Два мільярди на енергополітику
Учора та позавчора сталися події, що дозволяють передбачати формування нової енергетичної політики України. Почалося все з головного — з грошей. «Дойче Банк» узяв на себе зобов’язання виділити Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» кредит у розмірі двох мільярдів євро (8% річних, термін погашення — до 7 років) для реалізації проектів розвитку нафтової та газової галузі. Відповідну угоду підписали в Берліні голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко та представник правління «Дойче Банку» Тессен фон Хайдебрек.
«Цей кредит можна розглядати як сприятливий європейський сигнал нашій країні на зміну енергетичної політики, що досі орієнтувалася виключно на Росію», — сказав, відповідаючи на запитання «Дня», народний депутат Олександр Гудима. Зрозуміло, РФ не буде просто спостерігати за тим, як Україна йде з зони її енергетичного впливу. Україна може стати для Європи джерелом диверсифікації поставок нафти та газу з Каспійського регіону. Як наголосив Івченко, згідно з умовами кредиту, «українська сторона має пріоритет пропонувати проекти», які здійснюватимуть на кредитні кошти. З його слів, частину цих коштів використають для забезпечення доставки каспійської нафти до нафтопроводу Одеса — Броди, а також для добудування нафтопроводу до Плоцька. Голова «Нафтогазу України» також розповів, що досягнуто домовленості з Казахстаном про його участь у добудуванні нафтопроводу Одеса — Броди до Плоцька та в українсько-польському підприємстві «Сарматія», що буде «гарантією того, що обсяги нафти все- таки йтимуть у напрямку Одеса — Броди та Броди — Плоцьк».
Крім того, Україна має намір найближчим часом запропонувати Росії провести тристоронні переговори з участю Німеччини щодо реалізації ідеї створення на паритетних засадах міжнародного газотранспортного консорціуму. Зі слів Івченка, «газотранспортний консорціум треба обов’язково розглядати в тристоронньому порядку. Ми його вбачаємо таким: Німеччина як великий покупець газу, Україна як великий транзитер газу, Росія як великий постачальник газу». При цьому він відзначив, що Україна вважає недоцільним створенням консорціуму на базі наявних магістральних газопроводів і виступає за будівництво нової гілки, що може бути передана у власність консорціуму. «Новий газопровід дасть можливість транзитом транспортувати через Україну до 30 млрд. куб. м газу щорічно. Ми розглядаємо створення газотранспортного консорціуму саме на базі будівництва нового газопроводу», — сказав голова правління компанії. З його слів, за політичної волі трьох сторін новий газопровід за маршрутом «Новопсков — Ужгород» можна буде побудувати «швидко, оперативно й ефективно для всіх сторін», й Україна вже спрямувала відповідні пропозиції Росії.
Одночасно до поставок газу до Європи буде залучена й Польща. Для цього Україна та Німеччина мають намір найближчим часом (зі слів Івченка, вже через тиждень) провести в Києві переговори про створення українсько-німецько-польського торгового дому. Німецьку делегацію на переговорах очолить голова правління «Фербунднетцгаз» Клаус Гольфт. Івченко зазначив, що йдеться про експорт газу з Каспійського регіону, зокрема, Туркменістану та Казахстану.
Отже, перед Україною (щоправда, вже не вперше) виникають принадні перспективи стати надзвичайно важливим гравцем на європейському ринку транзиту енергоресурсів. Тим паче, що ціна на нафту, а разом із нею і на газ, на світових ринках має постійну тенденцію до зростання. Чи можна в цих умовах віддавати в чужі руки газо- та нафтотранспорту системи, що становлять, на думку багатьох експертів, становий хребет української незалежності? Мабуть, цю обставину значною мірою враховує уряд, який акцентує на тому, щоб у міжнародний газотранспортний консорціум передавали не діючу ГТС України, а новий, побудований самим консорціумом газопровід Новопсков.
Що стосується нафтотранспортної системи, що має на меті постачати в Європу каспійську нафту, то це питання незабаром, мабуть, стане предметом дискусії в українському парламенті. Учора її, власне, ініціювали на прес- конференції в Києві народний депутат Олександр Гудима та радник міністра палива й енергетики Олександр Тодійчук. На їхню думку, закон про особливості приватизації нафтопроводу Одеса — Броди може набрати в парламенті не менш як 250 голосів. Утім, це ще не факт. Зі слів Гудими, створення на базі українського нафтопроводу міжнародного консорціуму (ідеальним варіантом, на його думку, може бути участь у ньому також і російської сторони) є сьогодні цілком прийнятним. А Тодійчук вважає, що до цього можна буде вдатися лише в тому випадку, якщо управління нафтопроводом з боку України буде неефективним. Утім, сьогоднішня ситуація, на думку Тодійчука, складається саме таким чином. Працюючи в режимі «реверсу», нафтопровід Одеса — Броди приносить країні збитки, оскільки російська сторона, яка обіцяла поставку для цього маршруту 9 млн. тонн, прокачала за п’ять місяців усього 1,3 мільйона (тепер вона стверджує, що український маршрут найбільш невигідний із наявних у Росії). Тому радник міністра констатує, що для «Укртранснафти» сьогодні було б вигідніше законсервувати трубу, аніж втрачати гроші на кожній тонні «реверсу». Тим більше, що не за горами вже й час, коли доведеться платити за російський кредит на купівлю для нафтопроводу технічної нафти.
