Драча поміняли на Чижа

Нагадаємо, що Іван Чиж — народний депутат Верховної Ради України другого й третього скликання. З липня 1998 року й до «оксамитової парламентської революції» 2000 року очолював комітет ВР з питань свободи слова та інформації, в даний момент — заступник голови цього комітету. Є лідером партії всеукраїнського об’єднання лівих «Справедливість», балотується в народні депутати у мажоритарному окрузі.

Іван Сергійович погодився прокоментувати «Дню» своє призначення й відповів по телефону на низку запитань. Повністю інтерв’ю читайте в завтрашньому випуску нашої газети.

— Іване Сергійовичу, чи можна вже вас називати главою Держкомiнформполiтики?

— Ні. Затвердження відбудеться тоді, коли буде видано відповідний указ Президента. Але рішення Верховної Ради в цьому випадку — вирішальний аргумент. І після її згоди на призначення указом Президента вже підтверджуються повноваження.

— Які перші кроки ви збираєтесь зробити на новій посаді?

— Розберуся в господарстві Держкомінформполітики, подивлюся на кадровий потенціал, на структуру. І почну займатися конкретною роботою з формування структури, управлінської команди. Одним словом, організаційні питання будуть вирішуватися насамперед. А якщо говорити в ширшому розумінні — необхідним є поглиблене вивчення ситуації в усіх сегментах галузі. Адже галузь дуже багатопланова: преса, телебачення, радіо, книговидання, поліграфія тощо. Всю проблематику треба вивчити. Треба подивитися, як iдуть справи в технологічному аспекті, на які моменти слід звернути увагу в плані впровадження нових технологій і т.ін. Треба подивитися, чому від Держкомінформполітики «відійшли» підгалузі, які, по суті, повинні реалізовувати його повноваження — як, скажімо, концерн РРТ. Взагалі — треба розбиратися й готувати плацдарм для урядових, президентських рішень, які можливо знадобляться для структурних змін.

— Які напрямки роботи колишнього Держкомінформполітики ви підтримуватимете, а які ні? Ви вже визначилися щодо цього?

— Ви знаєте, що Держкомінформполітики — структура конституційна. В Україні небагато таких структур, які спираються й на законодавчу, і на виконавчу гілки влади. І я хотів би, щоб інформаційна політика була поставлена врівень з цією високою планкою. На жаль, сьогодні про це говорити не доводиться. Тобто треба, щоб ця структура дійсно визначала інформаційну — в широкому значенні — політику в державі, працювала, спираючись на законодавство, а також і на законодавчу гілку влади, й на виконавчу, зокрема на інститут президентства.

Я не можу нині давати оцінки по окремих сегментах інформаційної сфери. Але якщо говорити комплексно — проблема існує. У нас, дійсно, є Держкомінформполітики, але немає інформаційної політики в державі — в широкому значенні.