Дитяча звичка воювати...
Сьогодні — День знищення військових іграшок. Цього дня в багатьох країнах, з ініціативи Всесвітньої асоціації допомоги дітям, позбавленим батьківської опіки, і сиротам, проводяться акції миру.
... Молода жінка тихо плакала біля каси відділу іграшок «Дитячого світу». Її чоловік стояв поряд і здивовано знизував плечима. За кілька хвилин до цього він купив своєму сину пістолет, який стріляє гумовими кульками, і, бажаючи перевірити його в дії... «розстріляв» свою дружину. Виявилось, дуже боляче...
Тетяна, мати з дев'ятирічним «стажем», вибираючи сину подарунок у «Дитячому світі», сказала, що не боїться купувати сину іграшку- зброю. Хлопці є хлопці, стверджує вона, і у «війну» вони не перестануть грати ніколи. На її думку, подібна гра — розряд негативної енергії, а не навпаки. До того ж, спостерігаючи за дітьми, що граються, можна помітити одну особливість: хлопці завжди хочуть битися на стороні «хороших», на стороні «наших», а не «німців»...
Як розповів «Дню» директор магазину «Казка» (філія «Дитячого світу») Олексій КАЗАНСЬКИЙ, слід розрізняти військову й колекційну іграшку. Мечі, луки зі стрілами, шпаги й дуплети — це все-таки наша історія. Моделі танків, військових літаків і кораблів, солдатики з війни між Південною і Північною Америкою — серйозне хобі не тільки дітей, але й солідних дядь. Що ж до «класичної» військової іграшки українського виробництва (дуже поширеної в СРСР у часи «холодної війни»), то на київських прилавках її не видно. Принаймні, ті виробники, з якими вдалося зв'язатися, на питання, чи виробляють вони військові іграшки, відповідають негативно, посилаючись на те, що вони взагалі мало що виробляють.
Директор київської фабрики іграшок «Перемога» Володимир БОКАНЮК розказав «Дню», що за останні три роки фабрика практично простоює — нема фінансів для здійснення планів. «Наприклад, — згадує В.Боканюк, — колись була спроба налагодити випуск «української Барбі» на ім'я Оксана, розробили її типаж, але не змогли вирішити банального питання грошей. І Оксана «померла», так і не народившись. А могли ж українські дівчатка отримати жадану красуню за значно меншою ціною».
Як наслідок, на прилавках українських дитячих магазинів переважає іноземний товар (зі слів директора «Казки», українських іграшок тут продається не більше за 5% від загального об'єму продажу). «Дитяча зброя» представлена в основному Китаєм і займає один-два невеликих стенди. Мимоволі здригаєшся, поглянувши на набори мужнього поліцейського з наручниками і палицями або електронні автомати, зроблені за мотивами фільмів (як і багато комп'ютерних ігор) на зразок «Зоряних воєн». Стенд користується успіхом і в дітей, і в дорослих. Незважаючи ні на які ініціативи всесвітніх організацій...
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
Доктор психологічних наук, завкафедри соціальної психології Київського національного університету ім. Т.Шевченка Микола КОРНЄВ розказав кореспонденту «Дня» Олександру МИХЕЛЬСОНУ, що у фахівців нема єдиної думки про вплив військової іграшки на дитячу психіку: «Гра та іграшки необхідні для нормального розвитку дитини. Але одна справа — олов'яні солдатики, і зовсім інше — сучасні набори з пластмасовими наручниками або пістолети, що стріляють пластиковими кульками. Граючись, дитина вчиться, причому дуже швидко. І, безумовно, звикає ставитись до пострілу в іншу людину, як до гри. Потенційно це небезпечно — згадайте недавні події в американській школі (коли підлітки зі справжньої зброї розстріляли учнів своєї школи. — Ред. )». Сьогодні необхідно встановити контроль з боку суспільства за виробництвом і поширенням військових іграшок, особливо тих, які дуже вдало імітують сучасну зброю».
