депутати отримали «добро» від КСУ на внесення змін до ст. 98 Основного Закону, які передбачають право Рахункової палати парламенту контролювати не лише видаткову, але й дохідну частину державного бюджету. Як було зазначено у вчорашній ухвалі КСУ, законопроект може бути прийнятий на наступній сесії ВР не менше, як двома третинами від конституційного складу парламенту. Проте Конституційний суд не погодився з визначенням Рахункової палати як вищого органу парламентського контролю, що суперечило б статусу Верховної Ради, повідомляє кореспондент «Дня» Оксана ПАНЧЕНКО.
Свого часу Верховна Рада, вичерпавши всі повноваження з контролю за бюджетними витратами й стомившись від створення всілякого роду комісій слідами звинувачувальних викриттів, що регулярно «спливають», вирішила нарешті повторити приклад Східної федерації й створила для уряду постійно діючий наглядовий орган. Рахункова палата (РП) спочатку функціонувала напівлегально, однак, за декілька місяців її роботу було освячено парламентським законом, спеціально їй присвяченим. Закон про Рахункову палату було прийнято 11 липня 1996 року і він передбачав здійснення контролю над доходною й витратною частинами бюджету. Правда, виконавча влада встигла цей закон нейтралізувати. Прийнята раніше, 28 червня 1996 року, Конституція (маючи на увазі положення тоді ще законопроекту про РП) звужувала компетенцію Рахункової палати до контролю лише витратної частини бюджету. 11 жовтня 1996 року Верховна Рада своєю постановою спробувала усунути це протиріччя. Але це їй не вдалося зробити. Президент у своєму поданні до КС звернув увагу на невідповідність закону про Рахункову палату Основному Закону, з чим КС 23 грудня 1997 року погодився й ухвалив відповідне рішення.
Згідно з законом, повноваження Рахунковій палаті було даровано справді царські. Й це не дивно, якщо врахувати, що Верховна Рада ніколи не могла змиритися з позбавленням її функцій оперативного впливу на економічну політику й завжди була готова підмінити уряд у особливо кризові моменти. Навпаки, згідно із судовим рішенням від 1997 року, Рахункова палата не повинна була контролювати позабюджетні надходження, включаючи грошові емісії, золотий запас, дорогоцінні метали; їй не дозволялося арештовувати рахунки й перевіряти формування доходної частини бюджету. Іншими словами, контролерів відлучили від святая святих — від каси.
Співробітники РП у своїх приватних розмовах не приховували, що періодично доповідаючи ВР про зловживання в бюджетній сфері, вони не оприлюднюють і половини виявлених порушень. Порівнюючи ж характер і масштаби порушень уряду, чиновники майже одностайно відзначають прогресуючий щорічний приріст кількості й обсягів протизаконних (а частіше — позазаконних) фінансових операцій. Зрозуміло, що володіючи такими ексклюзивними даними (як, наприклад, скільки й куди бюджетних грошей «прокачав» уповноважений банк у минулі вихідні), Рахункова палата не могла довго залишатися «безпритульною» структурою. Вона рано чи пізно повинна була або причалити до якогось берега, або втратити вплив. Два роки тому вибрали останнє. Тепер маятник гойднувся в інший бік (що саме по собі викликає багато додаткових питань).
А якщо по суті, то контроль над доходною частиною бюджету є невід’ємною частиною бюджетного контролю. Дійсно, як можна вірно оцінити законність «бюджетування», маючи доступ лише до однієї складової «державного балансу»? Правда, попереднє рішення Конституційного суду було спрямоване не стільки проти втручання РП у процедуру збору доходів, скільки проти її «нездорової» (з точки зору виконавчої влади) цікавості до позабюджетних фондів. За деякими оцінками, обсяг коштів, що акумулюються там, можна порівняти з офіційним бюджетом, хоча, на відміну від нього, контролюється лише особами, що їх засновували, тобто держчиновниками. Рахункова палата, в свою чергу, вважала, що джерело надходження грошей у фонди — платежі платників податків, а отже, й витрачатися, й контролюватися вони повинні згідно із законом.
Поки важко сказати, наскільки РП просунеться в своєму прагненні зменшити свавілля, що панує як у бюджеті, так і в позабюджетних фондах. Адже це питання не технологічне, а політичне. Проте Конституційний суд, прийнявши позитивний висновок щодо представленого парламентом законопроекту, який розширює повноваження РП, принаймні дає їй такий шанс.
КОМЕНТАР
Віталій МЕЛЬНИЧУК, заступник голови Рахункової палати: «Сталося те, що повинно було статися, — заявив він кореспондентові «Дня», коментуючи ухвалу Конституційного суду. — Ми й до того розглядали бюджет цілісним, але виконували попереднє трактування КС про те, що контрольні повноваження палати поширюються лише на видаткову частину бюджету. Водночас КС тоді відзначив, що питання про контроль за дохідною частиною бюджету може бути розв’язане після внесення відповідних змін до Конституції України. Такі зміни обговорені парламентом. Як бачимо, їх не відкинув і Конституційний суд. Я гадаю, що після процедури проходження конституційних рішень, ця норма почне діяти. Ми аналізуємо ситуацію, але не можемо робити перевірок чи ревізій надходження або використання коштів. Різниця між такими методами досліджень зрозуміла. Інша річ, чи вистачить для контрольної роботи чисельності нашого апарату. У нас сьогодні (разом з техперсоналом) лише 190 осіб. Наприклад, у Рахунковій палаті Польщі працює три тисячі осіб, а в усіх воєводствах є регіональні відділення. Ми ж їх не маємо у жодній області й тому не можемо дійти до всіх розпорядників бюджетних коштів. Сьогодні наші перевірки носять вибірковий характер. Але після того, як будуть ухвалені згадувані зміни до Конституції, Рахункова палата почне формувати регіональні відділення. Адже гроші витрачаються на конкретних об’єктах — лікарнях, школах, сільгосппідприємствах тощо. І платник податків хоче знати — наскільки ефективно...» Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
