Друге дихання Аліси Забой

Аліса Василівна Забой пройшла непростий творчий і життєвий шлях. Варто зазначити хоча б те, що вона була підписантом відомого листа-протесту групи «інакомислячих» (близько 140 осіб) проти порушень в СРСР принципів демократії і норм законності. Це був протест у зв’язку із судом над В’ячеславом Чорноволом. Звісно, це не закінчилось просто так — дівчині не затвердили дипломний ескіз, виключили з комсомолу, «виховували» на інститутських зборах. У ті юні роки вона спілкувалася з Василем Стусом, Іваном Світличним, Віктором Зарецьким та Аллою Горською. На першу річницю з дня смерті талановитої малярки над могилою Алли Горської став пам’ятник, автором якого була Аліса Забой. Спілкування з «шестидесятниками» прищепило їй любов до поезії, рідної мови, народного і світового мистецтва. Період сьогодення в чомусь набагато легший, але є свої властиві труднощі: бракує попиту на справжнє мистецтво, майже немає меценатів. Але все ж таки знаходяться люди, що цінують красу. На відкритті виставки Аліса Забой сказала, що вже коли на життєвих перегонах у неї майже не було сил, відкрилося друге дихання. Допомогли їй у цьому Фонд інтелектуальної співпраці «Україна — ХХI століття» та торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат», що стали співорганізаторами виставки, зваливши на свої плечі чимало турбот.
Скульптури, презентовані на виставці, являють в основному доробок мисткині за останні півтора року. Можливо, найцікавішою, що мимоволі приваблює й змушує зачаровано зупинитися, є серія робіт «Земля вранці», «Земля вдень» та «Земля спить» (1994, бронза, тонування, граніт). Вкрай пишнотіла жінка, що сидить, уособлює не тільки землю у масштабах народу та цілу кулю, а й виступає Берегинею, яка своїм спокоєм ніби каже: «Все буде гаразд». Взагалі доробок авторки до кінця жіночий — єдиний чоловік, що ніби випадково потрапив у це царство амазонок, підтримує своїм тілом жінку та дитину у промовистій роботі «Рівновага» (1998, бронза, граніт). Натомість образи жінок сповнені сокровенними інтонаціями та біографічними подробицями, що мають місце у житті кожної жінки. Назви робіт «Очікування», «Покора», «Зваба» («Лоліта»), «Ризик», «Жага». Композиція «Легковажність» (2001, бронза, тонування, розпис, яшма) являє абстракцію, хоча авторка не тяжіє до таких методів втілення.