Довіра до суду: бочка дьогтю для "третьої влади"

Відповідно до нової Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Теоретично, кожен громадянин може звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. От тільки чи може розраховувати він на справді неупереджене й незалежне правосуддя, залишається великим питанням. Уже минуло п`ять років від розробки плану судово-правової реформи, що застрягла, на жаль, на рівні прожекту. Теоретики "ламають списи", обговорюючи чергові "концепції", але ця боротьба з вітряками не приносить нікому з них ні задоволення, ні користі. А між тим, закінчився вже п`ятий рік незалежності суддівства. Рік, коли судова влада змогла, нарешті, заявити про себе, аби не бути падчеркою перших двох.

Суд "на швидку руку"

За статистикою, минулого року судовим провадженням закінчено 1,5 млн. справ. Це на дев`ять відсотків більше, ніж позаминулого року. Цікаво, що на десять відсотків збільшилася кількість цивільних справ, за якими суди закінчили судове провадження. Це вдвічі більше, ніж п`ять років тому. Населення країни дедалі частіше звертається до суду. І має повне право розраховувати на неупереджене правосуддя. Однак навряд чи, наприклад, громадяни Н. і М. були задоволені винесенням їм покарання Староміським судом Вінниці. Три роки позбавлення волі за викрадення з кімнати гуртожитку спідниці та блузки вартістю 55 гривень. Якою буде повага до Голови Підгаєцького районного суду Тернопільської області С.Калинюк, яка не спромоглася за три роки передати до канцелярії 48 судових справ, розглянутих нею протягом 1994-1995 рр. До неповаги додається ще й страх перед нескінченними судовими засіданнями, тяганиною, витратами на адвокатів.

У Новомосковському райсуді Дніпропетровської області конвой привів на судове засідання обвинуваченого. Але суддя у вертикальному положенні в залу з`явитися не зміг. Так обвинуваченого й відвезли ні з чим. А влітку минулого року рішенням кваліфікаційної комісії суддів було знято з посади О.Слюніна, суддю Первомайського райсуду Харківської області. Турботливий батько вирішив заступитися за власного сина - учня гімназії. Він у присутності вчительки побив чотирьох учнів шостого класу, не забувши нагадати про те, що може й до в`язниці горе-хуліганів запроторити. Так, іноді суддя може й забути, що він не просто людина, а охоронець права й закону. Бо суддя теж чийсь батько, та й просто може мати слабкі місця. Але то, як кажуть, причини суб`єктивні. Є ж речі більш серйозні.

Злидні правосуддя

В Україні діє 797 судів. Щороку кожен з них розглядає до трьох тисяч справ. З розширенням юрисдикції судів ця цифра буде зростати, у той час як суди укомплектовані лише на 86%, тобто 709 посад суддів є вакантними. В одному з районних судів столиці мені розповіли, що, коли довелося розглядати справу, в суді не знайшлося земельного кодексу. Судді не отримують потрібної інформації: нові закони доходять до райсудів запізно. А часто суддям за загальним навантаженням просто не до того. Запровадження ж комп`ютерної системи - блакитної мрії юристів - потребує 6610 тисяч гривень спочатку та ще 730 тисяч гривень щороку. Але це виглядає зараз зайвою розкішшю. В бюджеті на 1998 рік витрати на потреби загальних судів передбачені лише на 49,6%, Верховного Суду - 42,6%, Вищого Арбітражного суду на 39,2%, Конституційного Суду - 36,8%. Оголошення на дверях про те, що громадяни можуть звертатися до суду лише з власним папером, ручками та конвертами, стало нормою.

Лежать справи на столах у Київському обласному суді, бо немає за що відправити їх після розгляду до касаційних та наглядових інстанцій. Із цієї причини з порушенням термінів ледве закінчено судове провадження більш ніж трьох тисяч справ.

Всупереч закону судді по три й більше років чекають житло. Іноді ця передбачена законом пільга (суддя повинен отримати житло протягом року роботи) стає спробою тиску на суд. Невигідний Кіровоградській облдержадміністрації суддя М. змушений був добиватися квартири... через суд. Врешті влада здалася і виділила квартиру... №13 у будинку №13 на самій темній околиці міста. Живи й чини правосуддя. З цього квартирного питання все й починається.

Хабар як "гуманітарна допомога"

"Сідаю на стілець і думаю, як виглядатиму перед обвинуваченими, коли це струхлявіле дерево врешті трісне, - розповідає суддя одного з київських райсудів. - Ремонту не робили вже років з п`ять". А як чинити правосуддя суддям Замостянського та Староміського районних судів Вінниці, які працюють в приміщенні колишніх дитячих садків? Будинки не опалюються, не освітлюються. Не відомо, чи брали ці судді "халтуру додому", але інші вихід зі становища знайшли. У спонсорстві. За словами голови Ради суддів Миколи Дриги, один із керівників суду отримав від фірми як дарунок трикімнатну квартиру. Є випадки, коли комерційні структури спонсують великі суми грошей на утримання... судів. Відомо, щоправда, чим спонсування відрізняється від меценатства. Та все ж. Чи легко б ви відмовилися від валізи, набитої пачками грошей, хоч і за "невелику" послугу? В історії й такий випадок є. Та чи багато їх? За статистикою, кількість справ про корупційні діяння (не тільки в суддівському корпусі) зросла в 3,5 рази.

А судді хто?

За умов найгострішого дефіциту суддівських кадрів не кожен бажаючий може стати суддею. І все ж як негативний момент у формуванні суддівського корпусу сприймається той факт, що нові кадри куються з колишніх міліцейських чи прокурорських працівників. Молодь не йде працювати в суди - на маленьку зарплату та купу паперів. Та й немає у нас такого інституту, який би готував юристів-суддів.

За минулий рік комісіями суддів загальних судів до дисциплінарної відповідальності притягнуто 134 судді, що на 20 осіб більше, ніж попереднього року. Догану отримали 97 суддів, 16 понижено в кваліфікаційному класі, а 21 суддя став звичайним звільненим громадянином. Серед найчисленніших суддівських "хвороб" - порушення термінів розгляду справ. Майже стільки ж випадків порушення закону при розгляді самих справ. Є й випадки порушення дисципліни й невідповідність займаній посаді.

"Суддя - це ж частинка того ж суспільства зі всіма його проблемами", - говорить Юрій Кармазін, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів. З цієї точки зору, вчинок С.Лебедєвої, судді Тростянецького райсуду Сумської області, зрозумілий. За принципом "своя сорочка ближче до тіла" вона взяла в судове провадження адміністративну справу... свого чоловіка. Рішення про накладання штрафу так і залишилося "паперовим тигреням". Та й, як виявилось, автомобіль, що фігурував у справі, був придбаний суддею в особи, яку вона раніше судила. Буває й інше. Рішенням кваліфікаційної комісії за безпробудне пияцтво було звільнено з посади суддю Рибія військового суду Сімферопольського гарнізону. Але вже другий рік він ходить на роботу, отримує гроші, грубіянить і так само "приймає на грудь". А все чому? Матеріали про його звільнення "зависли" у Міністерстві юстиції. Але це вже тема окремої розмови.

Ложка меду

"Незважаючи на всі труднощі у роботі, суди України в цілому виконують покладені на них Конституцією обов`язки щодо захисту й відновлення прав і свобод громадян, - стверджує Голова Верховного Суду України Віталій Бойко. - Абсолютна більшість кримінальних і цивільних справ вирішується судами правильно".

Минулого року в касаційному і наглядовому порядку скасовано та змінено всього 4,1% вироків у кримінальних справах і 2,5% вироків у цивільних справах з числа постановлених. За словами В.Бойка, "спостерігається чітка тенденція поліпшення якості розгляду справ". Суди, поскрипуючи колесами, все ж, начебто, прямують у бік високого принципу "презумпції невинності". Тепер, як стверджує Голова ВСУ, "суди частіше стали виносити виправдувальні вироки, коли винність особи в учиненні злочину не доведена". Хоча, з іншого боку, зростає й кількість "безпідставно виправданих" осіб. Минулого року скасовано обвинувальні вироки із закриттям справ судовим провадженням щодо 87 осіб і виправдувальні вироки щодо 191 особи. Вища кваліфікаційна комісія суддів, чи не вперше, підняла питання про необхідність більш суворого підходу не лише до ділової репутації суддів, а й моральної.

Замість післямови

Система судочинства в Україні не реформувалася з передвоєнних часів (по суті, так і залишається репресивним механізмом старої держави). Хоча судово-правова реформа - не панацея від усіх суддівських "хвороб". "Адже судді, - як вдало зазначив Ю.Кармазін, - це частинка того ж суспільства, в якому живемо й ми. З тими ж проблемами, болями та "хворобами"...