Двадцять стільців плюс прем’єр

— При всіх позитивних макропоказниках України, в тому числі приємних змінах у структурі експорту, бюджет першого кварталу залишився невиконаним. Не радують і доходи від приватизації, які винесені за рамки бюджету, однак так чи інакше його підтримують. Чи не буде секвестру його витратної частини? В якому випадку ви на нього підете?

— Хочу відзначити, що фактичні надходження до бюджету за перший квартал цього року більші, ніж минулого року. Тобто і в цьому питанні ми, безсумнівно, маємо позитивну динаміку. Хоча проблеми у поточному виконанні бюджету дійсно є. Викликані вони в основному якістю бюджету, ухваленого парламентом минулого скликання, який вилучив iз закону про бюджет 48-му статтю, яка дозволяла збалансувати фінансові ресурси доходної частини і видатки, що спрямовуються на соціальний захист населення. Цим було створено досить серйозний бюджетний дисбаланс. Окрім того, на виконанні нашого бюджету позначилося погіршення світової економічної кон’юнктури, особливо для українських експортерів. Ціни на продукцію металургійного комплексу зазнали на світових ринках рекордного за останні десять років падіння. Щоб вберегти цю нашу галузь від великих збитків, уряд свідомо пішов на те, щоб стримати рівень виробництва в металургії. Порівняно з першим кварталом минулого року він скоротився на 8,4%. Це дозволило зберегти ресурси і запобігти збиткам, пов’язаним з постачанням продукції за надзвичайно низькими цінами. Звичайно, це позначилося на виконанні бюджету в першому кварталі. Та попри це динаміка темпів зростання валового внутрішнього продукту хороша — 4,3%. Дуже позитивно, що такий темп підтримується за рахунок випереджаючого зростання у таких галузях, як машинобудування, переробка, харчовій та деревообробній промисловості. Безумовно, далися взнаки і незначні обсяги доходів від приватизації. Але це нами прогнозувалося. Уряд заздалегідь, на стадії формування бюджету, врахував, що в першому кварталі, в умовах гострої політичної конкуренції та певної нестабільності інвестори займуть позицію очікування. Виставляти в таких умовах на продаж стратегічні об’єкти — це значить віддавати їх за безцінь, і уряд дещо притримував цей процесс з тим, щоб пізніше отримати нормальну ціну. Та все ж в даній ситуації про секвестр не йдеться. Уряд робить все, щоб питання бюджету вирішувалися не шляхом тиску на ту частину економіки, яка працює прозоро, а за рахунок створення для неї сприятливіших умов. При цьому слід розуміти, що ухвалений на 2002 рік бюджет за обсягами доходної частини не відповідає масштабам економіки України та глибині макроекономічних проблем, які їй необхідно вирiшувати. Згідно з офіційними даними, його доходи в розрахунку на одного громадянина України становлять $200. Це дуже мало, порівнюючи з європейськими країнами. Та навіть у державах колишнього СРСР ситуація краща. У Казахстані цей показник становить $278, у Білорусі — близько $310, у Росії — близько $550. З цього можна зробити висновок, що значна частина матеріальних і фінансових ресурсів України знаходиться за межами бюджету і прозорої економіки. Це ставить завдання перед урядом і владою в цілому: зробити все, щоб за рахунок формування розумних правил гри та сприяння прозорій ринковій конкуренції скорочувати тіньову сферу. Які б темпи зростання ВВП ми не мали, не вирішивши цю проблему, ми не матимемо бюджету, що відповідає масштабам нашої економіки. А від цього залежить майбутнє України...

— А за яких умов уряд все ж таки мусив би погодитись на секвестр? Що має статись для цього?

— В першу чергу таке рішення могло б бути пов’язане з кардинальними змінами зовнішньої кон’юнктури. Але ми розраховуємо (вже є відповідні прогнози), що рецесія на світовому ринку в першому півріччі завершиться, очікується зростання світової економіки, а звідси випливає й прогноз щодо підвищеного попиту на продукцію українських експортерів. Сподіваюся, що він буде реалізовуватися. Другим негативним чинником, що міг би спонукати нас до такого рішення, є загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні. Я маю велику надію, що до цього не дійде, і в парламенті буде створено дієздатну більшість, яка бажає і вміє працювати на інтереси суспільства та держави і розуміє, що в України відсутній запас міцності та часу, щоб зволікати із створенням умов політичної стабільності та співпраці між гілками влади. На моє переконання, дієздатна більшість — то вагома запорука також і виконання бюджету. А як тільки ми знову підемо шляхом політичної конфронтації, то економіка отримає тривожні сигнали і несприятливі умови для розвитку, що, безумовно, позначатиметься й на бюджеті. Я сподіваюся, що реалізовуватиметься позитивний варіант... Відтак повторюю: уряд не має намірів виступати з пропозиціями про секвестр бюджету, хоча ми обов’язково пропонуватимемо парламенту (у складі пакету інших термінових законопроектів, які уряд йому до 15 травня подасть) скасувати ті популістські рішення iз соціальних пільг, що були прийняті його попереднім складом без належних економічних підстав.

— Бюджетні проблеми багато в чому визначаються податковими. Кажуть, Мінфін пише новий варіант Податкового кодексу. Чи будуть у ньому враховані ваші висловлювання відносно того, що ПДВ руйнує економіку країни, а також критика багатьох положень, iз якою виступали підприємці?

— Безумовно. Ми зараз працюємо над змістом Податкового кодексу. Спираючись на пропозиції та зворотній зв’язок з платниками податків — бізнесменами, підприємцями, промисловцями — уряд ставить завдання докласти максимальних зусиль до того, щоб бюджет-2003 формувався на базі досконалішої податкової системи. І в цьому також відповідь на попереднє запитання. Мені б дуже хотілося, щоб Верховна Рада ухвалила новий Податковий кодекс. Та все буде залежати від дієздатності парламенту. Якщо кодекс буде прийнятий до парламентських канікул, то є шанс, що бюджет буде сформований на новому кодексі. Якщо ж парламент займатиметься розподілом крісел та портфелів, з’ясуванням стосунків, то буде втрачено ще один рік. І можна прогнозувати, що це не кращим чином позначиться на рівні конкурентоспроможності нашої економіки. Наші податкові проблеми не можна брати iз собою у наступний рік, і уряд докладе всіх зусиль до того, щоб залишити їх у минулому. Хочу також нагадати, що, згідно з Конституцією та Бюджетним кодексом, нам необхідно до 1 червня направити до парламенту проект Бюджетної резолюції на 2003 рік, а Верховна Рада має не пізніше 15 червня її розглянути та ухвалити. Тож 15 травня уряд планує обговорити проект Бюджетної резолюції.

— Касьянов пообіцяв вам у Москві зняти ПДВ з нафти та газу, що постачається в Україну. Та чи не занадто високою може виявитися плата за це — вступ до ЄвроАзЕС? Досі Україна утримувалася від цього кроку. Якою буде процедура його обговорення та чи не стане він надалі перепоною для інтеграції нашої країни в Європу?

— Я хотів би відзначити, що інтеграція України у європейську та світову економічну й політичну систему є незворотним процесом. І нам не варто вдаватися до дискусій на цю тему. Потрібно разом працювати таким чином, щоб сконцентрувати зусилля влади в напрямі підвищення конкурентоспроможності нашої держави, завдяки чому ця інтеграція відбуватиметься з урахуванням національних інтересів країни і вона зможе розраховувати на гідне місце у світовому співтоваристві. І, звичайно, хочу повторити: Україна, її уряд мають в усіх напрямках проводити саме проукраїнську політику. Це стосується й того, що, йдучи до Європи, ми повинні водночас поглиблювати співпрацю з Росією. Ці два напрями не можна протиставляти. Головне в них, в їхнiх умовах — це відповідність національним інтересам України і, водночас, робота на принципах рівноправного партнерства і ринкової конкуренції. Виступаючи на самміті ЄврАзЕС в Алмати я говорив про те, що Україна готова на прозору відкриту співпрацю з цим утворенням. З урахуванням стратегічного розташування нашої країни між Європою та Азією особливого значення та перспективи у цьому набувають можливості транзиту енергоносіїв, формування сучасної транспортної інфраструктури. Відносно ж вступу, то тут повинні працювати не емоційні або навіть політичні підходи. А в першу чергу — жорсткий і точний економічний і політичний розрахунок, що виходить iз національних інтересів. Якщо він висвічує плюси, то, безумовно, слід приймати позитивне рішення. Якщо ж мінусів більше, то потрібно шукати інші варіанти. Усе це стосується і євразійського економічного простору. Про це я відверто говорив під час переговорів у Москві Михайлу Касьянову. Президент України Леонід Кучма під час недавньої зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним в Одесі також вказував саме на такі підходи нашої країни щодо вступу до ЄврАзЕС. Зараз провадяться відповідні розрахунки, аналітичні дослідження, і, на мою думку, тільки на цій основі можна приймати відповідні рішення. І аж ніяк не під будь-яким економічним чи політичним тиском. Ще раз підкреслюю: як і кожна незалежна держава, Україна повинна виконувати свою головну функцію — захищати національні інтереси, внутрішні і зовнішні, економічні та політичні. Інша справа, що цьому нам ще треба вчитися. Дуже важко усі ці десять років йде в Україні формування інфраструктури незалежної держави, і нині ми відчуваємо, наскільки важливо мати і постійно вдосконалювати механізм формулювання та захисту національних інтересів. Водночас можу стверджувати, що тільки в разі політичної стабільності в державі громадянин може бути впевнений, що ці інтереси дійсно захищаються. Тож у цьому питанні не слід очікувати якихось політичних сенсацій. Це має бути прозорий процес, зрозумілий як владі, так і суспільству. Коли йдеться про можливість співпраці з ЄврАзЕС, то тут не можна також допускати примітивної торгівлі: ми вам ПДВ, а ви приєднуєтесь до нас. Підхід має бути комплексним, враховувати всі складові, виходячи, знову ж таки, з національних інтересів.

— Нещодавно уряд підписав меморандум iз найбільшими російськими нафтотрейдерами, які нині постачають нафту українським нафтопереробним заводам. Це, безумовно, позитивне явище в плані забезпечення сировиною більшості українських НПЗ, які нині належать російським компаніям. Але чи фіксує уряд позицію українських підприємців, що працюють на роздрібному ринку і незадоволені його монополізацією великими російськими компаніями, з якими наші підприємці не в змозі конкурувати?

— Згаданий меморандум концентрує наш досвід співробітництва влади і бізнесу. І я задоволений тим, що вдалося його підписати. Це той крок, який конче необхідний для створення умов взаємної відповідальності та партнерства. Йдеться не про національну приналежність тієї чи іншої компанії. Меморандум підписали не тільки російські нафтові компанії, включаючи ТНК, Лукойл, а й Казахойл та представники українського нафтопереробного бізнесу. Таким чином, ми створили рівні правила гри для системного бізнесу на цьому ринку для тих, хто прийшов працювати в Україну серйозно й надовго. Вже можна відзначити, що меморандум у першому кварталі дав позитивні наслідки. Незважаючи на введення досить жорстких заходів щодо зміцнення платіжної та податкової дисципліни, які б могли за певних умов дещо розбалансувати нафтовий ринок, завдяки меморандуму маємо в першому кварталі зниження цін на бензин на 5 — 6%. Це сталося завдяки насиченню ринку і встановленню на ньому прозорої конкуренції. Відтак у виграші і економіка, і бюджет, і суб’єкти господарювання, і споживачі.

— А також і українські компанії, що працюють на роздрібному ринку?

— Тут, звичайно, є питання. Ми трошки запізнилися з формуванням в Україні роздрібного ринку на основі українських компаній, і далі ця робота поступово поглиблюється. Що ж до великих нафтових компаній, то вони попереджені, що уряд буде жорстко реагувати на спроби використати монопольне становище всупереч прозорій ринковій конкуренції і, я думаю, що всі розуміють про що йдеться, незважаючи на те, чи український це виробник, чи нерезидент.

(На цьому місці інтерв’ю було перерване телефонною розмовою з прем’єр-міністром Польщі Лешеком Міллером, після якої А. Кінах повідомив «Дню», що 3 червня в Жешуві (Польща) відбудеться спільне засідання комісiї з торговельно-економічної співпраці двох країн, яке буде етапом підготовки до зустрічі президентів 21 червня у цьому ж місті в рамках традиційного щорічного бiзнес-форуму Україна — Польща).

— Сьогодні я був на прес- конференції у Першому українському інвестиційному банку, якому виповнилося 10 років, і відчув, що постійно здійснюваний урядом тиск на Національний банк з метою зменшення кредитних ставок у комерційних банках вже докотився і до них. Є розуміння справедливості урядових вимог, є бажання їх виконувати і навіть певні розмови щодо відповідних планів. Однак кожний банкір боїться бути першим, якщо його не підтримають колеги. Бо в цьому разі можна втратити власників депозитів, які кинуться шукати місця, де відсотки вищі. Чи продовжуватиме уряд і далі тиск на банківську систему в цьому напрямі?

— Зростання економіки України за останні 15 місяців створило умови для того, що інфляція за цей час становить лише 5%. За цей період Нацбанк, конструктивно реалізуючи фінансову ситуацію, знижував норми обов’язкового резервування та облікову ставку і довів її на сьогодні до 10%. Але, на жаль, адекватного реагування банківської системи щодо вартості кредитних ресурсів помітно не було. Плата комбанкам за кредити досягає 26 — 30%. Це дуже серйозна проблема для економіки, особливо коли вона зростає і потребує більших обсягів обігових коштів, середньо- і довгострокового кредитування на здійснення іноваційних програм. Тож цю проблему ми й далі будемо поступово, але наполегливо розв’язувати. Та не за рахунок тиску, а шляхом створення відповідних умов. Інакше ми просто вичерпаємо потенціал економічного зростання, оскільки наштовхнемось на бар’єр з неприйнятних для підприємств умов кредитування. При цьому нам необхідно розв’язувати такі складні питання, як зменшення ризиків для комерційних банків, політика залучення депозитів та коштів населення. Хоча тут уже й нині можна говорити про певні зрушення. Так, на початок 2001 року заощадження громадян у комерційних банках становили 6,5 мільярда гривень. На початку квітня цього року вони зросли майже удвічі і становлять близько 12 мільярдів. З урахуванням масштабів нашої країни та кількості її населення це не дуже великі цифри, але тенденція, як бачимо, позитивна і її слід розвивати і використовувати, щоб гроші населення працювали на економіку. На жаль, сьогодні у нас дуже низький рівень монетизації — 18%. Порівняємо: в Японії — 110%, у Сполучених Штатах — 100%, у Польщі, з прем’єром якої ми тільки що розмовляли, наближається до 60%. Усі ці питання глибоко пов’язані з податковою системою та іншими чинниками. Тож мова може йти не про тиск, а про поступове наближення інтересів банківської системи до вимог та потреб економіки України, яку без цього неможливо зробити конкурентоспроможною на світовому рівні. Йдеться також про те, щоб міцніли клієнти банків, а з ними і банківська система, та завдяки цьому створювалися умови для розвитку економіки і таких її галузей, як машинобудування, а також підприємств, що випускають складну наукоємну продукцію, продукцію з високою доданою вартістю і глибиною переробки. Для цього потрібне середньострокове та довгострокове кредитування. Уряд поглиблюватиме цю роботу (сьогодні ми йдемо в цьому питанні в ногу з Нацбанком), але розуміємо, що тут потрібна ще й взаємодія уряду та центробанку з парламентом.

— У продовження цієї теми одне політичне запитання. Президент уже висловлювався в тому сенсі, що зміни в уряді стосуватимуться лише тих міністрів, які підуть працювати в парламент. Чи вважаєте ви можливим, що їх замінять (не на основі міжблокових домовленостей, а згідно з указом Президента) представники «Нашої України», реалізуючи таким чином потребу в створенні коаліційного уряду і створюючи основу для більшості з двох провідних парламентських блоків?

— Я хотів би ще раз нагадати, що, згідно з Конституцією, обрання нового парламенту не може бути приводом для зміни уряду, який, згідно з Конституцією затверджується на термін повноважень Президента. Але розуміючи, що ефективності роботи влади в цілому неможливо досягти без взаєморозуміння всіх її гілок, без цього неможливо розв’язати і будь-яку з багатьох проблем, що стримують розвиток економіки та вести боротьбу з бідністю, уряд готовий до співпраці з парламентом. При цьому я ніколи не погоджуся з тим, щоб уряд України став розмінною монетою в ході тих чи інших торгів за парламентські чи урядові портфелі. Уряд розглядатиме питання співпраці з парламентом в першу чергу на основі об’єднання зусиль у вирішенні загальнодержавних, загальнонаціональних проблем. Ця співпраця можлива з усіма частинами парламентського спектра на всіх напрямках. Особливо там, де йтиметься про реальний професійний обгрунтований підхід. Якщо буде необхідно приймати ті чи інші рішення для консолідації уряду й парламенту за рахунок змін в уряді, то ми готові й на це. Але це робитиметься не на принципі торгів і розподілу портфелів, а на основі взаємного пошуку оптимальних рішень, включаючи кадрові, спрямовані на підвищення ефективності роботи влади. Я впевнений, що в парламенті є та прагматична, налаштована на співпрацю частина депутатів, яка гарантує можливість для реалізації такого напряму роботи.

— Особисте запитання. Вашій дочці незабаром виповнюється два роки. Чи є у оточенні Софійки які-небудь предмети чи поняття, котрі б давали їй уявлення про роботу батька і його однодумців в уряді та можливість, принаймні згодом оцінити її ефективність?

— Бути батьком — це найбільший подарунок долі і найвища посада в моєму житті. Розв’язуючи ті чи інші проблеми, ми маємо пам’ятати, що рано чи пізно доведеться передавати новому поколінню цю державу, і я б дуже хотів, щоб це була добре прилаштована для життя країна, не тільки красива, а й багата. На жаль, сьогодні до цього ще далеко. Втім, я вважаю, що уряд причетний до того, що продукти харчування, в тому числі для дітей, у нашій та інших сім’ях вживаються виключно українські. Я гадаю, що згодом Софійка це зможе гідно оцінити. Адже дуже корисно, коли дитина виростає на власному грунті, наче всмоктуючи соки рідної землі. Що ж до товарів ширвжитку, з якими має контакт моя дитина, то тут, на жаль, похвалитися поки що не можна. Дитячий одяг, взуття, та навіть, вибачте, памперси ми ще як слід виробляти не навчилися. Але, я впевнений, чекати на це залишилося недовго.